Раді Вас бачити!

За хвилину на мене пахнуло теплом і я розліпила повіки. Кусочки льоду заважали роздивитись. Мене починало трясти. Кінцівки помалу відходили від холоду і тіло заніміло. Я спробувала поворушити рукою та нічого не вийшло.

Єн кинувся до мене і почав розстібати ґудзики. Водночас трясучи мене.

- Ти ідіотка! Дурепа! Якого біса ти поперлась сама на ковзанку. А якби мене поряд не було? Та ніхто навіть не знав би де ти пропала. До весни так точно! – моя куртка, а за нею светр полетів в сторону. Він накинув на мене ковдру. А потім підсунув ближче до каміна. – Бюстгальтер сама знімеш. – буркнув уже тихіше. А потім зайнявся моїми чоботами.

- Єн. – прохрипіла я.

- Мовчи, нещасна!

Мені зробилось зовсім зле. Поколювати почало взагалі усюди і мені здавалось, що я здурію.

- І взагалі, нічого самій ходити. – за чоботами полетіли шкарпетки і штани, а потім і теплі лосини. – Хіба ти не чула, що в місті пропадають молоденькі магині. Уже троє. Я ж просив не ходити самій.

Єн закутав мене у ковдру. А потім почав роздягатись сам. Полум’я в каміні розгоралось і мені нарешті відпустило обличчя.

- Єн, дякую.

- Мовчи. Я зараз підсушу речі і зроблю чогось гарячого. В них тут точно має бути посуд і трави.

За спиною загриміло.

- О! здається, нам пощастило, тут є щось спиртне. Градусів п’ятдесят потягне.

- Але ж воно чуже.

- Ауріка, тобі краще поберегти зв’язки. А за спиртне ми лишимо кілька золотих.

Переді мною брязнула металева мисочка і хлопець щедро влив у неї щось дуже схоже на коричневий спирт. А потім у стакан.

- Ось це ти маєш випити.

- Тут майже цілий стакан.

- Якщо ти хочеш обійтись легкою застудою, то пий. Інакше зляжеш у цілителів із пневмонією і ще тижнів два-три не зможеш вчитись взагалі.

Я оцінила перспективи і потягнулась за стаканом. Але моя рука занадто сильно трусилась.

- Давай допоможу. - Він забрав стакан і підніс до мого рота. Зробивши ковток мало не задихнулась. – Як хочеш, але маєш допити.

З іншого стакана він випив сам, залпом і все одразу. Струсонув головою.

- Ауріка. Швидко пий. Нічого страшного в цьому немає.

- Як ти це п’єш? – зі сльозами на очах запитала його.

- Як всі люди. Просто залпом простіше. Такими глоточками, як ти набагато гірше. Хоча, в тебе зараз навряд чи вийде. 

Я зробила ще ковток і поморщилась. А від вже випитого всередині різко затанцював вогонь і хлинув по венах. Я відчула наскільки холодна на мені білизна.

- Відвернись. Я роздягнусь. – прошепотіла я. – Мені холодно.

Рейм демонстративно закотив очі та все ж розвернувся. Сам він був закутаний у якесь покривало. Тремтячими руками стягнула мокру білизну і відкинула в сторону. А потім знову закуталась у ковдру. Яка, як мені здавалось, більше холодила, ніж зігрівала. А потім взяла Єнове пійло і випила залпом. 

- Ну-ну, зараз пройде. Просто дихай сильніше і все. Ось бачиш. – Мені і справді полегшало. – А тепер розтирання.

- Що!? – ще тільки не вистачало, що мене хтось крім мами і цілителів розтирав!

- А ти як думала. Хоча, ти можеш не натиратись. А я от хочу лишитись відносно здоровим. І якщо ти мені натреш спинку, буду вдячний.

- Ну, якщо тільки спинку, то можна. – подумала я.

- А ти хотіла ще щось мені натерти? Я не проти. – засміявся Єн.

Хей! Я що це вголос сказала!?

- Давай і тебе трохи натру. Ти ж ледве ворушишся, ти була майже на хвилину довше у воді, ніж я.

Він дістав мою ногу з-під ковдри і почав натирати руками вмоченими в ту спиртягу, що ми пили. Тепер мені стало ясно навіщо він налив її в миску.