Раді Вас бачити!

За кілька годин до клубу

Вирішивши, що сьогодні нікуди не піду, я, взявши один із журналів, залізла з ним на крісло. Але варто мені було його тільки розкрити, як тут же задзвонив мобільний.

- Привіт подруго. Не завадила? — запитала Наталі.

- Та ні,— відповіла я.

- Слухай, тут така справа, — промовила вона, — ти не повіриш.

- Хм... Заінтригувала.

- Я щойно бачила Джеймса з його нареченою. І хочеш знати де саме?

Вже було зібравшись сказати, що мені це нецікаво, я, вчасно схаменувшись, промовила:

- Згоряю від цікавості. Давай ми з тобою краще зустрінемося і ти мені про все розповіси.

- Ок. Як хочеш, — відповіла вона і відключилася, а я пішла збиратися.

Так вийшло, що живучи в одному місті, ми познайомилися з Наталі в Англії. Вона була однією з тих хто підтримав мене у найважчий період у моєму житті. Тією, хто не дозволив опустити руки та впасти у відчай.

- Ну, і що ти там хотіла розповісти? — запитала я, як тільки ми зустрілися.

- Як я вже казала, я сьогодні бачила Джеймса з Іреною, — промовила Наталі.

- Давай ближче до суті.

- Я бачила, як вони виходили з сусіднього під'їзду мого будинку.

- Хм... Дивно. Ти, впевнена, що то саме вони були?

- Абсолютно. Але це ще не все. Не знаю, чому, а може мені здалося, але варто було Джеймсу мене помітити, як він відразу схопив Ірену за руку і потяг у протилежний бік.

- Це дійсно виглядає досить дивно, — відповіла я.

- Я одного не зрозумію, навіщо ховатися якщо про їхнє весілля вже й так усім відомо. До того ж, я майже кожного дня натискають на Ірену.

Я здивовано поглянула на подругу.

- Я не менше твого була здивована, коли побачила її вперше. Але це ще не все, вона веде себе так, ніби мене не знає.

А ось це і справді було дивно, адже Наталі була однією з клієнток Стенлі і неодноразово приїздила до них на роботу.

- Ну, це мене не дивує, — натомість відповіла я на слова подруги, — Слухай, — запитала я, — а ти впевнена, що то була саме Ірена?

- А хто ще міг бути, окрім неї?

- Навіть не знаю.

- Ні, — промовила Наталі, — я впевнена, що то саме вона була.

«А що, коли...», — та я тут же прогнала від себе цю думку.

- Наталі, — звернулася я до подруги, — мені потрібна допомога твого кузена.

- Я навіть здогадуюсь яка саме, — відповіла та, — Але…

- Я добре заплачу, так і передай йому.

- Гаразд. Просто хотіла попередити, що Дік може вимагати замість грошей дещо інше.

- Можеш не переживати, я вже якось з цим розберуся.

Я не дарма згадала за кузена Наталі. Свого часу, ще підлітком той зв'язався з поганою компанією і займався квартирними крадіжками. Але потім, коли його кілька разів спіймали на гарячому, він чи то порозумнішав, чи подорослішав. Як би там не було, а подібним Дік давно вже не займався. І все ж, навички, здобуті тоді, йому дуже стали в нагоді як папараці. Саме це мені зараз і було потрібно. Адже тільки за допомогою зроблених Діком знімків я могла переконатися в правоті слів Наталі. Ні, я вірила їй. Просто мені треба було знати з ким саме вона бачила Джеймса. Крім того, у мене було ще дещо в планах. Так чи інакше, але все залежало від того, наскільки добре двоюрідний брат подруги впорається зі своєю роботою. От тільки чи погодиться він? А на останнє я розраховувала, як ніколи.

- Я от одного не розумію, — поставивши лікті на стіл, Наталі склала руки в замок і поклала на них підборіддя, — чого ти так вчепилася за Стенлі-молодшого? Так, він гарний, тут я навіть не буду сперечатися. Про те, що він успадкує компанію свого батька, то це й так уже зрозуміло. І зауваж, — промовила вона, — я й слова не сказала, що ви знайомі з дитинства.

