Раді Вас бачити!

Сильні чоловічі руки притягли мене до себе, а губи злегка торкнулися потилиці.

- З кожним разом, — його гаряче дихання ніби обпалювало шкіру, — мені все важче з тобою розлучатися.

- Невже ти гадаєш, що мені легко? — спитала я, розвернувшись обличчям до чоловіка, що лежав поруч зі мною.

– Тоді чому ти ще з ним? — спитав він, ніжно торкаючись кінчиками пальців мого обличчя, — Чому не розлучилася досі?

Правду кажучи, я й сама не могла зрозуміти, чому досі живу з Пітером. Здавалося б, мені нічого не заважає з ним розлучитися, як це зробила свого часу Джина. Але в той же час зупиняло те, що Пітер може відправити мене в психлікарню, як свого часу він вчинив з Нормою.

- Віл, поки ще не час.

- Не час? А коли він настане? Років через сто?! — обурюється Вільям.

- Прошу, не гнівайся, — я кладу голову йому на груди, —Не все так просто, як ти гадаєш. Та й кому, як не тобі знати, що являє собою Стенлі. Повір, я дуже хочу розлучитися з ним. Але найбільше я хочу залишити його ні з чим.

- Бачу, шлюб зі Стенлі не пройшов даремно, — посміхнувся на мої слова Вільям.

- Що ти маєш на увазі? — припіднявши голову, я поглянула на нього.

- Про те, що мій колишній бос також любить робити подібні речі.

- Хочеш сказати, що я неправильно роблю? — спитала я.

- Ти дуже змінилася, живучи всі ці роки під одним дахом зі Стенлі, — зауважив Вільям.

- Усього на всього стала трохи досвідченішою. От і все, — відповіла на його слова, — Я не заперечуватиму те, що говорила раніше, бо добре це пам'ятаю.

- Тобто, — промовив він, — тепер ти хочеш сказати, що гроші це найважливіше в житті кожної людини?

- Чому ж? Я досі не вважаю їх найважливішими. Просто, як усяка розсудлива людина можу з упевненістю сказати, що в наш час безглуздо від них відмовлятися. Особливо якщо вони самі йдуть до тебе в руки. Що ж, може я й стала певною мірою залежати від них — не заперечую.

- Якщо сенс тільки в цьому, то в мене цілком достатньо коштів для того, щоб утримувати тебе.

- Ні, Вільям. Я, так само, як і твоя дочка хочу бути фінансово незалежною. І, до речі, з тебе нікудишній батько. Ти навіть не поцікавився своїми дітьми. А Ірена між іншим, скоро вийде заміж.

- Он як? І хто ж цей щасливчик?

- Джеймс.

- Сподіваюсь, що це не син Стенлі, — промовляє він, а я мовчу у відповідь.

- Тобто, це таки він.

- Віл, вони кохають одне одного.

- І ти в це віриш? — скептично запитує він і тут же додає, — Цього весілля не повинно бути.

- Але... — та Вільям не дає мені договорити.

- І ти зробиш все аби цього не допустити.

- Віл, я розумію, що таке тяжко сприйняти. Але...

- Ірена не вийде за нього, — твердо заявляє він.

- Це тому, що Джеймс син Пітера? Але ж кохання не вибирає, кого пов'язувати між собою. Віл, — я гладжу його по руці, — невже тобі не хочеться, щоб Ірена була щасливою?

- Чому ж?

- Тоді чому ти так проти їхнього весілля? — я вже починаю жалкувати, що сказала про це.

- Джоанно, на це є свої причини і я поки не можу сказати, які саме. І справа зовсім не в тому, що він також Стенлі. Будь його батьком хтось інший, я би всерівно був проти. І давай закриємо цю тему, — промовив він, торкнувшись моїх губ своїми вустами.

- Як скажеш, — прошепотіла я, відповідаючи на його поцілунок.

Я любила його. Любила з того самого дня, коли він вперше з'явився в нашому домі з немовлям на руках. Саме він, а не Пітер Стенлі з його станом, як багато хто думав, став сенсом мог життя. Так, Стенлі став моїм першим чоловіком і тут вже нічого не зміниш. Можливо, будучи свого часу наївною і недосвідченою, я вважала, що він саме той, хто мені потрібен. Потім, якось так вийшло, що я стала коханкою Роя. Чи шкодувала я зараз про це? Можливо. Я і досі дивуюся, що могла свого часу з ним зустрічатися. Та і взагалі, стараюся про це не згадувати. Вільям же повністю змінив моє життя. Він був іншим, зовсім не таким, як Пітер чи навіть Рой.

Розсунувши коліном мені ноги, Вільям став повільно занурюватись у моє лоно.

— Віл… — міцно ухопившись руками за його плечі, наче боячись, що він зникне, простогнала я.

Проте як не було б добре в теплому ліжку, почуття голоду все ж таки далося взнаки. І Вільям, як би йому цього не хотілося, був змушений випустити мене зі своїх обіймів. Що ж, нехай я і дружина Стенлі, але повністю належу саме йому.

Сидячи за кухонним столом, чоловік із задоволенням спостерігав, як я, в одній лише нижній білизні й одягненому зверху фартуху, пораюся біля плити. Мені й самій це подобалося. Адже там, вдома у Стенлі, я не могла почуватися настільки вільно, як тут. І тільки з Вільямом я могла бути собою.

Тяжко зітхнувши, я не встигла схаменутися, як тут же опинилася в його обіймах. Прикривши на мить очі, я відчула себе подібно до маленької дитини, а ще й утома вдавалася взнаки.

- Вибач, — прошепотів мені на вухо Вільям, — але ти така спокуслива, що неможливо встояти.

- У такому разі нам доведеться харчуватися згорілими тостами з холодною кавою. А ще й горілою яєчнею.

- Що ж, заради однієї твоєї усмішки і того, що ти настільки близько, я готовий з'їсти і це.

Мені подобалося готувати, прибирати у квартирі, переставляти речі з місця на місце. Але живучи разом із Пітером, я не дозволяла собі подібної вільності. Хоча в очах оточуючих я була ще тією стервою, домогтися прихильності і довіри якої випадало не кожному. Але нікому навіть і на думку не спадало, що це ніщо інше, як вимушена роль.

- До речі, — шепнув на вухо Вільям, — ти дещо обіцяла мені.

- Що саме? — мені було так добре в його обіймах.

- Показати, як виросли дівчата, — промовив він.

- Може, спершу поснідаємо?

Мені і самій не терпілося, якнайшвидше показати йому знімки, де були зображені Крістін з Іреною. Але найбільше я вже давно хотіла про дещо дізнатися, але ніяк не наважувалася. І тільки тепер, набравшись нарешті сміливості, запитала:

- Якою вона була?

- Хто?! — здивовано запитав Вільям.

- Твоя покійна дружина, — промовила я, розставляючи на столі тарілки.

- Хіба це настільки важливо?

- Не знаю, — трохи посміхнувшись, зізналася я. — Але, якщо тобі не хочеться, можеш не казати. Я зрозумію, — закінчивши з сервіруванням, я, підійшовши до нього і ставши на коліна, провела вказівним пальцем по шраму, що перетинав його тіло. А потім, недовго думаючи торкнулася його губами.