Раді Вас бачити!

- Учасники та глядачі, вітаю вас усіх на магічному турнірі Зодіаків. Сьогодні кожен з учасників зможе показати на що здатен і спробувати перемогти суперників. Сьогодні змагатимуться студенти з першого курсу. Змагання будуть відбуватись допоки половина не відсіється. Правило основне – користуватись тільки магією і амулетами з артефактами зробленими власноруч. Тож розпочнемо шоу!
Після цих слів Дар Колін опустився на одне з крісел суддів і ведуча, а сьогодні це була Стокс оголосила склад журі. Це були декани факультетів і ректор Академії. Нічого дивного, адже турнір не державний, і не міжнародний.
В мене мало серце в п’ятки не втекло, коли оголосили першу пару бійців. Це була не я, і навіть жоден з нашого факультету. Першою виступала Мікаелла, подруга Ладора з якось дівчиною з факультету води. Не скажу, що вони справили на мене враження. Бій тривав більше десяти хвилин. Жодна з них не змогла дістати іншої, але Мікаеллі присудили перемогу, оскільки вона формувала атакувальні сфери трохи швидше.
Ладор, що стояв збоку задер носа мало не до неба, гордячись з успіхів і перемоги подружки. 
- Якщо всі будуть такі здохляки, то я не бачу сенсу в турнірі. – склала руки на грудях Яра. – З наших я не змогла б переплюнути хіба тебе, чи його. – вона кивнула в сторону Везена. – А таких, як ці дві лохушки – з ними навіть робити нічого.
- Остудись, Ремез. – відрізав Ладор. – Ти ще не спробувала, а вже записала себе в переможці. Тут повно тих, хто зможе втерти тобі ніс.
Дівчина тріпнула головою, але нічого не відповіла моєму другу. Знає, що була не права. Сама не краще тих же дівчат. Тим більше, за тиждень до змагань з нашої групи записалось ще п’ятеро. Така ж ситуація була і на інших факультетах, тож кількість учасників суттєво збільшилась. Але не видовищність. Більшість тих, хто потрапляв на арену повторювали долю Мікаелли і її суперниці.
Можливо б ситуація була інша, якби наші викладачі більш зрозуміло пояснювали. Та дарма шукати воду в дірявому відрі.
Першим «нормальним» боєм був виступ Вілли Денсай з факультету землі. Вона за першу хвилину розгромила свого суперника кількома сферами. Жаль, мені вона не попадеться. Біля мене скрушно видихнув Ладор.
Якби журі відбирало пари спеціально, то нам могли дістатись рівні суперники, та їх вибирали з кубка всліпу. Тож ніхто до останнього не знав з ким йому доведеться битись.
Ладору попав хлопець з факультету вогню, якого він теж досить швидко переміг.
А мені хотілось нормального суперника. Хоча б Камонарана. Але навряд чи мені так пощастить.
Не пощастило, Камо дістався Онір і той його розгромив за дві хвилини. Непогано!
- Касандра Мілея, Ауріка Россі.
Стокс проговорила наші імена. Оплесками нас мало хто вітав. Третина глядачів взагалі розбрелись від скуки.
Я вийшла на поле і стала за п’ять метрів від суперниці, як і потрібно. Цю дівчину я знала – ходила з нею на воду і землю. Але тільки теорію, тож що очікувати не мала уявлення. Хоча вже йшовши на полігон оцінила зовнішній вигляд суперниці, а головне – розпущене біляве волосся нижче пояса.
- Готуйся, я прокатаю тебе обличчям в калюжі. – кинула мені білявка. – Зараз всі зрозуміють, що ти не така вже й крута.
- І тобі привіт! – я стисла плечима, мені час від часу траплялись такі двинуті. Їх рідко що міняє. – Можеш спробувати.
Я то не була такою легковажною. На мені був костюм з простої тканини, але міцної, волосся зібране, щоб не заважало. Не хотілось, щоб його хтось підпалив.
Каріна подала сигнал і я миттю сформувала двошаровий щит, як задумала вчора. Товстіше не встигла, в мене полетів шматок болота. І я відхилилась. А потім доробила щит і відбила наступний шматок, що летів у мене. Він зрикошетив прямо у блондинку, щоправда тільки в ногу.  А мені захотілось попсувати її шевелюру. Судді не поспішали зупиняти бій. Впринципі – я її «поранила», тож очко за мною.
Відбила водну сферу і запустила дві вогняних з різних сторін. Від однієї дівчина відскочила потрапивши прямо під другу і засичала в мою сторону «стерва», що розсердило мене ще більше. Поки вона тушила рукав кофти я запустила кульову прямо у волосся. На такий хід моя суперниця не сподівалась і повністю відхилитись не встигла. Краєм її зачепило і біляве волосся спалахнуло, наче факел. Дівчина голосно закричала.
Мір Авергон вискочив на арену і одним змахом руки затушив волосся моїй суперниці. Дар колін оголосив мою перемогу і десять очок проти двох. Касандра голосно вила і посилала прокльони і обіцянки помститись. Арена аплодувала. І все це мені. Але радості не було.