Раді Вас бачити!

Перший тиждень після того, як ми повернулись в АЗ на нас косились всі, кому не лінь. Багато хто задавав зовсім безцеремонні запитання, а ще вистачало співчуваючих.
Коли я опинялась в кімнаті то полегшено видихала.
Найгірше, магічити поки не можна було. Про це було повідомлено всім нашим викладачам. Тож вони ще й стежили, щоб на їх уроках ми нічого не робили. Ліман Гайн навіть звільнив мене від свого предмета на цей тиждень та й на наступний місяць пообіцяв полегшені умови. Адже крововтрата все ж давала про себе знати.
Кожного дня ми з’являлись в цілителів і пили спеціальні коктейлі для відновлення організму, а ще нас щоденно перевіряли. Ми виявились непоганими піддослідними. І як це не псувало настрій, все ж, ми мали це терпіти. Сама процедура була цілком прийнятна і полягала в скануванні організму. Та ось коментарі і питання, які нам з Жасмін діставались інколи були не просто недоречні, а вкрай неввічливі.
Та наближався чаклунський турнір і інтерес до нас трохи згаснув. У столиці взагалі жодна новина більше одного дня не тримається. А зараз на турнірі мав бути присутній наш князь Валдор Везен з дружиною Аміною. А ще мав приїхати володар Нареншара Шардонар Бромен. Він же дідусь Камонарана.
Щоправда вміння Камо викликали в мене чималі сумніви. Навряд чи він переможе когось старшого за другий курс. Тож вихвалятись перед родовитим дідусем нічим. Хоча, я чула колись від Єна, що в нього є брат. Тож, може саме на нього старий і їде подивитись.
Мої батьки теж мали приїхати. Седрик участі в турнірі не брав. Він переміг минулого року, тож його більше до участі не допустили. А от на мене дивитись їм немає чого. Тим більше тренувань в мене так і не було.
Сьогодні мало бути перше. І я чекала його з нетерпінням. Відчувала, що резерв ще не повний, та все ж хотілось спробувати чи не втратила я навик.
В Єна на полігоні була остання пара, тож я просто прибігла до нього після медитації. Добре відпочивша і щаслива.
Він якраз витирав від багнюки обличчя. Був смішним. Такий розтріпаний.
- Думав, що ти передумаєш. – кинув він втомлено.
- Якщо ти втомився ми можемо перенести. Але я не передумаю. Батьки вже в дорозі. Вони відправили вісник.
- Я вірю, що ти сильна, але чому б тобі не зачекати наступного року? Ти ще заслабка.
- Я знаю, Єн. І просто спробую. Якщо мені буде важко, то здамся і все.
- Гаразд. Тоді почнемо із вогню. Він в тебе найслабкіший.
- Щит. Я хочу почати зі шита.
- На нього піде половина твого резерву.
- Але якщо його не опускати, то мені вистачить проти більшості моїх однокурсників.
- Якщо тебе не стравлять з Везеном чи Броменом. Думаєш, вони дарма нащадки таких династій? Їх вчили ще до академії.
- Єн, це не важливо. Займемось щитом. Ок?
Він кивнув і ми почали заняття.
Слабкий щит я вже вміла робити і раніше, тож зараз просто згадувала його побудову працюючи виключно на руці. А потім накладаючи подвійний його шар – щит другого рівня. Цей не кожен другокурсник зможе пробити. Хоча, моя блискавка легко його змиває. 
Обплести руку коштувало мені дорого і вже після цього я відчула що досить. Про що й повідомила Єну. Він миттєво просканував мене і погодився, перший раз магічити краще менше.
Після цього ми обоє подались до гуртожитку, домовившись зустрітись увечері. Увесь цей тиждень Єн допомагав догнати те, що я пропустила і ми вечорами проводили багато часу удвох.
Жасмін увесь час підморгувала, а Берта відверто критикувала мене. На її думку проводити стільки часу наодинці з хлопцем шкідливо для репутації. Хоча, що може пошкодити нашій репутації після того викрадення? Боюсь, що нічого.