Раді Вас бачити!

Соломія

Я починала ненавидіти цю його звичку замикатися в собі, особливо коли це відбувається після того, як між нами тільки-но спалахнуло щось справжнє, особливо коли після цього Кайден виглядає так, ніби вже морально готується взяти на себе провину за всі біди цього світу.

Рейнар стояв біля дверей, спирався плечем об одвірок і з розвагою спостерігав за нами.

— Воно й зрозуміло, — тихо мовив дракон. — Тепер він думатиме про це ще щонайменше п’ять днів.

— Шість, — замислено уточнила я.

Кайден тихо й важко зітхнув.

— А є хоч одна хороша новина? — вигукнула я, схрестивши руки на грудях.

Обоє мовчали.

— О, супер. Обожнюю вашу підтримку.

Тіні навколо Кайдена все ще легенько коливалися, але вже не від загрози, а від його власного внутрішнього сум'яття і чим більше я нервувала — тим гірше поводилася його магія.

Я починала помічати цей дивний зв’язок між нами. Це дуже погано для мого самоконтролю.

— Гаразд, — я глибоко вдихнула, збираючись з думками. — І який у нас план?

Рейнар повернувся до мене з неприхованою усмішкою:

— Ну, особисто мій план — зберегти нейтралітет і спостерігати, як ви намагаєтеся не зізнатися собі в очевидному.

— Другий пункт під великим питанням, — відрізала я.

— Жорстоко.

— Зате чесно.

Він театрально схопився за серце:

— Кайдене, вона мене ображає!

— Заслужено, — навіть не глянувши на нього, спокійно відповів той.

Я мало не фиркнула від сміху. Навіть зараз, у цьому напруженому затишку, вони знаходили спосіб сперечатися.

Я стою посеред будинку з тіньовим магом і драконом, моя мітка сяє від кожного його торкання, а серце калатає так, ніби я пробігла марафон. Моє звичне життя зламалося.

— Соломіє, — тихо мовив Кайден.

Я підняла голову. Він дивився прямо на мене — без своєї звичної маски байдужості і від цього погляду всередині знову стало якось дивно тепло й тривожно одночасно.

— Що?

— Ти справді… не боїшся залишатися тут?

Питання застало зненацька. Рейнар теж здивовано перевів погляд на нього.

Я мала б сказати «боюся», бо розумна людина саме так і зробила б, але замість цього я тихо й переконливо мовила:

— З тобою — ні.

Кайден завмер, буквально на секунду, наче сам не очікував почути це. Рейнар дуже повільно усміхнувся. О ні. Цей хитруватий вираз обличчя я вже починала добре впізнавати.

— Ви зараз серйозно вирішили влаштувати емоційне зізнання просто серед розбитого посуду?

— Замовкни, — одночасно випалили ми з Кайденом.

Дракон пирснув сміхом:

— О, ви вже навіть синхронно огризаєтеся. Я просто в захваті.

Кайден зробив крок ближче до мене. Надто близько і став так, що я відчула тонкий аромат морозу та свіжого темного затишку, що завжди йшов від його плаща. І знову це дурне серце почало прискорювати ритм.

— Тобі справді варто відпочити, — тихо й дуже м'яко мовив він.

— Мені вже набридло, що ти намагаєшся відправити мене геть, щойно ми наближаємося до чогось важливого.

— Я просто намагаюся зберегти твій спокій.

— Кайдене, я доросла дівчина і можу сама вирішити, від чого мені потрібен спокій.

Рейнар раптом дуже серйозно кивнув:

— До речі, зважаючи на її характер, це абсолютно смертельна аргументація.

Я обурено ахнула:

— Зрадник!

— Я підтримую чесність у стосунках, — потиснув плечима дракон.

Кайден тихо видихнув крізь ніс, і я помітила, як кутик його губ ледь помітно сіпнувся вгору.

— Ти зараз усміхаєшся? — підозріло примружилася я.

— Ні.

— Брехун.

— Мені здається, зараз не час для флірту, — вставив свої п'ять копійок Рейнар.

— Ми не фліртуємо! — одразу випалила я, відчуваючи, як щоки охоплює жар.

Запала коротка тиша. Кайден повільно глянув на мене, і в його очах промигнула така тепла, виразна бісинка, що в мене перехопило подих. Рейнар аж очі закотив до стелі:

— Так, звісно. А я маленький лісовий ельф.

— З тебе був би найгірший ельф у світі, — усміхнулася я, переключаючи увагу на нього.

— Зате красивий.

— Самозакоханий.

— Харизматичний.

— Нестерпний.

— Але ж вам обом це подобається, — підморгнув він.

Я відкрила рота, щоб відказати, але так і застигла. Цей гад усміхнувся ще ширше, знову підштовхнувши нас до тієї самої межі, від якої ми так старанно намагалися втекти.