Раді Вас бачити!

За хвилину на мене пахнуло теплом і я розліпила повіки. Кусочки льоду заважали роздивитись. Мене починало трясти. Кінцівки помалу відходили від холоду і тіло заніміло. Я спробувала поворушити рукою та нічого не вийшло.
Єн кинувся до мене і почав розстібати ґудзики. Водночас трясучи мене.
- Ти ідіотка! Дурепа! Якого біса ти поперлась сама на ковзанку. А якби мене поряд не було? Та ніхто навіть не знав би де ти пропала. До весни так точно! – моя куртка, а за нею светр полетів в сторону. Він накинув на мене ковдру. А потім підсунув ближче до каміна. – Бюстгальтер сама знімеш. – буркнув уже тихіше. А потім зайнявся моїми чоботами.
- Єн. – прохрипіла я.
- Мовчи, нещасна!
Мені зробилось зовсім зле. Поколювати почало взагалі усюди і мені здавалось, що я здурію.
- І взагалі, нічого самій ходити. – за чоботами полетіли шкарпетки і штани, а потім і теплі лосини. – Хіба ти не чула, що в місті пропадають молоденькі магині. Уже троє. Я ж просив не ходити самій.
Єн закутав мене у ковдру. А потім почав роздягатись сам. Полум’я в каміні розгоралось і мені нарешті відпустило обличчя.
- Єн, дякую.
- Мовчи. Я зараз підсушу речі і зроблю чогось гарячого. В них тут точно має бути посуд і трави.
За спиною загриміло.
- О! здається, нам пощастило, тут є щось спиртне. Градусів п’ятдесят потягне.
- Але ж воно чуже.
- Ауріка, тобі краще поберегти зв’язки. А за спиртне ми лишимо кілька золотих.
Переді мною брязнула металева мисочка і хлопець щедро влив у неї щось дуже схоже на коричневий спирт. А потім у стакан.
- Ось це ти маєш випити.
- Тут майже цілий стакан.
- Якщо ти хочеш обійтись легкою застудою, то пий. Інакше зляжеш у цілителів із пневмонією і ще тижнів два-три не зможеш вчитись взагалі.
Я оцінила перспективи і потягнулась за стаканом. Але моя рука занадто сильно трусилась.
- Давай допоможу. - Він забрав стакан і підніс до мого рота. Зробивши ковток мало не задихнулась. – Як хочеш, але маєш допити.
З іншого стакана він випив сам, залпом і все одразу. Струсонув головою.
- Ауріка. Швидко пий. Нічого страшного в цьому немає.
- Як ти це п’єш? – зі сльозами на очах запитала його.
- Як всі люди. Просто залпом простіше. Такими глоточками, як ти набагато гірше. Хоча, в тебе зараз навряд чи вийде. 
Я зробила ще ковток і поморщилась. А від вже випитого всередині різко затанцював вогонь і хлинув по венах. Я відчула наскільки холодна на мені білизна.
- Відвернись. Я роздягнусь. – прошепотіла я. – Мені холодно.
Рейм демонстративно закотив очі та все ж розвернувся. Сам він був закутаний у якесь покривало. Тремтячими руками стягнула мокру білизну і відкинула в сторону. А потім знову закуталась у ковдру. Яка, як мені здавалось, більше холодила, ніж зігрівала. А потім взяла Єнове пійло і випила залпом. 
- Ну-ну, зараз пройде. Просто дихай сильніше і все. Ось бачиш. – Мені і справді полегшало. – А тепер розтирання.
- Що!? – ще тільки не вистачало, що мене хтось крім мами і цілителів розтирав!
- А ти як думала. Хоча, ти можеш не натиратись. А я от хочу лишитись відносно здоровим. І якщо ти мені натреш спинку, буду вдячний.
- Ну, якщо тільки спинку, то можна. – подумала я.
- А ти хотіла ще щось мені натерти? Я не проти. – засміявся Єн.
Хей! Я що це вголос сказала!?
- Давай і тебе трохи натру. Ти ж ледве ворушишся, ти була майже на хвилину довше у воді, ніж я.
Він дістав мою ногу з-під ковдри і почав натирати руками вмоченими в ту спиртягу, що ми пили. Тепер мені стало ясно навіщо він налив її в миску.