Раді Вас бачити!

Ільяс

Я заходжу до спальні рівно через пів години після того, як Красуня нахабно наказала мені зачекати й утекла, навіть не озирнувшись. 

І це… виявилося інтригуюче. Мене вже розпирає цікавість, що вона вигадала цього разу.

З ванної долинає шум води. Я повільно проходжу до вікна, ніби займаю місце в першому ряду перед виставою. А вистава буде — я не сумніваюся.

Стягую піджак, відкидаю його на крісло. Знімаю запонки, розстібаю ґудзики сорочки. Схоже, вечір обіцяє бути насиченим.

За вечерею Валерія підозріло мовчала й раз у раз косилася на той пакет, з якого випала надто відверта річ. Принаймні — для її звичного образу. Я не настільки наївний, щоб не здогадуватися, що ще може бути всередині. Але значно цікавіше побачити, як саме вона вирішить це використати.

Лікарка не схожа на розбещене дівчисько. Але розумна жінка здатна зробити зброєю будь-що. Питання лишається інше: яка її мета. І не цього вечора, а взагалі. 

Убити мене могла вже не раз. До мого крісла не рветься. Зваблює дивно — ніби за потреби, а не з бажання. Не тисне, не вимагає, не грає в капризну приму. 

У нашу першу ніч у готелі вона була, як загнане в кут оленя. Дивилася так, ніби швидше вистрибне у вікно, ніж дозволить до себе торкнутися. Скам’яніла від першого дотику. Тоді це мене навіть розлютило…

Я бачив, як вона обрала цей шлях не через пристрасть і не тому, що я їй подобаюся. Там був розрахунок, через що жінка наступила собі на горло. Але чи тільки той розрахунок? Чи просто надто добре грає? Врешті, вона отримує зі мною задоволення. 

Красуня притягує погляд щодня. Коли впирається лобом у мої надокучливі вимоги. Коли вигадує дурниці. Коли отруйним язиком ставить інших на місце. 

З іншими вона небезпечна — тисне, погрожує, маніпулює. Поруч зі мною ходить навшпиньках, ніби чудово розуміє, хто я такий. І все ж раз у раз робить щось геть неочікуване.

Мало хто має на мене детальне досьє. Мало хто опускає пістолет і повертається спиною. Мало хто взагалі лишився б живим із таким планом за плечима.

А вона… інша. Емоційна. Різка. Вибухова. Моментами — тиха та покірна. Інтуїтивно відчуває межі, але вперто перевіряє кожну.

Може, вона справді просто опинилася не там, де мала бути? Усі інші поспішали дістатися моїх справ, мого ліжка або мого серця. Красуня ж ніби не прагне жодного з трьох.

Хоча при сторонніх натякає на серйозні стосунки між нами і різко відстоює не тільки себе, а й мене. Достатньо згадати запис із камер, де вона тиснула на Катерину й відрізала підтримку мого любого дядечка. У неї явно плани масштабніші. 

Це дратує. Бо вона не грає за звичними правилами. А мої люди досі нічого не накопали: лікарська практика, зникнення, повернення у ролі месниці… Нитки є, вузла — немає. Без фактів навіть я рухаюся навпомацки, що мене не влаштовує. 

Я тихо зітхаю. І саме тоді за спиною прочиняються двері ванної.

Ну що ж… Подивимось. 

Я обертаюся — і застигаю на піврусі.

Погляд прикипає до латексу на її шкірі. У голові спалахом виринає наша перша зустріч у клубі, коли на ній був костюм танцівниць. Але тепер нічого не сховано, наче особисто для мене. 

На ній немає макіяжу. Схоже, Красуня добре запам’ятала, що я цього не люблю. Волосся розсипане по плечах. Чорна сукня майже нічого не приховує, тіло обвивають шкіряні ремінці. Сітчасті панчохи, нестійкі підбори. У руках — наручники і… батіг.

Саме це ламає напругу. Бо виглядає так, ніби вона зібралася мене прикувати, а потім ще й покарати.

Я повільно усміхаюся. 

Неочікувано з її боку. Навіть… зухвало.

Ідея мені подобається. А от виконання для неї виявилося хвилюючим. Наче на оленятко накинули вовче хутро й пустили у лігво хижаків. Іде прямо — але здригається від кожного шурхоту.