- А таке слово, як кохання, тобі нічого не говорить? — запитала я.

- Кохання? Не знай я тебе, то може і повірила б.

- І, що ти хочеш цим сказати? — запитала я.

- А те, що Джеймс, втім, як і інші, лише засіб, щоб забути того, кого ти досі кохаєш.

- До чого тут це? І взагалі, це вже давно в минулому, — я не любила, коли торкалися болючої для мене теми.

- Бетті, — промовила між тим подруга, — ти скільки завгодно можеш заперечувати і обманювати саму себе та й інших, але ти, як і раніше, кохаєш... Як там його?, Курт, здається? І тому, щоб заглушити в собі це почуття, намагаєшся шукати тих, хто зовсім не буде на нього схожий.

Курт Горман. Моє минуле і мій нестерпний біль. Наталі була, єдиною, крім брата звісно, кому було про нього відомо.

- Ні, — заперечила я, не так Наталі, як самій собі, — Курт і все те, що мене з ним пов'язувало, залишилося в минулому.

- Що ж, — відповіла на це Наталі, — не сперечатимуся. І все ж я впевнена, що Стенлі-молодший це не той, хто тобі потрібен. Втім, рано чи пізно, ти сама це зрозумієш. І наскільки я розумію, ти не просто так цікавишся моїм кузеном.

- Від тебе важко щось приховати, — відповіла я, — вважай, що це буде таким собі своєрідним весільним подарунком для Ірени. Але все залежить від результату.

- Гаразд, припустимо, що я бачила Стенлі з кимось іншим, а не з Іреною, — сказала подруга, — Мені просто цікаво, ти задумувалася над тим, що буде потім? Адже немає жодної гарантії, що Джеймс захоче з тобою одружитися. І, що тоді? Постараєшся з ним переспати, щоб завагітніти і в такий спосіб вийти за нього заміж?

- Ну...

- Бетті, ти взагалі збожеволіла чи як?

- Так я ж не перша і не остання. До того ж, діти лише зміцнюють сім'ю. Хіба не так? — запитала я і, відчувши на собі чийсь погляд, обернулася назад.

Не знаю чому, але останнім часом у мене було відчуття, що хтось занадто пильно за мною спостерігає.

- Когось побачила? — поцікавилася Наталі.

- Та ні. Здалося, просто. Можеш казати, що хочеш, але я більш вигідніша партія для Джеймса, ніж ця вискочка.

- Ти в цьому впевнена? Ні, ти не подумай, що я намагаюся тебе відмовити. Я навіть навпаки буду рада, якщо тобі все ж таки вдасться вийти за Джеймса. Але я також сподіваюся, що ти все ж таки не підеш на такий дурний вчинок, як весілля за допомогою вагітності.

- Наталі, я не настільки дурна, щоб відразу брати та стрибати до Джеймса у ліжко. Для початку мені необхідно позбутися всіляких перешкод на шляху до власного щастя.

І знову цей погляд. А може це у мене параноя?

- Останнім часом, ти якась дивна, зовсім на себе не схожа, — промовила Наталі, після того як я знову обернулася назад.

- Так ні, — відповіла я, — я така сама, як і завжди. Нічого не змінилось.

«Не може бути, щоб Курт був тут. Ні, це просто неможливо», — подумала я. І в той же час була готова заприсягтися, що бачила саме його.

- Гей! Подруга! Агов! Прокинься! — Наталі клацнула пальцями у мене перед носом.

- Я і не сплю, — відповіла я.

- Воно й видно. Короче, повторю своє питання ще раз. Що буде, якщо ти, все ж таки вийшовши заміж за Джеймса, байдуже як, раптом усвідомиш, що це було помилкою?

- Усвідомлю, що це було помилкою? — перепитала я і тут же відповіла, — Ні, Наталі, я впевнена, що такого не буде. Та і хіба може бути помилкою шлюб із Джеймсом?

«Напевне у мене таки дійсно почала розвиватися параноя», — спіймала себе на думці, після того, як знову відчула на собі той самий прискіпливий погляд.

- І все ж таки?

- Я впевнена, що у нас все буде добре.