Раді Вас бачити!

Як виявилось із сімдесяти двох існуючих на нашій планеті держав практично всі присилають до нас навчатись своїх майбутніх владик. Бо престижно, бо магічні здібності для володаря в державі важливі так само, як і політичні якості та інші знання. Як виявилось, наслідують трон тільки ті діти, а інколи внуки чи правнуки в яких проявляються магічні здібності, принаймні достатньо сильні для вступу хоча б в магічну школу. А, проявляються вони далеко не всіх. Тому, сьогоднішній правитель Нареншара обрав собі за спадкоємця саме Камонарана – свого правнука. 
Тож я майже не здивована, що у нас водночас вчаться спадкоємці трону двох країн. Особливо, якщо врахувати, що їх цілих сімдесят дві.
- Першому курсу взагалі цього не говорять, - додала Берта. – Ця інформація секретна і не може розголошуватись. Тільки під клятвою. 
- І що ж там такого? – мені стало ще цікавіше. Два принци і так круто, а тут імовірно щось ще крутіше. – Яку клятву треба дати.
Вимовивши її слова я нашорошила вуха.
- Наша академія приймає студентів не тільки з нашої планети, а й з інших світів і вимірів. – усміхаючись видала Берта.
- Це як? – щось я не зрозуміла. Ніколи не чула про подібне. Взагалі не чула, що можуть бути ще якісь світи, крім нашого.
- Для них вступний конкурс трохи інший. Хоча інформація для тестів надається. Ну і платять вони за тарифом в п’ять раз дорожчим за наш.
- Хочеш сказати, що тут є студенти не з нашого світу?
- Звісно, десь третина. – усміхнулась сусідка.
- Седрик ніколи нічого не говорив.
- Так він же під клятвою. – додала Міна. – Не турбуйся, всі вони виглядають так як звичайні люди. Специфіка магії трохи інша. Але наш підхід їм близький і зрозумілий. Вони практично завжди закінчують АЗ. Все-таки з них беруть купу грошей та і не лишаються вони у нас жити і працювати.
- Звісно, половина з них ті ж аристократи, принци, діти послів чи воїнів. Рідко кому такі суми під силу заплатити.
- Тому ти так хочеш за когось заміж? – запитала я Міни.
- Звісно. Я навіть на переїзд готова. Моя сімя не така багата, щоб нашкребти мені ще й на пристойне придане після академії. – похнюпилась сусідка. – А от вона не готова. – врешті ткнула пальцем на Берту.
Тобто, той славнозвісний Віктор, інопланетянин? – здивуванню не було меж.
- Та говоримо ж тобі! Вони такі ж самі. Тільки сила в них не від Купелі Зодіаків. – закотила очі Берта. – Навіть не уявляю, як так буває. Я думала, що енергію дають тільки Зодіаки, а тут виявляється є й інші джерела. Ви уявіть собі, що б було, коли б ми отримувала дар не від Купелі, а просто так.
- І що? – не втрималась я. – Світ би не зрушився. Вони ж отримують і живуть собі. І ми б жили.