Раді Вас бачити!

Прохання Ірени на якусь мить вводить мене в ступор, адже раніше вона ніколи не просила чогось подібного. Так, вона ревнувала мене до інших, особливо до сестри Форса. От тільки Бетті ніколи не була, в моєму вкусі. Не без того, що красива, яскрава, навіть сексуальна, має почуття гумору та ще там багато чого. Та я ніколи не дивився на неї, як на свою наречену, а тим більше майбутню дружину.

Я вже давно змирився з тим фактом, що багато хто із знайомих нашої родини ще досі були здивовані моїм вибором. Чомусь усі були впевнені, що саме сестра Форса буде моєю нареченою. Що ж, наскільки мені було відомо, то деякі впливові родини так і вчиняли. Взяти хоча б для прикладу сім'ї Ранескі та Мортес.

Що ж, можливо, якщо дивитися на це з точки бізнесу, то Бетті, по всім параметрам підходить мені найбільше, ніж донька якогось там шофера. Та справа тут зовсім в іншому. А Ірена саме та, що мені потрібна.

- Не боїшся, що я можу не втриматися і зайти набагато далі? — запитав між тим у неї. Хоча добре знаю, що цього не буде.

- Джеймсе, — вона поглянула на мене, — ми давно виросли з дитячого віку. Це, по-перше, а по-друге, я вірю, що по відношенню до мене, ти не дозволиш собі нічого зайвого.

Звісно ж, що не дозволю. У річ не у тім, що я весь такий правильний.

- Гаразд, — сердито прошипів я, — давай кажи, що тобі потрібно.

- Тс! — вона приклала палець до своїх вуст, — Усьому свій час котику, тож будь терплячим.

- Я не...

- Терпіння, котику, це ж так просто, — її пальці торкаються мого обличчя, а потім продовжують рухатися далі, — ось так, вже набагато краще, — і вона дістає зі своєї кишені невеличкий пакет...

Я різко обірвав спогади, адже після них мені завжди ставало не по собі, та й Ірену не хотілося лякати. Якщо мені відведена роль прекрасного принца, то треба з гідністю її зіграти.

То ж нічого не відповівши і, мовчки взявши Ірену за руку, я завів її до себе в кімнату і зачинив двері.

- Ти, ще можеш передумати, — я все ж таки вирішив дати їй шанс повернутися до їх з Крістін кімнати.

- Я довіряю тобі, — прошепотіла Ірена.

У цьому і була вся вона — добра, наївна, довірлива, а на додачу ще й незаймана. Що ж, зовсім скоро когось чекає неабиякий скарб.

Хмикнувши у відповідь на її слова, я поклав їй праву руку на потилицю, а лівою трохи припіднявши підборіддя, схилився над нею і ледь торкнувся до її губ. А потім, трохи віддалившись, прошепотів:

- Ти справді мені довіряєш?

- Хіба те, що я сама прийшла до тебе це не доказує? — прошепотіла вона у відповідь.

- Невже на тебе так подіяла присутність Бетті? —запитую, не зводячи з неї погляду.

- І не тільки вона, — шепоче дівчина, — Джеймсе, повторю ще раз, я повністю тобі довіряю. Але тільки тобі.

- Моя маленька ревнивиця. Ти ж знаєш, що крім тебе мені ніхто не потрібен, — але вона навіть уяви немає, що все це тільки слова і нічого більше, — Ти для мене все саме найцінніше, що є у моєму житті, — промовив я і поцілував її саме так, як вона просила.

Мені нічого не заважало прямо зараз завалити її на ліжко і підім'яти під себе. Та я знав, що не зроблю цього. І не тому, що був весь такий правильний. Хоча в міг.

- Повертайся до себе, — хрипло промовив я, відсторонившись від неї. Скоро повинна була прийти Ріта і я не хотів, щоб вони зіткнулися. З мене досить Бетті та інших. Вона лише мовчки кивнула головою, а потім, перед тим, як піти, промовила:

- Надобраніч, Джеймсе.

- І тобі надобраніч, — відповів я і зачинив за нею двері.

«Нічого, скоро все це закінчиться і не буде більше потреби вдавати із себе прекрасного та дбайливого принца», — подумки заспокоїв себе. Залишилося тільки одне — дочекатися, щоб Крістін вмовила Ірену піти на вечірку. А на це я сподівався, більше за все.

У двері тихо постукали три рази.

- Заходь, — промовив я, добре знаючи хто стоїть за дверима і не помилився.

- Я ледь дочекалася, коли всі заснуть, — промовила дівчина, переступивши поріг моєї кімнати.

- Це мене не цікавить, — сухо відповів я.

- Звісно. Хіба тебе, може щось цікавити від сексу? — запитала вона, скидаючи з себе халат під яким нічого не було.

- Тобі не здається, що ти занадто балакуча? — запитав я, після того, як Ріта опустилася переді мною на коліна.

- Можливо, — промовила вона у відповідь, — а крім того, я ще гарна коханка.

Що до останнього, то тут я був повністю з нею згоден. Навіть у Елен не було стільки пристрасті, як у Ріти.

- Скромності тобі не позичати, як я бачу, — промовив я.

- Залиш це краще для своєї нареченої, — промовила вона у відповідь, перш ніж її ротик зайнявся тим, чим і повинен був.