Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Майже без моральних сил я приплелася до гуртожитку, коли почало сутеніти. Навіть не уявляла, що скажу дівчатам. Вони вже кілька днів чекають свята. А тепер доведеться пити чай з пиріжками із столової. Вони теж смачні, але вони щодня.
-Нарешті вас відпустили! – вискочила з ліжка Жасмін, коли я переступила поріг.
-Дівчата. В мене проблема. Я не встигла сходити за тортом! – випалила я зажмурившись.
-Хіба?
Вони переглянулись між собою.
-Тут така справа. – промямлила Берта. – Торт є, і навіть вино.
-Скільки ви витратили? Я все поверну. – потяглась за гаманцем.
-Ні-ні. Їх дехто приніс, сказав, що ти передала.
-Я нічого не передавала. Серйозно. А хто?
-Ну, Єн.
-Єн? І більше нічого не казав?
-Тільки що ти затримаєшся на підготовці полігону.
-Ага. А в якій кімнаті він живе?
-Так у двадцять третій кімнаті. – видала Жасмін потрібну інформацію, я кинула сумку на ліжко і пішла.
А чого я йду взагалі? Вибачитись? Сказати дякую? Звісно!
Тільки чому він живе в гуртожитку куспидів. Я думала, він живе поряд з братом. Хоча може він до когось ходив у гості.
Моя рука без мого відома сама постукала. І я стала чекати. Потім удруге, але ніхто не відчиняв і я зібралась йти. Проте, коли я вже розверталась, двері різко відкрились. На порозі стояв Єн. На ньому була чорна футболка і такі ж спортивні штани. Він мовчки стояв у дверях і чекав, що я говоритиму. Хоч би спитав, чого прийшла.
-Я хотіла запросити тебе на чай. – видала я те, що не збиралась говорити.
-Хм. Зазвичай дівчата запрошують мене на більш цікаві події, ніж розпиття чаю. – насмішливо промовив він.
-Навіщо ти приніс торт з вином і обдурив дівчат?
-Хотів порадувати тебе.
Мені мало не заніміло. З якого дива він хотів порадувати мене?
-Дякую. І за те, що фарбу розвіяв.
-Та будь ласка. А де решта фрази?
-Яка решта? – не зрозуміла я.
-Як це? Про те, що ти не вважаєш більше мене козлом і поцілуєш за те, що я такий милий.
-Та ти! Ти! Ти збоченець Єн! Ось хто ти!
Моєму розчаруванню не було меж, і я летіла від нього мало не зі швидкістю світла.
-Блискавко! А що злочинного в поцілунках з гарними дівчатами?
Догнало мене вже мало не біля дверей кімнати. І це чув весь гуртожиток! Який провал!
