Раді Вас бачити!

Я спустилась до тих, хто пройшов перший тур. Ладор стис мене в обіймах ігноруючи Мікаеллу, яка надула губки.
- Ти її зробила. Молодець. – він відсторонився.
- Це тільки мені трапляються всякі ідіоти?
- Не перебільшуй. Просто ти сильна і популярна, тобі заздрять.
- Ідіоти. Я ж нікому не заздрю і не хочу того, що  в них.
- Він правий. – Мікаелла підійшла ближче. – Ти вражаєш всіх своїм рівнем. І гарна, і один з найкрутіших хлопців в Академії зустрічається саме з тобою.
- Тільки його зараз немає поряд. – я похнюпилась. Єн працював і відгул йому могли дати тільки з важливої причини – екзамен чи хвороба. Мій виступ його керівництво не вважало чимось необхідним відвідин.
- Я можу його замінити, крихітко. – ззаду підійшов Камо.
- Відвали. В мене й так поганий настрій.
- Дякую, що підсмалила трохи Касандру. Вона вже мене дістала. Вирішила чомусь, що вона моя дівчина. І це тільки один раз поцілувались. 
- О, тепер ясно, чого вона така зла на мене. Камо, не варто мене вплутувати в твої стосунки з дівчатами, бо наступного разу підпалю твоє волосся.
Він засміявся але так і не відійшов від нас.
Перша частина турніру закінчилась за дві години після мого виступу. І майже нічого цікавого не відбулось. Яра, котра теж пройшла перший тур заявила, що я виступила най видовищніше. 
Завтра перший тур в другого курсу, а через день в третього і так далі. Дар Колін говорив, що змагання в старших курсів має бути суміщене, оскільки їх набагато менше, ніж перших чотирьох. А до кінця тижня ми вже дізнаємось переможця.
Я прекрасно розуміла, що змагатись з кимось старше третього курсу немає сенсу, але бали до екзаменів багато чого варті. А ще досвід. Від Ладора я знаю чого очікувати, від Яри, навіть від Мікаелли. Ту взагалі одним ударом можна вивести з гри, а от від інших – ні. Тож мені було цікаво дізнатись що мене чекає на екзамені і потренуватись.

Єн з’явився біля моїх дверей майже о десятій. Втомлений і брудний. Не довго думаючи захопила кілька книг, а ще завернутий в рушник контейнер з вечерею. Увесь час забуваю, що йому немає проблеми підігріти його магією.
- Кого сьогодні прибила? – усміхнувся Єн, відкриваючи двері у свою кімнату.
- Дівчина з водників, Касандра.
- Не знаю такої. І чим ти її?
- Та кульовою. Вона сама винна. Ми ще не встигли вийти на арену, як вона почала відправляти мені погрози і обіцянки. Тепер ходитиме, як обгоріла курка.
Він тепло подивився на мене.
- Жаль, я не бачив цього видовища. 
- Авергон завжди наголошує, що волосся варто прибрати, тож вона сама винна.
- Не варто мучити себе. Це тільки двобій. І якщо викладачі дозволили обсмалити їй патла, значить самі вирішили надати їй урок. Твоя кульова навіть не долетіла б до неї, якби Мір Авергон був в цьому зацікавлений.
- Гаразд. Ти мене вмовив. Завтра відбір в другого курсу. Я піду, хочу подивитись на них.
- Я знову працюю. А що ти смачненького мені захопила? – він відкрив коробку де було ще тепле пюре і курка. – Заберу свої слова про весілля назад. Думаю, я все-таки залишу тебе своєю. Ти перша дівчина, яка мене годує.
- Мені здається, що їжа і секс не є причинами одружуватись. – думка про таке, навіть з Єном мене ще й досі нервувала.
І байдуже, що ми провели ще три блаженні ночі в обіймах одне одного, в які я пізнавала стосунки між чоловіком і жінкою. Мені сподобалось, і навіть сьогодні я була б не проти повторити. Знаю, що завтра Берта скептично і презирливо розглядатиме мене, Міна заздрісно видихатиме, а мій брат, коли взнає – буде злитись.
Мою репліку він лишив без уваги, зайнявшись їжею. А я сіла за підручники. Занять ніхто не відміняв. Вранці нас вчили, а після обіду проводили турнірні змагання. Тож готуватись варто.
Навіть не знаю, коли заснула, напевно, ще за книгою. Та прокинулась вранці в обіймах Єна. Він мружив очі від сонця, що лилось із вікна і не поспішав вставати. Вранці він на заняттях, як і всі.
- Дар Колін нічого вчора не казав про твій щит?
- Завтра вранці, о сьомій зберуть комісію. Хоча він казав не боятись, бо будуть тільки свої.
- Яка ж ти молодець. – Єн посміхнувся. – Після завтра вранці мають прибути мої батьки і лишитись до кінця турніру. Хочу вас познайомити.
- Ну знаєш…Мої сьогодні були на виступі, а тебе не було. 
- Ми можемо зібратись всі разом. Твоя сім'я, моя сім'я.
- Думаєш щось вийде? Коли мій батько взнає звідки ти, він швиденько забере мене з АЗ і видасть заміж.
- Чесно кажучи, я боюсь реакції своїх батьків. Зазвичай в нас не договірний шлюб тільки в першої дитини. Але Люсі більше немає і я розраховував, що на мене тиснути не будуть. Хоча батько все ж не лишає надій. Мати і Віктор на моїй стороні.
- Ось як ти, тут говориш – я женюсь, спокушаєш на інтим, а потім – ой мила, а в мене є наречена, пробач…тобі казали, що ти козел? 
- Та майже кожного дня. Але є варіант в якому ми одружуємось до кінця цього року. І тоді навряд чи нам завадять батьки. Посердяться і змиряться.
- Не знаю. Я поки не готова.
- Думай, лишилось півтора місяця. І потім я муситиму відбути на літо додому. Якось не хочеться, щоб мене женили силою в антимагічних кандалах. – він підвівся і пішов в душ.
А я задумалась. Чи готова я зустрічати світанки з Єном завжди? А якщо все станеться, як він говорить. Обмежувачі сили є і в нас, і тюрми для магів. Хто зна, який його батько. Мій посердиться і відпустить, а от його. Може я їм і не підійду, особливо, якщо в Єна запланований династичний шлюб з вигідною нареченою. Проте, в мене ж є півтора місяця, щоб вирішити? Чи не так?