Раді Вас бачити!

До кінця зими лишалось кілька днів і я все ж вирішила піти на ковзанку ще раз. Скоріше, навіть, не на ковзанку, а на саме озеро. Тим більше, сьогодні було досить холодно, хотілось попрощатись із зимою. 

А ще побути наодинці.

Майже півторагодинний шлях пішки дав подумати над багатьма речами. Адже в кімнаті ти або вчишся, або спиш. Або ж невгамовні сусідки займають бесідами. Вдома я часто бувала наодинці. А академія не давала такої можливості.

По дорозі ж абсолютно нікого не було. Тихо похрустував сніг під чоботами, інколи дзвеніли сніжинки, що осипались з гілля дерев. Інколи навіть перегукувались пташки. Небо ж було хмарним. Схоже, увечері піде сніг. Але я повернусь ще до того часу.

Минулого року в цей же день в мене стався перший викид магії. І я страшенно перелякалась. І, нікому не сказала. А через тиждень Седрик приїхав додому, в нього була якраз практика. Тоді то я й розповіла брату про свої проблеми. Спершу він не повірив. І я настільки розсердилась на нього, що в мене стався другий викид. Причому при ньому. З цього часу брат почав посилено готувати мене до академії. На щастя, практика в нього була в нашому місті і майже до кінця навчального року. Тож він часто приділяв мені час. А потім і батьків підключив.

І ось я тут. В АЗ. В мені чотири стихії, і дуже сильні. Сильні, як для мого віку і пізнього пробудження магії. Куспид квадрат. Зазвичай в таких як я є всі стихії, але вони розвинуті слабко. Оскільки йде роздроблення. Та Седрик говорить, що я не така. Моя магія не розсіюється, як зазвичай, а навпаки. Чим більше я посилююсь в одній стихії, тим більше розвиваються й інші. І це було так. За ці два місяці мій вогонь і земля були майже на тому ж рівні, що й повітря-вода. Притому, що навчалась я на факультеті повітря і саме на нього робився акцент. Та я відвідувала й інші заняття. Стокс зовсім перестала чіплятись до мене. А я намагалась не критикувати її. Брат був щасливий.

А чи щаслива я? – Так! Щаслива. Здійснилась моя заповітна мрія – магія, і тепер в мене з’явились нові – я хочу стати хорошим магом, правда не вибрала ще професії. Це буде на останніх двох курсах академії. Хоча я й з основами вже зможу багато. Більшість магів у нас так і живе. Врешті, як не справлюсь в академії мене прийме будь який інший магічний коледж або школа. Навіть без екзаменів. Але, я справлюсь. Хочу, щоб і про мене говорили – ось вона одна з тих знаменитих дівчат, що таки закінчили академію!

Такі думки гріли мене аж до самого озера. Воно розкинулось величезним дзеркалом переді мною. Неймовірно! 

З нетерпінням скинула рюкзак і вийняла ковзани. Присісти не було де, тож перезувалась пристрибуючи. Рюкзак кинула на сніг на березі. Все одно тут нікого немає. І навряд чи з’явиться. Мало таких, як я, що захочуть плентатись кілька кілометрів в такий мороз.

Спустилась на лід, ковзани черкнули його. Ще дуже холодно і він достатньо міцний – точно витримає! Тим більше, що це зачаровані ковзани – вони полегшують того, хто катається.

Якщо ви досі не катались на ковзанці, ви просто не жили! Це ж прекрасно. І кожен раз відчуття такі ж, як минулого разу. Свободи! Легкості. Вітру у волоссі. Думки, особливо погані зникають в нікуди. залишається тільки радість, драйв і адреналін. Це майже політ…і танець водночас. Просто не в повітрі, а на воді.