Раді Вас бачити!

Останнім часом я сам не свій. Мало мені проблем з колишньою дружиною, так тут ще якийсь журналюга, чи як там правильно, вирішив згадати у своїй статті про мою зведену сестру. Про те, що Стенлі запхав її до психічки, я знав давно і навіть встиг переманити на свою сторону декого з медперсоналу. Ну, і звісно пристроїти туди на роботу парочку своїх людей. І все б нічого, але ця клята стаття з'явилися саме тоді, коли Габі планувала викрасти Соню. Обклали з обох сторін, так би мовити.

- Та не хвилюйся, ти так, — промовив Костянтин, — Сем обов'язково дасть знати.

- Хотілося б вірити, — процідив крізь зуби.

- Філ, не будь я в ньому впевнений, не казав би це. І взагалі, чому б тобі когось собі не знайти?

- Знущаєшся?

- І в думках не було, — відповів начальник охорони, — я цілком серйозно. Я розумію, як сильно ти переживаєш за дочку, а тут ще ця стаття... — зробивши невелику паузу, він продовжив, — І взагалі, останнім часом, ти перестав бути схожим на себе. І якщо так і далі буде, то від тебе залишиться лише сама тінь.

- Хочеш сказати, що я погано виглядаю?

- Ну, не так щоб, але ні чим не краще від того, як виглядала Габі під час ломки.

- Габі... Слухай, а може ця стаття...

- Та ні, — перебив Костянтин, — я вже з'ясував. Вона немає до неї ніякого відношення.

- Ну, так. Дійсно, — погодився я.

- Я тобі це вже давно пропонував, — звернувся до мене Костянтин, — пропоную і зараз. А саме відправити твою сестру до моєї тітки Реган.

- Що ж, напевне, ти правий, — відповів на це я.

- Звісно, що правий. І без всілякого там «напевне».

- Але все рівно, — промовив я, — якось не хочеться завантажувати бідну стареньку турботами про свою сестру.

- По-твоєму, їй набагато краще в застінках психлікарні, де умови майже нічим не відрізняються від тюремних? — запитав Костянтин і, не дочекавшись відповіді, продовжив, — От саме тому я тобі ще раз пропоную відправити її до моєї тітки. До того ж, у неї там щось на кшталт лікарні, яку вона отримала у спадок від свого другого чоловіка. Ні, я не наполягаю. Але, ти подумай, що в першу чергу буде краще для тебе та твоєї сестри. Адже якщо Стенлі вирішив її прибрати, то він не відмовиться від задуманого. І ти це розумієш не гірше за мене.

Звісно, що розумів. А ще я розумів, що із мене нікудишній брат, нехай і зведений. Так, раніше я не міг не те що забрати Норму із застінків лікарні святого Іоанна, але й перевести її в якесь інше місце. Наприклад, до тієї ж самої тітоньки Костянтина. Так, свого часу, я, як і решта, вважав її мертвою, поки якось випадково не дізнався правду.

- Гаразд. Вважай, що ти мене вмовив. І все-таки, — промовив я, — мені не хотілося б звалювати свою сестру на шию твоєї тітки.

- Нікого нікому на шию ти не звалюєш. А просто переведеш Норму до кращої лікарні. Ні, ти в любому випадку можеш відмовитися від моєї пропозиції. Справа твоя.

Безумовно, Костянтин мав рацію. Залишати Норму далі в лікарні святого Іоанна було не те, що ризиковано, а й безглуздо. Адже якщо Стенлі завадять здійснити задумане цього разу, то це не значить, що він не зробить цього пізніше. Адже для колишнього чоловіка Норми, набагато вигідніше (все через ту кляту статтю) аби вона виявилася насправді мертвою.

Мене завжди дивувало, як сестра могла закохатися в таку людину, як Пітер Стенлі. Мало того, що влаштувалася до нього секретаркою, коли він ще був одружений із Джиною, так ще й заміж за нього вийшла. Щодо останнього, то тут я мушу, якби мені цього не хотілося, бути вдячним Стенлі. Хоча, хто зна, чи одружився би він з нею будь Норма з якоїсь простої сім'ї. Що правда на той час я був не досить дорослим аби розмірковувати над чимось подібним. А потім звістка про смерть сестри, одруження з Габі та вбивство вітчима. Все закрутилося в якомусь хаотичному водовороті.

- Що ж, — промовив я, — Нормі і справді буде непогано змінити обстановку. Скажи, нехай хтось із хлопців з'їздить до лікарні та забере її звідти.

- Буде краще, якщо я сам це зроблю. Але зараз головне не поспішати, — промовив Костянтин, — До речі, ти не міг би ще раз показати мені той особняк, де нібито мешкає твоя колишня?

- Без проблем. Тільки не розумію, навіщо тобі це, — промовив я, вмикаючи те саме відео.

- Просто хочу ще раз подивитись.

- Що, надумав придбати?

- А чому б і ні? Ну, а якщо говорити всерйоз, то мене, під час перегляду, зачепило ще дещо, крім колишнього хлопця Ірми. От тільки не можу зрозуміти, що саме, — Костянтин збирався ще щось сказати, але в цю саму мить у нього завібрував мобільний, — Що ж, плани трохи змінилися, — промовив він, діставши з кишені мобільний і прочитавши повідомлення, — перегляд відео доведеться відкласти на потім. І ще одне, я забираю із собою Стіва та Майкла. Думаю, їх двох буде цілком достатньо.

- Як хочеш, — відповів на це я.

Як тільки Костянтин з хлопцями поїхали, я вирішив ще раз прочитати газету з тією самою злощасною статтею. Щоправда мене цікавила не настільки вона, як той хто її написав.