Раді Вас бачити!

Жасмін догнала мене і забрала кошичок з ліліями. А потім ми удвох в мовчанні пішли до храму. Дорога зайняла в нас більше п’ятнадцяти хвилин. Здавалось, що обитель знущається. Храм все не наближався і лишався такий, як є, а коли ми підійшли по-справжньому, то різко виріс мало не до хмар.
- Ого-го!
- Насправді до храму ми мали б добиратись зо дві години, просто на стежку накладена певна переміщаюча магія вищого порядку, а всю дорогу нам показують ілюзію обителі.
- Могла б і раніше сказати.
- Ти не особливо цікавилась. – усміхнулась подруга. – Ось ми і прийшли.
Ми і справді підійшли до самого входу в храм. Двері, як і ворота були настіж відчиненими, тож ми зайшли, як і люди перед нами. В нішах по боках стояли двоє прислужників, які направляли всіх по різні сторони.
Один з них вийшов до нас.
- Що привело вас в обитель Зодіаків, міс? – хлопчина був малим, але впевнено вів себе, видно, що не вперше тут стоїть.
- Моя подруга тут вперше. – мовила Жасмін. – Вона б дуже хотіла подивитись обитель, залишити дари і поговорити з кимось мудрим. Нам потрібні поради.
Хлопець кивнув.
- Проходьте всередину, вам по праву руку. По ліву окунають малюків. – чомусь додав він. – А там будуть старші брати, які допоможуть вам.
Жасмін подякувала служці і ми пройшли в храм.
І я не повірила власним очам. Насправді це був не храм, а величезна площа, на якій розташовувались всі озера і зливались посередині в одне.
- Як це можливо? – прошепотіла я.
- Ауріка, це просто зорова ілюзія і видно її тільки перші п’ять сходинок.
- Он як. Яким же ілюзіоністом потрібно бути, щоб зробити таке?
- Все простіше ніж ти думаєш. Служителі задають параметри, а магія джерел підтримує їх.
Подруга потягла мене вниз. І справді через кілька сходинок я побачила зовсім іншу картину. Посередині храму було величезний шматок водойми, та не увесь. Зліва і справді стояли матері і батьки з немовлятами. Черга була практично безкінечна і не зменшувалась. Щоправда все таїнство полягало в тому, що оголених малюків з головою на хвилину занурювали в купіль, а збоку служителі реєстрували це у величезну книгу.
З правої сторони людей практично не було. І ми пішли саме туди. Міна підвела мене до берега і показала, куди ставити подарунки. Там і без моїх було всього навалом. Всі вони були різні, хтось приносив дари дорожче, а дехто і набагато простіше. Подруга веліла не турбуватись про це.
Потім ми підійшли до служителів, говорила, як і раніше моя подруга. Я ж готувала запитання вже до того, хто погодиться дати на них відповіді. Тут Жасмін попередила мене, що такі відповіді не безкоштовні. Адже служителям також потрібно на щось жити. Тож, одне питання – один золотий. Не дешево, та все ж відповіді важливіші за гроші.
- Можливо, я зможу вам допомогти, міс? – один зі служителів підійшов до мене сам. Він був досить старий, тож я вирішила, що знати він має дуже багато.
- Можливо. Потрібна особиста консультація. Дуже.
- Ну що ж, пройдімо зі мною. – він повернувся в сторону.
- А?
- Ваша подруга зараз зайнята ще й своїм питанням. Нікуди не дінеться. – констатував служитель і поспішив до одних з багатьох тут дверей.
Коли ми ввійшли це виявилась невеличка кімнатка зі столом, кількома стільцями і книгами на полицях.
- Готовий вас вислухати міс. – він кивнув на стілець і я присіла, бо від хвилювання вже підкошувались ноги.
- В мене дуже важлива справа…
- Всі справи важливі. Перейдіть до діла. – нетерпляче махнув він рукою.