Я тихо сміюся, потираючи перенісся. Дивовижна жінка! Сама напрошується на прочуханку, а тепер кидає досить чітку заявку на домінювання. А чи справиться? Невже, серйозно приняла мої слова, коли я запропонував спробувати? Схоже, вона пропустила той момент, коли я попереджав, що такого не станеться. 

— Що не так? — хмуриться Красуня.

Її постава на мить ламається: плечі вже не такі рівні, пальці нервово ковзають у волоссі. Маска тримається, але вже тріщить.

— Все навіть занадто так, — хитаю головою.

Роблю кілька повільних кроків і сідаю в крісло, не зводячи з неї погляду. Роздивляюся так, ніби вона експонат, а я вирішую, чи вартий він колекції. І, мушу визнати, що таку хочеться мати в особистому користуванні. 

— Зачекай. Не починай, — зупиняю її легким жестом долоні, коли вона вже заносить ногу і хоче підібратися до мене ближче. Лікарка так і завмерла, невпевнено залишившись на місці. 

Дістаю телефон і набираю кмітливу покоївку.

— Принесіть у спальню відерце з льодом, віскі і склянки… — мій погляд ковзає по Красуні, що повільно закипає. Не подобається, що я її збив. — Ще воскові свічки, бавовняні мотузки… І ніж із моєї колекції. Новий, — продовжую перелічувати. — Треба перевірити лезо на справі, — додаю я, отримуючи у відповідь нервовий видих з тремтячих грудей Красуні.  

Я говорю майже байдуже. І саме тому це звучить для неї переконливіше.

Катерина запевняє, що все буде за кілька хвилин. Я відкладаю телефон і беру цигарки.

— Це що ти задумав? — нарешті питає Валерія, важко сковтнув. 

Губи стиснуті. Стоїть, ніби прикута до підлоги, хоча в руках інструменти для зворотного. 

— Роблю вечір ще цікавішим, — клацаю запальничкою. — Треба було попередити про твої смаки. Я б підготувався раніше.

Вона піднімає підборіддя з показною гідністю. Але очі… очі зраджують. В них немає холоду — там швидкий рахунок ризиків. 

І я смакую це. Кожну секунду. Подивимось, як вона тримається, коли її сценарій тріщить по швах. 

Я давно не граю з жінками, але з Валерією це цікаво. Особливо цікаво спостерігати, як вона викручується, які приймає рішення і як обережно намагається повернути контроль, не провокуючи мене. Розумна, але… без досвіду у небезпечних іграх без пістолета. 

Як себе поведе? Зупиниться, чи захоче піти до кінця?   

— Я хотіла просто провести вечір разом. У ліжку, — уточнює вона спокійно, навіть прохолодно. — Навіщо тобі ніж?

— Додамо гостроти, — відповідаю. — Чи ти вже здалася?

Я помічаю, як її рука міцніше стискає батіг. Здається, комусь не подобається, що все летить шкереберть. Невже так сильно хоче мене відшмагати? 

Уявляю, за яким сценарієм можна грати і киваю сам собі. 

— Як хочеш, — знизує плечима. Невимушено. Майже. — Але я не братиму участі, якщо ти плануєш мені нашкодити.

— Навіть якщо зовсім трішки?

Вона не встигла відповісти. Двері відчиняються, і заходить Катерина. Її крок упевнений лише до тієї миті, поки вона не бачить Красуню. Погляд ковзає по латексу, ремінцях, наручниках — і вона збивається з ритму. 

Покоївка мовчки виставляє все на столик з ідеальною точністю. Професіоналізм — річ корисна. Я встигаю помітити неме питання в її очах. Не сумніваюся, що саме цей інцидент залетить у вуха потрібній людині.

— Дякую. Вільна, — киваю.

Схоже, що тільки я бачу, як нервує Валерія, а зі сторони все досить прозоро. Катерина, коли йде, крутить головою, не в силах так просто відірвати погляд від жінки у повному озброєнні карательки неслухняних хлопчиків. 

Красуня ж проводжає її поглядом до самих дверей. Ніби перевіряє, чи лишився хоч хтось поруч, хто почув би її, якби…

Я знову переводжу погляд на неї. Тепер у спальні справді починається цікаве.

Наливаю собі у склянку алкоголь, кидаю пару кубиків льоду і, відсалютував, роблю ковток. 

— Починай, — даю відмашку, в очікуванні її наступного кроку. 

Жінка видихає різко, наче по-справжньому злиться на те, що в неї немає справжнього контролю. А тоді прямує до мене, досить впевнено цокаючи підборами. З таким поглядом можна і вбивати. 

