Раді Вас бачити!

Вечірка почалася з виступу ректора. Він привітав весь перший курс з першим випробним місяцем і вручив усім значки-посвідчення першокурсника. Тепер ми офіційно стали студентами. Завтра за цими значками ми можемо отримати формені мантії. Їх зазвичай одягали на офіційні прийоми. У куспидів вони були фіолетові. Мені б ідеально підійшло до очей, та колір не зміниться раніше, ніж через півроку, десь в лютому.

Після виступу ректора всі почали прямувати у сусідній зал на фуршет і виступи. Мені хотілось втекти до дівчат, та одногрупники всі гуртом ринулись на фуршет і Ладор потяг мене за собою. Маріанна скоса зиркала на нас, здається їй також знайомий мій дизайнер. А от мені – ні! Вперше почула сьогодні. І будь тут хоч всі в його лахах, все одно б не впізнала!

Везен залишив мене на стільці біля стіни і пішов взяти соку з канапками. Та побути наодинці мені не довелось. До мене одразу підсіли Ремез та Раолі.

-Це плаття Асвадора? – загорілись очі в Яри. Точно не інопланетянка. Звідки їм знати про того дизайнера, що не знають аборигени?

-Його, а що? – байдуже обізвалась до дівчини. Такій прискіпливій увазі я вже була не рада.

-Ну як що!? Він не шиє більше п’яти плать за місяць і замовлення бере не в кожного, а ще їх потрібно замовляти задовго до події…- затараторила Яра.

-Тільки п’ять? – перебила її. – Чому так мало?

-А ти скільки хочеш? Потрібно багато часу, щоб зачаклувати кожне з них. – Обізвалася Раолі, здається вона заздрила. – А ти я бачу навіть не оцінила того щастя, що на тебе звалилося.

-А знаєш, Маріанно, ти права. Я тільки сьогодні дізналася про існування цього дизайнера взагалі, тож просто не встигла.

Вона театрально закотила очі.

-Та що ти кажеш? Плаття місяць робиться. А спецзамовленням тиждень. Тоді вп’ятеро дорожче буде.

Ну що ж, в мене немає слів. Хочу знайти Седрика і влупити йому кульовою, для промивки мізків. Треба було ж так мене підставити!

Потім підійшов Ладор з напоями і атмосфера змінилася. На сцену почали виходити студенти і замовні артисти. Здебільшого співали, грали на різних інструментах. Було навіть кілька сценок.

Через деякий час мені набридло і я вже помаленьку протискувалась до виходу, коли мене зловила Берта, і не відпустила. Сказала, що я просто зобов’язана лишитись на дискотеку. А потім познайомила з Енріко, своїм хлопцем. Як виявилось навчався він на четвертому курсі. Мені було дивно, що дівчина зустрічається з молодшим за себе хлопцем. В нас таке не прийнято. Але то не мої справи. Взагалі хлопець мені сподобався, досить приємний індивід і головне видно, що добре ставиться до сусідки.

А потім яскраве світло приглушили, на сцену вийшла група співаків, які почали грати по-справжньому драйвову музику. Такої я ще не чула. Та й інструменти були досить дивні. Придивившись до виступаючих я помітила за барабаном Віктора. Моєму здивуванню не було меж, а потім взагалі не повірила своїм очам. Мій брат грав на клавішах. Мій брат у групі!? Зодіаки, здається я його зовсім не знаю…і батьки не знають.

Мій світ взагалі зрушився, полетів і розбився в друзки.

Я маг, без сертифіката і татушок!

Я в АЗ!

А мій брат грає в групі! Мій брат ловелас! І мій брат має купу власних грошей, судячи по платті!

Так, а чому тоді батьки оплачують навчання? Для конспірації?

-Привіт! – прокричали мені на вухо і я різко розвернулась. Камонаран таки мене знайшов! – Ти наче блакитна зірка!

Йо! Оце підстава – оглянула своє плаття! Воно переливалось у сутінках наче кульова блискавка. Брат все продумав. Знову глянула на сцену. Седрик зловив мій погляд і помахав мені рукою. Обернулась до Камо, який почав розпускати руки і відштовхнула.

-Та чого ти, просто хотів потусуватись з тобою!

-Не варто, і я не сонце, а блискавка! Кульова.

-Він тебе ображає? – збоку підійшов Везен.

-Поки ні.

-А ця пісня лунає для моєї сестрички! Зі вступом тебе, блискавка. – Ці слова взагалі добили. Здається це прозвисько приклеїться до мене намертво.

В залі залунала легка мелодія, щось про світлі дні і несподівані радості. І хлопці потягнули мене танцювати. Один в одну сторону, інший в іншу. Коли я вирвала руки, вони вирішили поговорити між собою. Хай говорять, нічого псувати мою пісню. Розвернулась і між танцюючих парочок пішла в сторону крісел.

І не дійшла. Мене зловили за лікоть.

-Пташка, потанцюємо? – не то запитав, чи може констатував факт Єн, бо підхопив мене і закрутив в танці. – Знаєш? Думав минати тебе стороною, але тебе ж видно навіть із закритими очима. Значить, блискавка?

-І як тобі моя примочка, прийшлась до смаку? – поцікавилася у хлопця. Виглядав він непогано, тож навряд чи щось страшне сталося.

-Футболка трохи присмалилась. Не очікував від тебе такого.

-Ну, це добре. В мені ще багато неочікуваного. – вирішила підколоти і попередити водночас. Цей хлопець дозволяв собі занадто багато. Хоча не переходив межі, так як Камо.

-Тільки в Камонарана цим не кидай, бо приб’єш ще. Реальні щити ви раніше третього курсу ставити не навчитесь.

-Навіть не думала. Просто з тобою випадково вийшло. Не треба мене злити.

-Сподіваюсь, я зараз тебе не злю. Не хотілось би льодинку в штани. - В мене красномовно витягнулось обличчя, мимоволі. А потім дійшло і я вже навіть уявила, як Єн стрибає і витрушує мої фокуси зі штанів. Заусміхалась. – Е ні, не треба. Я і відомстити можу.

-Ти ж сам подав ідею.

-Так, малявка, старших поважати треба. – серйозно заговорив на вухо, а мене пробрало сміхом.

Пісня скоро закінчилась. І знову почались драйвові танці. Трохи пізніше я потанцювала з Ладором, а потім ми з дівчатами пішли в гуртожиток. Точніше, я з Жасмін. Берту проводив Енріко. Ми їх не чекали.