Раді Вас бачити!

Завтра 23 жовтня. А в ніч з 23 на 24 моє день народження. Рівно опівночі. Мені дев’ятнадцять. І, мені б хотілось це відсвяткувати. Живучи з дівчатами я стала більш компанійська і відкрита. Хоча по-справжньому я дружила тільки з ними і з Везеном з групи, та спілкуватись стала більше. І не тільки з одногрупниками. З Камо в нас встановився нейтралітет. Не знаю, чому так сталось, та мене цілком влаштовувало. Жаль, що з братом я бачилась вкрай рідко. Мені тільки раз вдалось виловити його особисто і прочитати лекцію за плаття. Він посміявся і сказав, що замовив мені ще одне. На день народження. Тож я його очікувала з нетерпінням. 
Дівчата порадили купити в місті торт, і до торта щось смачненьке. Тож я вже гадала, як вибрати влучний момент і відвідати хоча б якусь кондитерську. Бажано раніше. Жаль, що пари. І прогулювати не хочеться. Викладачі, звісно, не поспішають нагороджувати нас знаннями, але це зовсім не означає, що я не хочу їх взяти. За останній час мій рейтинг в групі стабільний – п’яте місце. Тож здай я щось погано, мене не виженуть. Зазвичай першу десятку не виганяють.
Першою парою дня мого народження – побутова магія. Мій нелюбимий предмет. Ми перейшли до вивчення закляття очистки від пилу і бруду. Та незважаючи на це світлячок з наших здав тільки Ладор. Щоправда без зміни діапазону кольорів, та я все одно рада за друга. Я вже здала всі кольори. І навіть закляття нагрівання та заморожування води. Я його показала прямо на занятті, Каріна скривилась, та нічого поперек не сказала. Та і не похвалила. Не хвалять тут тих, хто не вписується в програму. Мій друг теж на заслужив доброго слова.
І сьогодні, коли закляття очистки в мене не спрацювала з першого разу викладачка ще й покпинила – мовляв, як це так, все так швидко робила, а для прибирання ручки криві?
І таки в’їла. І образливо ж, на мій день народження. Хоча офіційно я починаю святкувати тільки після дванадцяти дня. Щоб в добу вкладалось.
На щастя на лікувальній магії все було просто, ми і досі писали теорії і почали вивчати перев’язки. Наш викладач з першого дня сказав, що магія магією, а лікувати ми повинні в першу чергу руками вміти, бо резерв не безкінечний. Та і зараз ми не зможемо нічого такого. Практику ми мали розпочати, коли дві третіх групи почне запалювати світлячки.
На травознавстві ми вивчали лимонник. І пробували. Б-р-р.
Та і решту пар пройшли більш-менш нормально. В мене навіть настрій вирівнявся. Ніщо не вказувало на проблеми. Ми всі дружно завалились на медитацію. З полегшенням порозвалювались на ковриках. Сьогодні в нас були БМ перед медитацією. 
Зі спокійною душею я заснула. Як і більшість наших студентів. Ми робили це мало не з першого заняття. Та дарма. Вже за хвилин десять прокинулась від гамору. Вперше наше заняття відвідав ректор – з перевіркою. І вкрай незадоволений.
- Мені здавалось, що ми приймали на навчання студентів, які хочуть чогось досягти в магії. Але тут зібрались одні неуки, які мало того, що не можуть світлячок запалити, то ще й сплять на медитації.
- Так у нас вже двоє світлячок запалили. – видав хтось з групи позаду мене, вистачає ж ідіотів!
- Якщо ви маєте на увазі студентку Россі, то в неї величезний магічний потенціал, тож це закономірно. Студент Везен теж не промах, тож хвалитись нічим. – Дар Колін оглянув всіх наших. – Думаю, покарання налаштує вас на навчальний лад краще, ніж мої слова. Завтра у нас змагання в третього курсу, біг з перешкодами. Ви відправитесь приводити перешкоди в порядок. На місці вам пояснять, що потрібно робити.
- Ми взагалі то платимо за навчання, а не за роботу. – обізвався ще один ідіот.
- Ви вільні забрати документи хоч зараз, я вас не затримую. Хто хоче вчитись далі, вас чекають на полігоні за п’ять хвилин.

Як не дивно, ніхто не захотів забирати документи. Вся група недружно подалась на полігон. 
Мій похід в місто накрився! Роботи був непочатий край.
Четвертий курс, у якого неподалік було заняття бойовою магією майже усе заняття кпинив з нас. А їх викладача, як на зло ніде не було, щоб приструнив трохи. 
На душі полегшало, коли до нас пригнали водників з першого курсу. Видно, не тільки ми дрихнемо на медитації.
Мені дісталось фарбувати драбину. Робота не найгірша, скажу. Хлопців взагалі заставили таскати важелезні камені і розмішувати грязюку лопатами до правильної консистенції. Оце змаганнячка чекають третьокурсників.
- Привіт, блискавка. – почулось в мене за спиною. З несподіванки я сіпнулась і фарба з пензлика полетіла мені в обличчя та на волосся.
- Йой… - я обернулась. Це звісно був Єн. Інколи мені здається, що він завжди з’являється, коли в мене неприємності. Частенько кпинить, хоча і допомагав. – Чого тобі!?
- Ну, ну. Не будь такою злюкою. 
- І чого б це мені злитись? Може тому, що якийсь козел налякав мене і тепер я вся у фарбі, яка змиється в кращому випадку за тижні два.
- Козел, значить? – просичав він. Моя сусідка мимоволі позадкувала до сусідньої драбинки. Потім змахнув рукою. – Вважай те, що я не надер тобі зад при всіх, моїм подарунком на день народження. – він різко розвернувся і пішов геть. А я остовпіла. Не скажу, що хотіла дружити з цим самовпевненим хамом, та все ж, сваритись не збиралась. На душі взагалі стало паршиво. Тільки ж не доганяти його і просити вибачення при всіх. Таке вище моїх сил.
- Ти б не задирала його. – втрутилась сусідка з водників. – Він входить в п’ятірку найсильніших студентів АЗ.
- Справді? – здивувалась відкриттю.
- А ще він досить неврівноважений. Його двічі мало не вигнали за побиття студентів. Тільки в нього батьки дуже впливові.
- А хто його батьки? – на обличчі колеги по нещастю відобразилась глибока задума.
- Чесно кажучи, не уявляю.
Звісно, адже вони не з нашого світу…так хотілось сказати. Але язик навіть не ворухнувся. Дивно діє ця клятва. Та нічого, в мене є ті, з ким я можу це обговорити.
Думки про дівчат знову нагнали ностальгію. В мене немає їх чим пригостити. Доведеться йти завтра вранці.