Раді Вас бачити!

- Привіт. – я обернулась, почувши знайомий голос. 
- Привіт. Як справи? – не варто було питати.
- Вітаю з успішною здачею, пташка.
- Дякую. І тебе?
- Само собою…Чув про твої подвиги. Високо планку підняла.
- Так випадково вийшло.
- Ясно. Удачі.
- І тобі.
Дивне відчуття від цієї зустрічі. Ніколи не зрозумію Єна і його мотивів. Не дарма його вважають дивним. Хоча неадекватним, це навряд. Я була б такою ж на його місці.

Місяць тому...
На святкування нового року в академії нікого не відпускають додому, адже канікул тільки десять днів, а більшості їхати додому довше. Дехто правда їде. Але тільки після балу.
Саме так, балу! Якщо щомісяця відбуваються вечірки для студентів, то двічі на рік – бал. Перший – новорічний, на якому дрес-код новорічний костюм, другий – випускний, там все чинно і благородно.
Ідея з балом-маскарадом захопила навіть мене, тож цього разу я готувалась заздалегідь. І таки запрягла Седрика до роботи. Спершу навіть уявлення не мала, ким переодягтись. Та брат сказав, що приходять на бал найрізноманітніші персонажі – від красунь принцес (що вкрай банально) до мумій і скелетів. Була в нього одна знайома, що переодяглась мумією. 
Тільки брат попередив, якщо я хочу з кимось танцювати, потрібно одягатись в свою стать. Ну і волосся…він запропонував перуку. Фарбувати в нас його заборонено, це одна з особливостей роду.
- А можна я одягнусь моряком, чи воєнним? Волосся можна буде зібрати у пучок і сховати під кашкет.
- Хочеш бути хлопцем? Ауріка, я тобі не говорив, що ти дивна.
- Багато разів. Чим поганий мій варіант, можна буде зі всякими гримзами поговорити про нас, інформацію вивідати…
- Ти невиправна. В мене є ідея. Давай розвію заклинання зміни кольору очей. Все одно лишилось якихось два місяці, а так тебе ніхто не впізнає.
- Мене і так ніхто не впізнає, бо сірих очей навалом. А так відразу здогадаються. Вирішать, що це ти.
- Ага, низький, худий, як в’юн, і з грудьми і писклявим голосом. Дуже схоже.
- Ах от як я виглядаю в твоїх очах! – кинула в брата подушку.
- Міс Россі. – До нас вийшов вчитель Седрика, Асвадор. – Радий вас бачити. Ви напевно хочете новорічний костюм на бал-маскарад в академію? – хитро усміхнувся він.
- Та хочу. Бажано, щоб категорично мене було не впізнати.
- Ну звісно, всі леді так хочуть. І, я думаю, ми зможемо вирішити вашу проблему простіше.
- Це ж як? – запитав Седрик.
- Ти такий допитливий. Уявіть собі, Ауріко, він суне носа у всі шпари. Це просто неможливо. А в мене ще багато секретів. Ходімо за мною.
Ми пройшли досить довгим коридором, а потім піднялись на верх і знову пішли в кінець коридору. Майстер відкрив переді мною двері і я ввійшла в чергову примірочну кімнату.
- Правда в тому, що вищий клас щорічно замовляє костюми на карнавал. Коли мені якийсь костюм надто близький, я пропоную замовнику повернути його за окрему плату. Тож багато хто приносить одяг назад, оскільки двічі один і той же костюм не одягають, а коштують вони набагато більше, ніж звичайні плаття, що я шию.
- Мені здавалось, що ви не шиєте звичайних плать.
- Звісно, дитя. Звісно.
На цих словах Асвадор відрив двері у величезний гардероб, де висіло кілька десятків костюмів. Всі акуратно запаковані в білі чохли, тож що всередині я не могла знати.
- Ось цей стелаж із твоїм розміром, тож міряй і насолоджуйся. 
- А їх ніхто не одягав в академію?
- Студентам таке не по кинені, дитино. Седрик, допоможи їй, і не затягуйте, бо потрібно зробити ще плаття міс Сабіні, та містеру Валку.
На цих словах Асвадор покинув нас. А Седрик не довго думаючи вихопив перших два костюми і поніс у примірочну, а я подалась за ним.
І почалось те, що я ненавиджу найбільше – примірка. Костюмів було майже двадцять штук і брат заставив одягнути мене всі! Це зайняло більше, ніж дві години. А я все примовляла, що його чекають замовлення. Говорила, що вдягну той чи інший, точно. Та він був невмолимий. 
Хоча, не скажу, що мені не сподобались мої образи. Більшість костюмів були саме на мене, тільки кілька на дівчат повище. Я була феєю, принцесою, диво-пташкою, єдиноріжкою, метеликом (що майже не відрізнявся від феї), файрою, приміряла костюми Лева та Овна із зодіакального кругу, а ще милого зайченяти. Фантазія в нашої знаті ще та…Деякі з них згадувати взагалі соромно. 
З кожної моєї примірки брат робив кілька фотознімків і відкладав в сторону, а коли ми завершили покликав Асвадора.
- Що я можу сказати. Тобі підходить більшість з приміряних костюмів. І це неймовірно. Можливо, ти попрацювала б манекенницею в мене.
Я глянула на Седрика. А він як не дивно кивнув.
- Але, давайте спочатку літа. Мені зараз важливо закінчити успішно перший курс.
- Звісно. Але два дні на тиждень зараз. Вибирай.
- Тоді, середа і субота. По дві-три години.
- От і домовились. – махнув рукою майстер. – Починаєш з нового року. А от з костюмів вибери оцей. Маска тут чарівна і міняє колір волосся на чорний, а очей на зелений, коли її одягаєш. Навіть макіяж наносити не потрібно. Та ти і так вже міряла його. В ньому тебе ніхто не впізнає.
- Я думала, що мене ніхто в жодному з них не впізнає.
- В мене є костюми з ефектом «незнайомка». Ті, кому ти подобаєшся в житті бачуть у тобі таємничу незнайомку. Інші, можуть впізнати, коли добре придивляться. Такий метелик і зодіакальні. Вони підключаються до аури безпосередньо перед одяганням.
Гаразд, хай буде цей…