Раді Вас бачити!

Сьогодні було підмітання підлоги. Закляття було стандартне для всіх стихій. Але я зробила по-своєму – підмела пил повітряним віничком.

-Россі, що ви собі дозволяєте? Мій предмет побутова магія, а не магія стихій. І я вимагаю виконання саме загальних заклять.

-Міс Стокс, а хіба є різниця, як саме зроблена дія? Адже головне результат. – вирішив заступитись за мене Ладор.

-Везен, якщо важливий лише результат, то після медитації ви приходите в цю аудиторію і прибираєте її вручну, разом з Россі. – вона нахабно усміхнулась. – Хоча, про що це я – ви можете прибрати її тільки вручну, адже навіть того, що Россі, ви робити не вмієте.

Ладор заскреготав зубами.

-Як скажете, міс.

На щастя, більше вона не придиралась. І урок закінчився мирно. Та і лекції з магії стихій пройшли більш-менш нормально. На БМ ми займались справою майже п'ятнадцять хвилин! Проте не всі: ще людей з десять бігло свої десять кілометрів. Щось мені здавалось, що вони будуть одними з перших, хто вилетить з нашої групи, стало навіть трохи шкода. Вже встигла звикнути до наших хлопців і дівчат. Особливо легко стало з ними, коли я врешті відкрилась і вони навіть не заклювали мене. Хоча, чи відкрилась я їм насправді? В тому-то й справа… Я видала тільки півправди і на моє щастя вона їх влаштувала. Цікаво, що було б, коли вони взнали істину? Навіть боюсь думати.

Після медитації ми з Ладором попрямували до кабінету ПМ, відбувати покарання. Друг сам над собою кепкував, що він буде першим князем з досвідом прибиральника. А мені навіть було дивно, що за цим хлопцем хтось прибирає. Мені здавалось, що бруд його просто обходить стороною.

Двічі стукнула в двері і не чекаючи потягла на себе. Та поріг так і не переступила, на мене налетів Ладор і також витріщився на все. Моя викладачка і мій брат відскочили одне від одного майже відразу, як я відкрила двері. Друг видав смішок за спиною. А я здається застала декого на гарячому.

-Ладор, будь лапочкою, почекай за дверима. – попросила я друга.

-Ти знущаєшся, я ж помру з цікавості.

-Це сімейні справи. Будь ласка. – обернулась я до нього.

Хлопець не вагаючись більше кивнув і закрив за мною двері.

-Ауріка, нам треба поговорити. – весело видав Седрик тріпаючи чуприну. Каріна, як не дивно взагалі мовчала.

-Звісно, дорогенький. Може, ти представиш свою наречену. А то так і до постільних забав дійде…

-Слідкуйте за язиком, студентка Россі. – видала Каріна.

-Та ви що, може досить вже. Так сильно пече, що в мене вищий потенціал? Чи ти ще щось розповів їй, Седрику?

-Нічого я не розповідав. І, гадаю, що вам пора б уже почати жити мирно.

-Як з нею жити мирно, коли вона така стерва? – вигукнула я з пересердя.

-А ти краща? Зриваєш заняття, ставиш увесь час під сумнів мої методи? Думаєш тут легко викладати?

-Ну, з цієї сторони я не дивилась на ситуацію. – вголос подумала і додала. – Мені б хотілося досягти консенсусу.

-Було б добре. Я б не хотів, щоб моя любима сестра і кохана наречена сварились. І, мала, ти напишеш батькам?

-Звісно. Навіть не проси тримати все в таємниці.

-Ти не можеш…якщо ти напишеш їм, то нас виженуть, обох. Це ж стосунки між викладачем і студентом, вони заборонені.

-Блін. Не можу ж я брехати батькам цілий рік!

-Будь ласка. – обличчя брата було настільки жалісливим, та він дарма старався. Я відразу ж після його слів вирішила, що не видам секрет. Але люблю помучити його.

-В мене є умова. Ти не лізеш в моє особисте життя. І не забороняєш моїм друзям зі мною спілкуватись.

-Це ж коли я таке робив?

-Єн.

-Ви дружите? – мало не поперхнувся брат. – Від нього краще триматися подалі.

-Я вирішу це сама, добре? Цілком можливо, що я більше з ним взагалі не спілкуватимусь, але більше так не роби. – Седрик подумав і кивнув. – І ще, звідки в тебе гроші на плаття від Асвадора?

-Це дрібничка.

-Седрик! Ця дрібничка коштує мінімум, як місяць навчання в академії!

-Я пішов до нього на стажування. – схилившись видав інформацію мій брат. – Їх я зробив сам.

Від здивування я мало не відкрила рот, як якась провінціалка у великому місті.

-Ну, тоді тобі доведеться шити мені їх увесь час, - усміхнулась я. – Треба тримати планку, яку ти задав.

-То ціна твого мовчання плаття від Асвадора? – здивувався він.

-Ні. Плать може і не бути, я переживу. Особиста свобода. – обернулась до Каріни, вона пильно розглядала мене. – Міс Стокс, думаю, що Седрик прибере тут ефективніше, ніж ми, а ми просто забудемо про цей інцидент.

Дівчина погодилась і відпустила мене. Саме так, тепер я сприймала її не як викладача чи наставника, зазнайку, а просто дівчину мого брата. Відношення змінилось.

Ладор хотів знати деталі та я запевнила, що нічого такого не було. І він мені не повірив, підморгнув і заявив, що він могила. Ну що ж, буду сподіватися, що і правда нікому не скаже. Адже попереду ще більша частина навчального року.

І день вдався, я виторгувала відносну свободу! 

Дізналась про ще один братів підробіток!

Познайомилась з його нареченою!

І майже помирилась зі Стокс!

Чого ще можна хотіти від одного дня? Звісно, нічого.

Цю розпатлану шевелюру я тепер могла впізнати будь-де серед натовпу, а чому – не можу пояснити. Це точно був він і я навіть хотіла привітатись, та хлопець минув мене навіть не звернувши уваги. Навіть так? Зачепило. Та врешті взяла себе в руки. Стільки неймовірного сталося, чому я маю переживати через якісь дрібниці. Потрібно насолоджуватися тим, що зараз.