- Справа в тому, що в дитинстві я не встигла побувати в купелі Зодіаків. Проте, магічними здібностями я володію. Вони проявились не так давно, але досить сильні. Чому так?
- Міс. – закотив очі дідусь. – Вам про це мали розповісти в академії. Але раз не потрудились, то відповім. У вашому роду були маги з іншого світу – це єдина причина. Тільки тоді магія проявляється ось так, як у вас. Оскільки ви дали клятву про нерозголошення, то зараз старші члени роду можуть вам все розповісти. Таке буває досить часто.
- А чому члени прийомної комісії так здивувались? – це не давало мені спокою. Про причину своєї аномальної магічності я вже здогадувалась.
- Бачте, всі вони під клятвою, тож не мають права розповідати непосвяченим. Звідси і спектакль. До того ж, якщо вас взяли навчатись в академію, то у вас неабиякий потенціал, що теж міг їх вразити.
- Зрозуміло. – прошепотіла ошелешена я. – А ще, знаєте, я все одно відчуваю вдячність Зодіакам. Скажіть, я хотіла зробити татуювання…
- Не думаю, що варто. Зодіаки цінують тих, хто старанний, розвиває магію і допомагає іншим. Набиття татуювань нічого не змінить. Хіба вам самій хочеться, але це досить болюча процедура, яка ще гірша за справжнє проявлення татуювань. При тому можна занести інфекцію в організм і потрапити до цілителів.
- Скажіть, а якщо я потраплю в інший світ моя магія зміниться? – і навіщо я про це спитала, дідусь нахмурився.
- Все залежить від світу. І від вашої магії. Цей світ її приймає, чи прийме інший – не маю уявлення.
- Ну що ж, дякую вам. – я протягнула мішечок із золотом, а дідусь нахмурився в друге.
- Це занадто багато.
- Просто, я планувала задати більше питань. Тільки вони не знадобились. – я усміхнулась, і служитель кивнув мені, провів рукою над мішечком і той щез.
Він провів мене у головний зал храму, де мене вже очікувала Міна. Вона навіть злегка притопувала ніжкою. Очевидно – я провела часу зі служителем більше, ніж вистачило її терпіння.
Коли ми залишились одні, то подруга потягла мене на вихід.
Проте поговорити без зайвих вух ми змогли лише на дорозі з обителі.
- І що?
- Все так, як і я здогадувалась. Проте, все ж думала, що буде по-іншому.
- Виходить, дарма ходили? – скривилась подруга.
- Чому ж, служитель сказав, щоб я не робила татуювань. Вони не мають ніякого значення, якщо не зроблені самими стихіями.
- Ну що ж…- потерла руки Жасмін. - Тоді в нас є ще три години, щоб походити по магазинах. Ну, поки Віктор не з’явиться. Та і в тебе здається зайві гроші на це завелись. Чи таки підеш тату робити?
- Ні. Він сказав, що важливе відношення і вчинки, старання і доброта. Думаю, в цьому щось є, адже силу дарують багато кому, але не всі з нею справляються. І не всі докладають потрібних зусиль на її розвиток. А в книзі Зодіаків чітко сказано, що не тільки вони наповнюють нас магією, а й вони живляться від нас…
- Ти така зануда. – засміялась Жасмін. А потім взяла мене під руку. – Нарешті, хоч і з чужою допомогою до тебе дійшло. А якщо так, то давай зараз все ж по магазинах. Я знаю один де продають таку ексклюзивну білизну від якої твій хлопець і мій наречений просто в шоці будуть. Звісно, це тільки для ексклюзивних клієнток. Для решти в них, як і всюди – панталончики і шортики.
- А ти маєш щось проти панталонів? Он Берта і досі їх носить. І думає, що ніхто не в курсі.
- Вона стара шкапа. – з сумом констатувала Міна. – І здається чим далі, тим гірше. Шортики зручніше, стильніше і під платтям не видно. Особливо нових моделей. Хоча, є речі, які взагалі ні під яким платтям не видно і зараз ми по них поїдемо.