Раді Вас бачити!

Я прийшла в себе різко. І від думки, що сталось щось недобре мало не підстрибнула.

І мої очі мені здається брехали. Навколо була лікарняна палата. А я сама в ліжку. І більше нікого. Майже відразу я відчула слабкість і повалилась назад. Голова кружилась, а руки страшенно боліли. Я підняла одну з них і вона виявилась забинтована. З іншою справи були такі ж.

Що ж все таки сталось? І запитати нікого і встати я не могла. А де Жасмін?

- Міна! – покликала я з останніх сил. Але вийшло досить голосно. Принаймні мене почули.

За мить до мене прибігла молоденька асистентка, яка радісно усміхнулась.

Як добре, що ви нарешті прийшли до тями! – пискнула вона. – Ми вже й не надіялись.

- В якому розумінні не надіялись? – насупившись поцікавилась я.

- Так ви тиждень лежали без тями. Велика крововтрата, а ще магічний вплив. Цілителі і лікарі ледве справились. Ось попийте водички.

Вона піднесла мені велику кружку і тільки зараз я зрозуміла наскільки хочу пити. Так, що мало не подавилась.

- Можна ще?

- Звісно. Зараз принесу. І лікаря покличу.

Через п’ять хвилин дівчина принесла ще води і привела лікаря-цілителя. Він допитливо оглянув мене з допомогою і магії і інструментів, а потім вже виніс вердикт.

- Ризик минув. Якщо все буде добре, то завтра відпустимо вас в академію.

- А що сталось? – запитала я. – Нічого не розумію. Ми зайшли в магазин, а потім все…

- Оце все і був магічний вплив на вас, що відключає свідомість. Ви вже чули про напади на дівчат. Але всі такі безпечні, думають, що їм точно пощастить. Так ось. В підвалі вашого магазинчику був той притон. Саме там найшли ще кількох окрім вас.

- А навіщо?

- Кров магів дуже цінна для ритуалів, і звичайна і невинних. Та і самих невинних вони використовували для зарядки приворотних амулетів.

- Що? – похолола я.

- Ні-ні, у вас з цим все в порядку. Вас пощастило знайти раніше. Увечері того ж дня. Але крові вони зцідили пристойно. Як і з вашої подруги. Але вона прийшла до тями раніше. Ще вчора.

- Ви так байдуже говорите про це, ви ж лікар.

- Мила, я тут бачу і гірші речі. Моя робота не плакати над вами і жаліти, а повертати до життя. Тим більше тих десятьох, що були до вас я теж витягав і витягнув таки.

- О боже…- не вірилось, що це насправді. Коли Єн згадував про це я пропустила попередження мимо вух. І ось у що це вилізло. -  Може й добре, що я нічого не запам’ятала.

- Звісно. Дехто своє ув’язнення прекрасно пам’ятає і зовсім не щасливий від цього. Ви хоч спати зможете нормально. Гаразд, відпочивайте. Я загляну увечері.

Через деякий час Пакра принесла мені попоїсти. Легенького смачного бульйону з малесенькими шматочками прілого м’яса. То був просто кулінарний шедевр. Так смачно і швидко я не їла ще ніколи. 

А вкінці моєї трапези з’явилась Жасмін. Вона, як і я була в лікарняному синьому халаті. 

- Як добре, що з тобою все ок! – вона сіла прямо на моє ліжко. – Я так переживала. Це ж я сказала туди йти!

- Перестань. Нас в будь якому з магазинів могла чекати подібна фігня, тож не варто звинувачувати себе.

- Ауріка, Ауріка!

- А як нас так швидко знайшли? – поцікавилась в подруги. – Я так розумію, що викрадення почались ще з зими.

- Ох. Вони просто не прорахували всього. – Міна затрясла руками в мене перед обличчям. – Особливо цього.

- Твоїх рук?

Жасмін засміялась і відкинула косу назад.

- Персня нареченої. Як виявилось, він не тільки прихований для чужих, а ще володіє захисною функцією і знайти мене по його магії можна відносно легко. Ти уявляєш! Вони тільки ввечері зрозуміли, що ми пропали. Віктор застосував закляття пошуку персня і вони знайшли нас зовсім швидко. – вона надула губи. – Якби спохватились швидше, то лежали б ми в від ключці ще менше. А перстень, то тільки від магічного впливу захищає, мене ті суки огріли по голові чимось важким. Але вже майже не болить.

- Співчуваю. Тобто, виходить, що нас знайшли тільки завдяки персню?

- Типу того.

- Але взнай Єн, що ти пропала, думаю він би всіх стражів підняв і столицю перерив.

- А до чого тут Єн, нас же Віктор шукав?

- Ех ти, нічого то ти не знаєш. Єн твій стражем більше року підробляє. І тільки-но Віктор зрозумів, що справи погані відразу до нього побіг. А той і здогадався. Приволокли два десятка стражів і пов’язали всіх.

- Стражем?

- А ти не знала? Ех, твій брат, до речі теж в облаві участь брав. Тож тепер в них з Єном мир, як ти і мріяла.

- Не про такий мир я мріяла. – я підвела руки вгору. – А чого вони їх не посцілюють?

- Надрізи зробили ритуальним ножем. Простою магією не лікується. Колись затягнуться. Так лікар сказав.

- Доктор Похмурість?

- Нормальний він. Просто втомлений. Він на таких як ми і гірших вже встиг надивитись. Думаєш, йому приємно, що він нічим допомогти не може? Інших взагалі ще довше виходжували.

- Та я розумію.

Подруга ще довгенько розважала мене розповіддю про те, як її вчора провідували хлопці і навіть Берта. Як Віктор сварився з нею і цілував. Цікаво, а Єн мене поцілує? З цією думкою я і заснула, навіть не зрозумівши коли.