Коли на моїх руках помер чоловік, я думала, що моє життя скінчилось. Але поряд з'явився сам Диявол — запропонував роботу, зброю і помсту.

Я втратила все, що колись вважала майбутнім. Єдиним, хто тримав мене ще на цьому світі — молодший брат. Ми опинилися серед небезпечних людей. Це був мій новий прихисток.

Та виявилось, у голови Клану були інші плани на мене. Я стала його зброєю проти інших... Проти сильніших. Я погодилася стати ким завгодно: шпигункою, катом, вбицею, коханкою і звабливою лялькою… Мені було байдуже, бо я боролась за життя брата і своє. Поки не зрозуміла: інший звір вирішив залишити мене собі. Назавжди.

Колись він звернув на мене увагу. На одну ніч — пристрасну, грішну, без вагань і сорому. Він, як Диявол, спокусив — і зник. Забув так швидко, як і торкався.

Але я не забула. І коли Дамір знову з’явився в моєму житті — я вже була готова. Готова підкорити його серце…

Мені байдуже, що в його очах — сталь, у серці — лід, а кожне його «Зникни!» — це лише страх бути коханим. Якщо він не вміє любити — я навчу. Якщо він не довіряє — я доведу, що варта довіри. Якщо він жене мене — я прийду знов.

Кохання — це жертва, і я була до неї готова. Але я не була готова втратити себе у його помсті.
Може, такі чоловіки справді не мають серця?

Вона — шукає спосіб вижити.
Він — чоловік, якому не можна брехати.
Вони — дозволили собі зайве лише раз…

Вікторія звикла покладатися лише на себе. Вона вміє мовчати, коли боляче, усміхатися, коли страшно, і робити те, за що одного дня зненавидить себе.
Тимур Громов — її керівник. Спокійний, уважний і надто проникливий чоловік, поруч із яким дедалі важче приховувати правду.

А правда Віки небезпечна. Шантаж. Брудні гроші. Люди за спиною, які не пробачають помилок…

І поки між ними зростає почуття, яке мало залишитися лише фліртом, минуле повільно тягне їх обох на дно. Бо коли брехня, страх і почуття сплітаються разом — хтось обов’язково заплатить надто високу ціну.

Архангел бачив, як вона зруйнувала Едем. І не зупинив.

Кассіель — наймолодший служитель Творця, Ангел сліз і терпіння. Від самого народження він має лише один сенс: спостерігати, а не втручатися. Приймати, а не змінювати. Співчувати, а не діяти.

Він завжди залишався осторонь… Поки неминучість не приходить до нього особисто.
Луксурія — дитя сьомого гріха — обирає його. Тепер він більше не свідок. Він — її вибір… Світло, яке вона хоче привласнити.

Коли їхні шляхи перетинаються, світ перестає ділитися на світло і темряву. Бо навіть святість може відгукнутися на спокусу… а гріх — прагнути вознесіння.