Раді Вас бачити!

В кімнаті я переглянула свій планшет з розкладом. Перший день ми пропустили, та він припадав на вівторок, завтра середа, в нас Побутова магія, чотири заняття по магії стихій, поки лекції, та бойові мистецтва.

Чесно кажучи, розклад у школі в нас був більш різноманітний.

Берта порадила готуватись вже сьогодні. Жасмін посміялась з неї, а потім і з мене, бо я таки підтримала пораду сусідки. Все-таки вона тут вже п’ятий рік тримається! А за останні двадцять років сьомий курс закінчило тільки троє дівчат. Статистика вражає.

Скажу, що зовсім не пошкодувала, що підготувалась.

Вже на першому занятті викладачка зробила нам опитування і ми заробляли реальні бали. Бали до нашого майбутнього рейтингу і переходу на наступний семестр. Зі всіх наших відповідала я, Маріанна Раолі і Ладор Везен. Найбільше проявила себе Маріанна. Проте, я не особливо засмутилась. А чого хотіти? Сюди вступали найкращі, тож слід очікувати, що гонка за додатковим рейтингом таки буде шалена.

Хоча це заняття було вступним, та Каріна Стокс, наша викладачка на сам вступ виділила лише кілька фраз, які звучали приблизно в дусі – побутова магія вам знадобиться в будь-якому разі, чи ви артефактор, чи бойовий маг, чи спеціаліст в магії стихій, ви в першу чергу живі і вам потрібна їжа, комфорт, чистий одяг і інше…

Тож перше, що ми почали це розучувати, заклинання світлячка. Або сонечка, як назвала наша викладачка. 

Вона легенько повела рукою і над її пальцем засвітилась іскра, яка поступово збільшилась, потім кілька разів змінила колір, та врешті вона її відпустила вгору.

Після цього фокусу ми майже всю пару писали конспект про цього світлячка, а потім ще й формули.

Все було й ніби просто, ми ловимо атом якоїсь речовини, розганяємо його до високої швидкості, а потім міняємо довжину хвилі випромінювання. І здається слова знайомі, та повторити за нею цього ніхто не зміг.

-Не турбуйтесь. До кінця першого курсу рідко хтось може щось начаклувати. У вас ще занадто закриті канали і енергія слабко проходить. На медитації ви будете пропускати через себе енергію і з часом зможете робити дійсно серйозні речі. На наступний раз вивчити все записане і ознайомитись з наступною лекцією. Мені хочеться більше спілкування з вами.

Ті, хто не підготувався ніяково посхиляли голови. Очевидно в моїй групі дійсно відповідальні студенти. Це непогано.

Далі йшли чотири предмети з різних магій, принаймні в мене, в декого були вікна в розкладі. Просто магією тієї стихії в силу впливу знаків володіти вони не могли і не володіли. Тільки от чому в мене всі чотири стихії? У двох моїх одногрупників взагалі тільки вітер. Більшість по дві, а в кількох по три напрями.

-Непогано, - зазирнув до мене в розклад Ладор. – І в мене так само.

-Справді? – він показав мені картку. – Нічого не розумію.

-Видно, ти як і я народилася не тільки на стику знаків, а ще й асцендентів.

-Ну, в мене зафіксовано п’ятдесят дев’ять хвилин, одна до Тельця. Але цього ніхто ніколи не рахував…- я замовкла, мало не обмовилась, що не рахував тому, що в мене й не мало бути магічного дару.

-Що ж, ходитимемо разом. – підморгнув хлопець. 

З наших також кілька людей пішло на лекцію про вогонь. Решта пішли по своїх справах.

Ми вже прийшли в аудиторію, коли мене ззаду підловив хтось і поторсав за плече. Як виявилося, то був першокурсник з бібліотеки.

-Ти чому не сказала правди? Я тепер виглядаю ідіотом перед братом і його другом.

-Камо, так же? Чого ти хочеш? – чесно кажучи не хотілося, щоб він озвучив все перед однокурсниками. Тим більше Ладор зупинився біля мене і ніби нашорошив вуха.

-Просто визнай, що це була ти. Я ж не сліпий. Ти пів дня стояла переді мною в черзі.

-Ауріко, про що він? – запитав Ладор у мене ігноруючи Камо. От нарвалась.

-Не важливо.

-Ну не кажи. Вона першою в історії вступила на співбесіді, власними очима браслет бачив.

-Ауріка, це правда? – скоса глянув на мене однокурсник. А потім взяв за руку і повів за парту. – Ходімо сядемо.

Руку я таки висмикнула. Навіщо людям давати зайві причини для пліток. Коли ми всілись, а це було біля наших же одногрупників він таки спитав.

-Це правда? – правда, не засуджуюче, як я очікувала, а з цікавістю, це було видно по очах. Просто закліпала очима. 

-Що правда? - поцікавились з іншої сторони від Везена.

-Нічого. – буркнув хлопець і почав витягати конспект. Здається, в мене є спільник.

-І так, ти правда та студентка? – Ладор притис мене на сходах між поверхами і прошепотів це на вухо. Тож все сприймалось в іншому ключі. Щоправда нам не свистали, значить – це нормально.

-Мені здається, той хлопець великий вигадник.

-Мені також, але ж алібі в тебе немає. Я можу розповісти все нашим.

-Знаєш, я і сама можу багато чого розповісти. – я різко відпихнула його і побігла вниз, скоро нова пара.

-Ауріко, ти чого!? Я ж пожартував. Це ж одна з головних пліток академії. Так ти чи не ти?

-Це я. – буркнула йому. Хлопець догнав мене та зупинив схопивши за лікоть.

-А чому?

-От тому я і не хотіла, щоб хтось знав. Думаєш одному тобі такі думки в голову приходять? Ні. Так ось, подумай логічно – нас тільки двадцять чотири, а водників двадцять п’ять. Я не зайняла нічийого місця і пройшла б в будь-якому випадку. В мене нормальний рівень сили і дев’яносто дев’ять балів зі ста. Так чому мене мали не прийняти?

Хлопець присвиснув. А на нас почали оглядатись студенти, що поспішали на заняття. Здається, я трохи розійшлася.

-Заспокойся. Я все зрозумів. – він легенько потис плече. – Навіть і не подумав, що тебе взяли просто так, проста цікавість. Ходімо, бо спізнимось. 

Ми таки спізнились. Нас оглядав зал майже із сотні студентів. Викладач все ж дозволив сісти. І ми поплелись на задні парти. Камо теж був присутній. Невже в нього магія води також є? і найгірше, він так дивився…і я дуже зраділа, коли його не було на останніх двох лекціях.