Раді Вас бачити!

Розбудив нас гуркіт у двері. Стукали так, що вони грозились злетіти із навісів. Я тільки встигла схопити свої речі і заскочити у ванну, як почувся гучний хлопок. А потім голос мого брата за дверима. Явно не щасливого і задоволеного. І де ж він був раніше? Швидко напялила на себе светр із лосинами і вискочила в кімнату, поки цих двох не зробили з неї просто дірку в стіні. Мій брат стояв у доволі войовничій позі із енергетичним згустком в руках і його очі палахкотіли тим же кольором. А навпроти стояв Єн, який виглядав не менш грізно.

- Так! В чому проблема? – в першу чергу я обернулась до брата.

- Ти себе бачила? Светр навиворіт! – гаркнув Седрик. – Догралась.

- Не чіпай її. – Єн спробував однією рукою запхати мене собі за спину, але я не далась.

- Хто б казав, Ауріко, збирайся. Ти їдеш додому.

- Седрик, ти нормальний? По-моєму ми вже давно вирішили, що в кожного з нас є право на особисте життя.

- Тобі тільки дев’ятнадцять. Ти ще нічого не розумієш в житті. А його я взагалі приб’ю. 

- Тільки спробуй.

- Ти спав з моєю сестрою.

- Не бачу в цьому проблеми чи чогось страшного. – Єн випрямився і погасив вогняну сферу в руках. – Бачиш, Ауріко, як тобі пощастило, не у всіх є такі брати, що будуть захищати. У Стокс, наприклад, нікого немає. 

- Рейм, ти заговорюєшся.

- Седрик, я взагалі не розумію в чому причина твоєї злості. Так роблять всі. Щоб ти зробив, коли б це сталось під час ритуалу висмоктування сили? Мені здається, що краще це зробити з тим, кого любиш.

- Ти його і справді любиш? – брат закотив очі. – Хоча, чому я дивуюсь.

- Взагалі-то, я теж люблю твою сестру, давно вже. І ти про це знаєш.

- Гаразд. Гаразд. Я все зрозумів. Але тобі все одно доведеться піти зі мною. Ми спізнюємось до Асвадора. - магічний згусток в його руках погас.

- Тільки приведу себе в порядок.

Зібралась я досить швидко. Седрик терпеливо чекав мене спочатку в кімнаті Єна, а потім у моїй. А потім ми відправились до дизайнера.

На всій дорозі до нього він просто мовчав і косився у вікно. Я не могла зрозуміти про що він думає.

- Ти ж говорила, що ніяких хлопців до випуску…- пильно глянувши на мене нагадав він.

- Здається, все міняється. Я сама так думала. Навряд чи ти сильно задумувався про дівчат…

- Чого ж ні. Ти тут надто мало вчишся, а то б ще більше про мене наслухалась.

- Того, що знаю досить. Знаєш, що сталось, те сталось – не варто нам зациклюватись і сваритись. Я рада, що ти мене захищаєш. Дякую.

- Справді? – Седрик аж просвітлів. Очевидно йому були потрібні такі слова. – Я радий.

Цілий тиждень я готувалась та й раніше багато чого навчилась. Але мені здавалось, що цього мало. Фактично змагання додають балів, а ще – це тренування перед екзаменом. Тож важливо було добре себе показати.

Вже завтра вранці мають розпочатись перші. Спочатку вони мають проводитись між студентами одного курсу і завтра буде наш. Тож я готуюсь уже морально. Жасмін сміється з мене і говорить, що я вже і так непогано справляюсь і перший бій виграю у будь-кого. Але мені не дає спокою щит. І я йду до брата у гуртожиток вітру. Я теж могла б тут жити. Але я повний квадрат, тож мене відправили до куспидів.

Седрик з Віктором читають за столом. А ще він на пів метра закладений різними конспектами.

Після закінчення змагань, а це за два тижні – у них екзамени. Випускні. Тож варто пригадати все вивчене. А потім кожен з них здає окремо по своїй спеціалізації роботу.

Мені навіть соромно відривати брата. Але мене вже кілька днів гложе одне питання. І якщо я не вирішу його сьогодні, то коли ще?

- Седрику?

- Сподіваюсь ти по-справі і швидко? – брат змірив мене відсутнім поглядом. Що за тиждень з людини роблять книги і магія! Він навіть на Єна більше не наїжджав.

- Мене цікавить щит.

- Ауріко, здається я тобі все пояснив і ми навіть тричі зробили двошаровий.

- Знаю. Та мене мучить те, що мені не вистачить резерву на атаку. Розумієш, судді можуть порахувати це як поразку. Бій же має бути суто магічний. Тож просто врізати по носі не пройде.

- Навряд чи я можу допомогти тобі ще чимось.

Скажи, а щиту можна надати якусь форму і відділити від себе.

- Що ти маєш на увазі?

- Дай листок, я намалюю.

Швидко розчеркала те, що уявила. Круглий щит з невеличкою ручкою збоку.

- І?

- А можна тримати шматок щита, ось за цю ручку і відбивати більшою частиною сфери? Щоб він був рухомий?

- Ніколи про це не думав. Віктор, а ну глянь. – Седрик протягнув мою писульку другу. І той уважно глянув на неї.

- Цікава ідея. Досі я такого не зустрічав, але світ повний неймовірного. Варто спробувати. І, якщо взяти меншу площу, то можна збільшити кількість шарів. Але спробуй одношаровий. Хоча, давай ми перевіримо твою теорію.

Хлопці встали. І мій брат сформував щит перед собою, саме такий, як я намалювала і спробував просувати його. Той легко подався і він відбив атаку Віктора. Не тільки відбиваючи вогняну кулю, а й направляючи її на самого хлопця. Той перехопив її і загасив прямо у руках.

- Здається, ти придумала цікаву ідею. Йди тренуйся. Як покажеш завтра її на полігоні, думаю, тобі запропонують назвати новий щит своїм іменем. – Усміхнувся брат. – Щит Россі, звучить. А тепер не заважай вчитись. Зранку в нас залік поставили.

- Дякую, - чмокнула брата у щоку і побігла до себе тренуватись.

Щит помагала відробляти Міна. Взагалі ми всі мали брати участь у змаганнях, але Берта вирішила, що ми їй не суперниці і тренувалась на полігоні з Енріко. Міні ж сподобалась моя ідея. Але після мене її використає багато хто. Добре, що я буду перша. Зробивши щит в п’ять шарів я витратила тільки п’яту частину резерву і навіть змогла послати кілька атак подрузі. А вона мій щит так і не пробила. Я відбивала майже всі її атаки, принаймні ті, які встигала.

Врешті вона знесилено повалилась на ліжко і визнала, що якби ми змагались, то могла б бути нічия, а з таким щитом я виграю навіть в найкрутішого другокурсника.

Дуже сумнівалась в експертній цінності подруги. Вона не була найкрутішим магом курсу, тож покладати надію на її слова не було сенсу.

Коли повернулась Берта ми вже міцно спали.