Раді Вас бачити!

В Академію Зодіаків я їхала разом з Седриком. Першому курсу потрібно було прибути на два дні раніше, щоб отримати підручники. Старші курси отримували їх вкінці минулого навчального року. Я ж там ще не вчилась. Щоб не наймати зайвого екіпажу ми їхали разом.

Від радощів, що я все-таки навчатимусь в АЗ не було меж у всієї сім'ї, та це все ж стало серйозним навантаженням для бюджету. Добре, що це тільки на один рік. Седрик закінчить і знайде роботу, допомагатиме батькам – принаймні в нього такі плани. Батьки ж якось обговорювали його весілля, без нього. Планують якусь аристократку… хоча з таких рідко хто виходить заміж за підприємців. Але наш фінансовий статус стабільний, тож все можливо. Тільки чи буде це Седрику по душі. Мені хотілось би знати, та навряд чи брат буде настільки великодушний і поділиться.

Академія знаходилась не в самому місті а за хвилин десять їзди. Дорога була вимощена плитами, через які подекуди пробивалась трава, а обабіч шляху були насаджені різні фруктові дерева. У нас зазвичай садять туї, дуби, тополі чи берези, та не фруктові.

Ковані ворота були величезними, з викованими на них знаками чотирьох стихій в різних секторах. Сьогодні вони були відкриті і приймали приїжджих. Проходячи через них мені здалося, що моє життя якось невловимо змінюється. Брату я про це не сказала, було боязно сполохати момент.

Переді мною піднімався увись замок, розкішний і неймовірний. Набагато кращий, ніж у книгах, що довелося читати. Я вже знала, що то головний навчальний корпус академії. Він тонув у зелені дерев. Як же буде красиво, коли вони стануть золотими. Трохи справа піднімалась шпилем угору бібліотека.

Ми з братом оминули всю цю велич по об’їзній доріжці. Паралельно він робив екскурсію.

Ми минули величезний полігон із різними секторами, де нас вчитимуть застосовувати свою силу.

Проїхали через ще одну смугу парку і нарешті приїхали до гуртожитків. Вони були розташовані навхрест, а по центру гуртожиток куспидів. Брат жив у гуртожитку вітру. На щастя всі вони були з’єднані між собою переходами і студенти практично вільно могли пересуватися між ними… отримавши дозвіл або запрошення. Тож з братом ми будемо бачитись часто. Тоді я думала саме так.

Комендант видав мені постільну білизну, ключі і провів до кімнати.

Брат вже тоді лишив мене саму.

Містер Шарст повідав про правила гуртожитку. Вони були досить простими і очікуваними. Нічого не ламати і не нищити, не шуміти після десяти і не виходити за межі після дванадцяти. Бібліотека працювала до пів дванадцятої, тож ми могли сидіти там і ще встигнути до відбою. Підйом був о сьомій. Для всіх.

Саме місце мене досить тішило. Все було новеньким і красивим.

-У вас так гарно. – зробила я мимоволі комплімент.

-Міс Россі, тут навчаються маги. Окрім того, що їм має бути комфортно, сила частенько дає збої. І як ми не забороняємо чаклувати в гуртожитку і не караємо за це, такі речі постійно повторюються. Ці ремонти зроблені за кошт студентів, що нашкодили.

-М-да.

-Взагалі гуртожиток куспидів найнебезпечніший, чого тільки може вартувати сплеск коктейлю з трьох стихій. Взагалі використовувати магію можна тільки на полігоні і в спеціально призначених приміщеннях. Там небезпека мінімізується.

-Дякую, що попередили. Матиму на увазі.

Комендант мені сподобався. Не злий і не дратівливий, триматимемо нейтралітет.

Мені дісталась п’ята кімната. Перед тим, як увійти постукала. Комендант попередив, що в мене будуть сусіди. Можна було б і окрему кімнату, але така коштувала, як половина суми за навчання. А ця відсотків п’ять. Я не могла розкошувати цього року. Якщо не уживусь з сусідками, переїду в наступному.