Раді Вас бачити!

Відкоркувавши пляшку червоного напівсухого вина, Фіона, не довго роздумуючи, зробила ковток. Вона вже давно звикла так пити. Та і яка різниця, як це робити?

- Чортовий виродок! Брудний сучий син! — вилаялася вона, згадуючи Пітера Стенлі. — Що? Думаєш, я злякалася і нічого не розповім? А ось тобі! — вигукнула, виставивши перед собою середній палець. — Та, щоб ви всі здохли! Як же я вас усіх ненавиджу!

Не встигла вона схаменутися, як її тут же схопили за волосся і, різко смикнувши, змусили підвестися. Від болю сльози так і бризнули з очей.

- Подобається тобі це чи ні, — почула вона, — але тобі все ж таки доведеться вийти за мене заміж. І, не втечи ти того разу, все було б інакше. Я навіть був готовий заплющити очі на те, як ти по черзі затискалася по кутках то з одним, то з іншим. Та що там закрити! Я був готовий приховати той факт, що ти вже давно втратила цноту. Навіть був готовий взяти це на себе, — пальці ніжно торкаються її обличчя. — А що зрештою? Ти втекла з якимсь виродком, таємно з ним розписалася і навіть народила від нього дітей. І як тобі жилося з ним? Добре?

- Дуже, — відповіла Фіона, дивлячись йому прямо в очі.

- І ти гадаєш я повірю? — запитав Алекс, проводячи великим пальцем по нижній губі. — Повірю, що тобі подобалося жити ось так, ледве зводячи кінці з кінцями? — другою рукою він стягує з неї трусики...

Алекс Ранескі. Вона ненавиділа його. Він не просто зруйнував її життя, але й втоптав у бруд. Та найбільше більше, Фіона ненавиділа дочку, що народилася від нього. Надін була його копією, справжня Ранески. Навіть жодного найменшого натяку на схожість з нею, чи хоча би з кимось із Мортес.

Вона вже чимало випила, щоб хоч якось зрозуміти, що своїми словами образила дочку. А хоч… чому це образила? Покійний батько їй завжди казав, що треба говорити правду, якою б та не була.

- Твоє щастя, що в нашої дочки сьогодні день народження і що тут купа гостей, — боляче стиснувши її руку трохи вище ліктя, сердито прошипів Алекс. — І якого ти взагалі напилася, якщо знала, для чого тебе сюди запросили?

- Думаєш, будучи тверезою я б нічого не сказала щодо зовнішності твоєї дочки? — запитала Фіона, спеціально виділяючи слово «твоєї».

- До чого ж ти огидна, — промовив Ранескі, — Хочеш зривати злість? Будь ласка, можеш робити це на мені, заперечувати не буду. Але, що вона тобі зробила?

- Народилася, — дихнувши на чоловіка перегаром, відповіла Фіона...

Навіть подорослішавши, дівчисько не стало схожим ні на кого із Мортес. І через це Фіона ще більше її зненавиділа. Але найбільше виводила із себе скромність дівчини.

Смерть Ранескі була їй просто на руку, а побачивши випадково на похоронах Стенлі, вона не роздумуючи запропонувала йому купити Надін.

- Гаразд, — промовив Стенлі, — так вже і бути, я дам тобі гроші за Надін. Але я роблю це лише з поваги до пам'яті Алекса і щоб врятувати її від такої погані, як ти...

Зробивши черговий ковток, хоча більше пролила на підлогу, Фіона засміялася:

- Що, Ранескі, крутишся там, у своїй труні?! Так?! Навіть шкода, що ти так раптово помер. Та можу тебе порадувати, я знайшла гідне місце для твоєї доньки. Вона тепер особиста шльондра Стенлі.

- Зранку поїдемо до гінеколога, — зазирнувши до неї в кімнату, промовив батько.

- До гінеколога? Але...

- Ранескі потрібні докази, що ти все ще незаймана.

- Хіба твоїх слів недостатньо для цього? — запитала вона.

- Тут мова йдеться не про самих Ранескі, а про бабусю твого майбутнього чоловіка.

«Чортова відьма!», — Фіона ледве стрималася, щоб не вимовити ці слова вголос...

Саме на честь бабусі Алекс і назвав дочку. Фіоні ж було якось байдуже. Вона не хотіла цієї дитини і тому, коли їй повідомили, що вона не братиме участі в її вихованні, зітхнула з полегшенням. Тішило ще й те, що чоловік втратив до неї всякий інтерес, більше приділяючи увагу Надін.

- Дуже сподіваюся, що ти дістанешся якомусь неприємному старому типу, — сплюнувши на землю, зневажливо промовила до дочки Фіона, — і він щодня зі своїми дружками трахатиме тебе в усі дірки .

- Та, щоб у тебе язик, сука, відсох! — не втрималася хатня робітниця Алекса. — Зовсім збожеволіла, говорити подібне власній дочці?!

- А ти вирішила, що раз розставляла ноги перед моїм чоловіком, то й голос можеш на мене підвищувати?!

- А хто ж тобі заважав це робити?! Та інша на твоєму місці тільки би раділа, маючи такого чоловіка!

-Що?! Раділа би?! — не втримавшись, Фіона почала реготати.

- Саме так, раділа б, — підтвердила свої слова жінка, — Хоч ти і не хочеш в це вірити, Алекс все ж таки кохав тебе, не дивлячись ні на що...

Дзвінок у двері перервав спогади. Сяк-так підвівшись і кілька разів при цьому впавши, тому що ноги вже практично не тримали, Фіона все ж таки умудрилася підійти до дверей і відчинити їх.

- Ти... — тільки й встигла промовити вона, замертво впавши на підлогу.