Раді Вас бачити!

- Нарешті ми тут! — вигукнула я, помітивши, що ми зупинилися біля воріт великої темно-сірої будівлі, — Чекаю не дочекаюсь, коли ми опинимося всередині.

- Крістін, тут дуже багато людей, — схопивши мене за руку, тремтячим від страху голосом промовила Ірена.

- Ну так. А як інакше? — запитала я, — Це нічний клуб, тим більше один із найкрутіших у нашому місті. Тож… нічого дивного.

Я хотіла їй ще щось сказати, але саме в цей період до нас підійшла висока рудоволоса дівчина.

- Я Меган, — підійшовши до нас, представилася вона — Будь ласка, слідуйте за мною. Для нас велика честь, що ви вирішили відвідати саме наш нічний клуб, — було схоже, що ці слова їй доводилося казати чи не щодня, — І можете не хвилюватися, — добавила вона, — для вас спеціально відведена віп-зона, то ж ніхто не буде вас турбувати.

- Ось бачиш, а ти переживала, — промовила я Ірені, яка все ще не могла прийти до тями, — Тим більше, коли ще випаде такий шанс? До того ж, можеш мені не вірити, але про віп-зону я не домовлялася, — прошепотіла я їй на вухо, — може, це у них такий подарунок, хто тут вперше?

- А ти, хіба не була тут, — здивовано поглянувши на мене, запитала Ірена.

- Ні разу, — зізналася я.

- Крістін, почекай, — попросила Ірена, вкотре схопивши мене за руку.

- Що цього разу?

- Та ні. Нічого, — промовила вона, — Забудь. Я… хвилююся просто.

- Вибачте, що втручаюся, але вам нема чого хвилюватися, — промовила Меган, але саме в цю мить у неї задзвонив мобільний, — Хвилинку, — прикривши рукою телефон, вона звернулася до нас, — Заходьте ось у ті темно-коричневі двері, потім повернете праворуч, спуститеся сходами вниз. Ось там і буде віп-зона. Ви, вибачте, але це якраз дзвонить господар цього нічного клубу. І… ну ви розумієте.

- Звичайно ж розуміємо, — схопивши Ірену, я миттю її потягла за вказаним напрямком.

Не встигли ми з нею опинитися, як кажуть у потрібному місці в потрібний час, як дівчата одразу ж кинулися нас обіймати.

- Ми вже почали переживати, що ви не прийдете, — промовила Карен.

- Бачу, — промовила я, кинувши погляд на порожню пляшку з-під шампанського.

- Лише одна пляшка на трьох, — відразу жартуючи почала виправдовуватися ще одна наша подруга, невисока кароока брюнетка.

Вікторія, а саме так її звали, була першою з нашої компанії, що вийшла заміж та стала мамою двох чудових двійнят.

- Віккі, — саме так ми її називали, а не інакше, — тільки не кажи, що ти пила, — промовила я, звертаючись безпосередньо до неї.

- Лише крапульку, — відповіла та, хитро примруживши свої темно-шоколадні очі, — І взагалі, ми зібралися не для того, щоб обговорювати пила я там чи ні. Ірена, — звернулася вона до Стоун, — я така рада, що тепер не одна в нашій компанії, хто буде мати статус заміжньої.

- Але ж я ще незаміжня, — відповіла та, злегка при цьому почервонівши.

- Але скоро будеш, — до неї підійшла Ніколь і злегка обняла за плечі, — Хіба не так?

- Напевно тільки надто ліниві не знають про майбутню грандіозну подію в нашому місті, — відповіла на це Віккі. І в цьому вона була абсолютно права. Дійшло до того, що батькові довелося найняти на роботу ще кількох охоронців. І все лише для того, щоб настирливі журналісти не плуталися під ногами, як він часто любив повторювати.

- Так дівчата, — промовила я, — ви тут поки що займіться моєю майбутньою родичкою, а я перевірю місцевий бар.

- Тільки не довго перевіряй, — промовила мені у слід Карен.

- Ну, це вже як вийде.

Бар, був не єдиною причиною, через яку я залишила Ірену разом із подругами. Мені просто необхідно було ретельно обміркувати, як зробити те, про що попросив Джеймс, щоб при цьому ніхто нічого не запідозрив. Адже погоджуючись, я навіть і не підозрювала, наскільки складно це буде здійснити в реальності…

Сівши на вільний стілець біля барної стійки, я замовила собі безалкогольний коктейль.

- Сумуєш? — несподівано почула я.

Сумую?! Чому, варто тільки присісти поряд із барною стійкою, як усі чомусь починають думати, що тобі нудно та одиноко?

- Та ні — відразу повернувшись, відповіла незнайомцю, що присів поруч зі мною. Не знаю чому, але варто мені було лише глянути на нього, як всередині мене, ніби щось клацнуло. Тоді я і гадки не мала, що ця ніч назавжди змінить моє життя. А поки, дивлячись на його легку небритість, ямочку на підборідді, розстібнуту на половину чорну шовкову сорочку із закачаними вище ліктя рукавами, я думала лише про одне, — Просто вирішила заглянути до бару. А ти? — запитала я...