Раді Вас бачити!

Коли ми вже сиділи і розпивали чай в двері постукали. Відкрила звісно Жасмін. До мене, в принципі ніхто, прийти і не мав, окрім брата. Та на його відвідини я вже не сподівалась. Здається, в нього тут своє життя. Добре, що й так допоміг підготуватись і вступити. А тут я справлюся.

-Привіт. Я до Ауріки, вона є. – почула я з коридору уже знайомий голос.

-А ти хто такий?

-Одногрупник…

-Россі, тут до тебе, впустити?

-Та впускай. – я навіть розсміялась. Мені було незвично, що я так швидко завела друга. А може, то нас об’єднала спільна таємниця. 

Везен радісно влетів в кімнату.

-О, ви чаюєте? А можна і мені?

-Так і знала. – перекривила його Жасмін. – Ви, хлопці, тільки й ходите до дівчат, щоб поживитися чимось смачненьким. Ні, самі б щось хоч коли приносили.

-Не питання. Принесу. Тільки іншим разом.

-Ну-ну, всі ви приносите іншим разом. – причитала Міна наливаючи гостю чай. Ладор всівся на табуретці і вже хрумав печиво.

-Слухай, а давай разом готуватись до занять? – випалив він в перерві між печивом. – Ти така крута, що я впевнений, що разом ми всі сім курсів, як насіння злущимо.

-По-моєму, ти перебільшуєш.

-Ну не кажи, в мене тільки дев’яносто один бал із тесту, в Маріанни дев’яносто п’ять, ні в кого, окрім тебе, більше дев’яноста п’яти немає.

-Ну і що? Могли випасти просто ті питання, що ти не знав, а знала саме я…

-Але ж знала, і мої джерела говорять, що тільки в двох першокурсників такий високий бал за тест, а сотні ні в кого.

-Ну, мій брат колись сотню отримав.

-Навряд чи він захоче зі мною готуватись. А хто він? Хоча, Седрик Россі, чи не так? Цьогорічний випускник? Чув, чув!

-Ти такий меркантильний. – розсміялась я. – Мені чомусь здавалось, що ми суперники.

-Так тут немає ніяких змагань. – втрутилась Жасмін, простягаючи чашку Ладору. – Всі вчаться за знання, а не за першість. Хоча першим бути теж круто. Але якщо ти помилився, то спитають більше.

-От бачиш…

-Мені потрібно подумати.

-Невже тобі не потрібні соратники? Той пацан з вогневиків вже почав свою кампанію проти тебе. По кутках шепчуться про дівчину з сивим волоссям.

-Блін…

-А про що шепчуться? – питливо розглядає нас Міна. – Про що я ще не знаю?

-А вона не в курсі? – підморгує хлопець.

От засада. Тепер від дівчат мені не відкараскатись. Допитаються ж, а не скажу, то образяться і все. Тільки з чого почати. Кота в мішку не втаїш.

-Ну…е-е-е…я та сама дівчина.

-Що за «та сама»? – не зрозуміла Міна.

-Це її взяли вчитись прямо на співбесіді. – Радує сусідку Везен, Міна кілька хвилин сидить з розкритим ротом. – От бачиш, а ти боялась.

-Ні, ну не може такого бути. – Хитає головою сусідка. – Ти ж нічим не відрізняєшся…

Звісно, відразу як зроблю татушки в місті на вихідних, то перестану відрізнятись.

Дівчина все ще шукає в мені щось особливе. А потім задає найтупіше питання.

-Це за протекції Седрика тебе взяли? - Ми з Ладор поперхнулися чаєм. – А що такого?

-Жасмін, він простий студент, нічого не вирішує…

-Ага, я от син глави держави і то не з першого разу сюди потрапив. – Тепер вже ми з подругою сидимо з круглими від подиву очима. – в нас прямо вечір одкровень. Тільки нікому ні слова, я ще женитись найближчі сім років не планую.

Ми з Жасмін розсміялись.

-Що ж, ми з'ясували майже все, окрім того, чому тебе прийняли так поспішно…- підсумувала сусідка.

-Все просто, я показала їм один фокус…щоправда він не сильно їх здивував. Та й ректор попередив, якщо не вчитимусь, то випруть…

-І що за фокус? Покажеш? – загорілись очі в хлопця.

-Якось не хочеться витрачатися на ремонт…- простогнала я, батьки мене вб’ють за додаткові витрати.

-Якщо щось піде не так, я візьму вину на себе і оплачу. – кинув Везен, Міна глянула на нього вже по-іншому. – Давай.

Я вийшла на середину кімнати, знову сплеснула руками і розтягнула їх, формуючи блакитний згусток енергії. У друзів в прямому сенсі повідкривалися роти. Ще кілька секунд я протрималась, а потім звела руки назад, гасячи шар.

-Ну ти й крута! Це ж закляття шостого курсу – кульова блискавка. Половина курсу відсіюється, бо не може його опанувати! – затараторила Жасмін, її очі блищали якось несамовито.

-Щось не помітила, як вступала, щоб на когось з комісії це враження справило? А от відпрацювати тиждень виправних робіт за несанкціоновану магію довелось.

-Та ти бунтарка! – усміхнулась Жасмін. – Тепер розумію, чого Берта тебе одразу в свої записала, а я бач не розгледіла.

-А ти ще щось таке вмієш? – поцікавився між іншим Везен.

-Взагалі, ні. Ми з братом розучили це спеціально для вступу.

-Який же ажіотаж буде, коли це потрапить в маси… 

-Цьому не можна потрапляти в маси. – заперечив хлопець. – Інакше всі вступники, щоб вплинути на комісію, почнуть вчитися чар незаконно, а це будуть і постійно забиті в’язниці в принципі невинними підлітками і нещасні випадки, від невміння користуватись магією. Не всім щастить на братів геніїв, так як Ауріці, щоб при потребі встигли погасити неконтрольований спалах. – На брата-генія Міна фиркнула. – Жасмін, які б у тебе не були упередження стосовно Россі, я чув, що він мало не геній. Тим більше на сьомому курсі лишилось якихось десять студентів і це вже говорить само за себе.

-Я знаю. Це особисте.

Ладор тільки кивнув. За цим монологом вигулькнув майбутній лідер країни, який чітко визначив пріоритети та розставив точки на «і». Тепер мій геніальний план, щоб прикритися закляттям здавався повним абсурдом. А відкритись повністю я не могла. Мені здавалось, що тоді мене захоче роздягнути кожен особисто, щоб перевірити, чи дійсно це правда.