Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Мем з’явився ввечері.
Олеся якраз лежала на ліжку з навушниками і намагалась слухати лекцію в записі, коли телефон почав вібрувати без зупинки. Спочатку одне повідомлення, потім ще, потім уже пачками.
Віка першою кинула скрін у їхній кімнатний чат.
«Ви бачили???»
Олеся відкрила. У загальному чаті першокурсників уже вирувало. Хтось скинув картинку: фото з двору, де вона сидить на лавці з Данилом, а зверху великий напис жовтими літерами:
«Новенька з філології вже встигла сподобатися головному мажору.
Швидкість реакції — 10/10»
Під постом вже були десятки реакцій і коментарів.
«Романов швидко працює»
«А вона ж його спочатку послала, ні?»
«Може, спеціально грала»
«Гончар, вітаємо в зоні ризику»
«Кіра вже точно веде хроніку»
Олеся повільно сіла на ліжку. Щоки загорілись. Вона пролистала ще кілька повідомлень. Хтось уже встиг зробити інший мем — її фото з лінійки і підпис «коли сказала “ні”, але через три дні п’єш з ним каву».
Віка сиділа на своєму ліжку і активно друкувала.
— Я зараз їм відповім, щоб заткнулись.
— Не треба, — тихо сказала Олеся. — Стане тільки гірше.
— Та вони вже роздули. Кіра точно все це запустила. Я ж казала, що вона всіх здає.
Соня обережно виглянула з-за ноутбука.
— Може, просто проігнорувати? Завтра знайдуть нову тему.
Марина, яка досі мовчала, лише хмикнула з свого кутка.
— Ігнорувати Романова і Кіру одночасно — погана стратегія. Тепер за тобою будуть стежити ще уважніше.
Олеся вимкнула звук у чаті і відкинула телефон на подушку. Всередині все стиснулось від сорому і злості. Вона ж просто хотіла, щоб він відстав. А тепер весь курс уже вирішив, що вона «встигла сподобатися мажору».
Через годину Віка знову подала голос.
— Слухай… а ректор про такі чати знає?
Олеся різко підняла голову.
— Навіщо йому про це знати?
— Ну… він же все одно якось дізнається. У них там свої канали. І якщо Романов далі буде біля тебе крутитись — це вже може стати проблемою не тільки для тебе.
Олеся не відповіла. Вона й сама про це думала. Уявила, як Ярослав бачить цей мем. Як стискає щелепу. Як знову нагадує собі про «професійну дистанцію». І чомусь від цієї думки ставало і соромно, і гірко одночасно.
Вночі вона довго не могла заснути. Телефон все одно іноді спалахував новими повідомленнями, навіть із вимкненим звуком. Олеся лежала і дивилась у стелю, повторюючи собі, що це просто дурний студентський чат. За тиждень усі забудуть.
Але вона вже розуміла:
з цього моменту її ім’я в університеті більше не було просто «Гончар з філології».
Тепер вона була «та сама новенька, яка сподобалася Романову».
І це тільки початок.