Більше ніякого зніяковіння не знаходжу на її обличчі чи у жестах. Вона швидко реабілітується і змінюється на очах. 

— Я хочу тебе закувати, — заявляє вона досить гучно, розбиваючи напругу.  

— Не повіриш, але в мене такі ж бажання, — роблю ще один ковток, а тоді залишаю келих на столику. Піднімаю руки, тримаючи запястья разом. — Я в твоєму розпорядженні, Красуне, — здаюся я без жодного захисту.

Її брови на коротку мить злітають, наче сама не вірить своїм вухам. У других обставинах, я б сам собі не повірив. Та ця гра коштує невеликої жертви з мого боку. 

— Спершу зніми сорочку, — наказує вона, входячи у роль господарки. 

Я намагаюся стримати посмішку, смочив гіркі від напою губи. Корюся. Але для зручності піднімаюся з крісла. Виходить досить різко, а через те, що лікарка поруч, ледь не нависла наді мною, відскакує від неочікуваності. Її рухи різкі, у той час коли я дію повільно і виважено. Скидаю сорочку на піджак. 

Вона оцінююче провела поглядом по мені.

— Повернися і простягни руки за спину, — вона дивиться мені в очі з-під вій. Так маняче, ніби зваблює мене для того, щоб я підкорився. 

Киваю і слухняно виконую її наказ. 

Коли простягаю руки, чую, що щось гупається на підлогу під її шипіння. Неможливо не посміхнутися і трохи похитати головою. Старається, Красуня, але ручки, мабуть, тремтять. 

Я не ворошусь, дозволяючи їй зробити те, що вона хоче. 

Мої зап’ястя замикаються в наручниках. Відчуваю не метал — її дотик. Надто обережний для тієї, хто збирається домінувати наді мною. Я задумуюсь: чи знає вона, що у секс-шопах роблять девайси не такі міцні, як справжні? Дуже сумніваюся. 

І що ж далі, фантазерко?

Я не обертаюся. Даю їй тишу, простір і справжню ілюзію контролю. Саме це очікування збуджує, бо за кожен крок і дію зараз, вона буде платити вдвічі більше. Вже кортить перейти до другого акту, коли саме вона буде скована і безпорадна. Сама думка про це збуджує сильніше, ніж її хтивий наряд.

Наразі моя тиша — найкраща приманка.

Вона обходить мене повільно, наче хижачка. Але я чую її подих. Трохи швидший, ніж потрібно. Красуня помітно вагається, що мене відверто веселить. 

Валерія зупинилася навпроти і роздивляється мене. 

— На коліна, — наказує жінка.

О, як сміливо. А голос який… може пробрати до кісток! 

Я повільно піднімаю погляд на неї. Не заперечую, не усміхаюся. Просто дивлюся — так, щоб у її голові промайнуло питання, чи це справді наказ.

І лише тоді неквапливо опускаюся. Без різкості. 

В її очах спалахує щось схоже на перемогу. Крихітну і крихку, проте вона задоволена тим, що відбувається. 

— Так значно краще, — наспівує бешкетниця, не уявляючи, що відбувається у моїй фантазії. 

Ні, Красуне. Так — небезпечніше. Для тебе. 

Вона торкається мого підборіддя батогом, піднімаючи обличчя. Рука вже не так тремтить. Вчиться швидко, як і адаптується до нових обставин.

Я дозволяю продовжити. Навіть злегка нахиляюся назустріч. Рівно настільки, щоб вона повірила, що веде мене за собою у цій дорослій грі. 

— Ти сьогодні дуже слухняний, красунчику, — зауважує Валерія.

Нарешті вирішила поглузувати, що одразу підсилює моє бажання скоріше обмінятись ролями.  

Я усміхаюся куточком губ.

— А ти сьогодні дуже смілива, Красуне. 

Вона дивиться на мене зверхньо, очі блищать, а на губах розцвітає посмішка володарки всього світу. Їй це личить, безперечно. 

— Або просто ще не зрозуміла, що робиш і які будуть наслідки, — додаю тихіше. 

В її погляді майорить виклик і азарт.

Трохи розчаровує, що вона така наївна дівчинка, якій засліпило очі моє положення на колінах. Хоча, це теж дуже добре. Чим більше помилок зробить зараз, тим більше я можу собі дозволити потім.