Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Першим заліком в нас стояли бойові мистецтва. Потрібно було пробігти крос в наших десять кілометрів якомога швидше. Першій десятці курсу ставили залік, а решту мали показати вміння в бойових мистецтвах.
На удачу я не особливо сподівалась, адже в своїй групі я зазвичай прибігала в першій п’ятірці. Інколи другою, але ніколи першою. Тож ввійти в щасливу десятку швидше мрія.
На залік прийшов навіть Седрик. Багато старшокурсників приходили подивитись на перший курс, оцінити рибку…
- Ти чого така бліда? – підійшов до мене Ладор. – Тобі зле.
- Ні, просто трохи переживаю…боюсь, що десятка мені не світить.
- Думаю, що в тебе вийде. – впевнено сказав він.
- Добре тобі казати, ти завжди перший. І потенціалу інших я не знаю.
- Ми ж маги вітру, бігаємо, наче літаємо. – усміхнувся друг.
- Скажеш ще те, для деяких наших вітер наче спереду дує…
- Що ж, політ назад теж політ. – констатував Ладор. – А взагалі, хто у нас тут блискавка? Чи не ти? От і покажи всім клас…Ти мрієш ввійти в десятку, а це не правильно. Стань першою і все.
- Легко казати – «Стань першою».
Перед пробіжкою вирішила помедитувати, очистити енергію і спробувала захопити у себе вітер. Зовсім трішки, він відгукнувся лоскотанням по спині та руках і я гигикнула.
- Вона тупа чи прикидається? – почула я збоку. – Тут залік, а ця рже. Може в неї не все в порядку з головою?
- Тихо ти…пришибе, як почує.
Ще раз гигикнула. Здогадувалась, що в мене репутація пришибали, та не настільки ж явна. Притому, що нікого по-справжньому я ще пришибти не встигла. А може треба, щоб менше язиками тріпали.
Через деякий час судді оголосили, що визначатимуть перших за часом пробігу. А потім поділили нас на десятки, які випускали кожних двадцять хвилин. В своїй я прибігла першою. Але, чи є можливість мого входження в десятку, так і не знала. Часові інтервали не давали підрахувати час одразу сотні людей.
- Хвилюєшся, мала? – це вже Седрик.
- Немає…сил…- я ще не відсапалась від довгого бігу. – Я…навіть…зай…малась…трохи…
- Маєш на увазі, ти встигала щось вивчати на уроках БМ. – кивнула брату. – Це ж класно. Ти звісно не переможеш, якщо тобі трапиться хлопець, а втім і серед хлопців є слабаки. Головне не недооцінюй суперника.
- Ауріка, сказали, що зараз оголошуватимуть результати. – Потряс мене за плече друг, з Седриком вони вже встигли познайомитись. Брат навіть сказав, що потрібно заводити побільше таких друзів. І я б завела, та таких, як Ладор майже немає.
- І так. – Ліман Гайн взяв паузу. – Пробігли ви навіть досить непогано. Тож залік я вирішив поставити всіх хто вклався в тридцять сім хвилин. Таких досить багато, більше, ніж я очікував. Отже, спочатку називаю всіх, хто здав залік, починаючи з першої обіцяної десятки, а потім ті, що лишились доздають. І так, Ауріка Россі, Ладор Везен, Аурім Касель, Камонаран Бромен, Вілла Денсай…
