Раді Вас бачити!

На канікулах більшість студентів займалось саме канікулами. Виїздами у місто, прогулянками і катанням на ковзанах на ковзанці, яку залили на одному з полігонів. Ми з подругами влаштовували чаювання і в нашу компанію, якось непомітно влився Енріко, Віктор і навіть мій Брат, а ще Ладор зі своєю пасією. Мікаелла виявилась просто чудовою співрозмовницею і на диво скоса на мене не дивилась, коли ми жартували з її хлопцем.

А ще я почала відвідувати Асвадора. Забирав мене на роботу брат. І я проводила обіцяні кілька годин стоячи посеред залу і терплячи знущання самого Асвадора і Седрика, а ще двох помічниць. Всі плаття мого розміру тепер одягались на мене. А коли я запитала, чи не краще було б завести манекен, то майстер заявив, що живі люди краще. Навіть ілюзія не здатна забезпечити всіх нюансів. Та і йому так цікавіше, все ж жива людина розмовляє. Спілкується. А мені задавали сотні питань, а ще багато чого розповідали.

Від майстра я дізналась, що він готує колекцію різного одягу, яку він має продемонструвати на головному фестивалі року. Про це він під клятвою домовився з мером. Одяг буде готовий і його відразу ж продаватимуть. Але лише в одному екземплярі. Ми ж, манекенниці, котрих він найняв повинні демонструвати плаття на сцені. Зберегти інкогніто майстер обіцяв, тож Седрик люб’язно «дозволив» мені виступати, ніби я б його дозволу питала!

А ще я зайнялась вивченням заклять від вогню. Він мені давався чомусь найважче із всіх. Якщо воду, повітря чи часточки землі було дістати легко, то викликати горіння чогось – вкрай важко. Самій було дивно, що в мене в арсеналі була вогняна сфера. Що я точно запам’ятала з книг, так це те, що горіння це окиснення, або тертя. Тож пробувала застосовувати саме ці принципи. У сфері добре діяло окиснення, а з тертям справи йшли погано. Зараз я просто вчилась запалювати свічку і щораз вдавалось краще і швидше. Берта говорила, що закляття потрібно звести до автоматизму. Я маю відчувати свічку в радіусі ста метрів і запалювати її.

Так само вона заставляла мене відпрацьовувати вже вивчені закляття. Звісно, що для перших двох курсів це було добре, але швидкість їх виконання дуже мала. Мені ніколи не виграти дуель, якщо я так повільно формуватиму все. Світлячок за перший тиждень канікул виходив в мене на автоматі і без рук, однією силою думки. Правда, афішувати свої можливості, я не збиралась. До мого навчання, як не дивно, підключилась Жасмін, Віктор і навіть мій брат. Він довго кричав, що я маю вміти робити закляття не лише по відчуттях, а й по формулах. А потім обравши формулу того закляття, що мені не вдавалось довго і нудно заставляв відробляти його.

За всім цим особистого часу майже не лишилось. Відійшли в минуле мої пригоди на балу. Бували дні, що я валилась на ліжко майже бездиханним тілом, і це в канікули! А наступний семестр обіцяв бути ще більш насиченим.

Одного вечора я просто не витримала. Якраз поверталась від Асвадора екіпажем, а брат лишився ще попрацювати. І мені спала геніальна ідея – відправитись на бачене мною озеро покататись на ковзанах. Ковзанка академії була малувата для всіх бажаючих і розважитись на ній по-справжньому ніхто не міг. Хіба вночі.

Тож вибравшись з екіпажу я з надією помчалась до гуртожитків. Навіть конюха не відпустила – він розповів мені, що до озера є дорога і їхати туди не більше п’ятнадцяти хвилин. Навіть зголосився підвезти за окрему плату. Уповала, що дівчат в кімнаті не буде. Впринципі, когось з них не було, а ще хтось мився в ванній. Я вхопила свої ковзани і нічого не кажучи злиняла з кімнати і гуртожитку, увесь час трясучись, щоб не зустрітись з кимось із своїх вчителів-катів.