Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

Блоги

Літературний Флешмоб "Відлуння прадавніх часів"

Р

Руся Рай

28 серпня, 2026

Коли книга знаходить тебе сама

А що, як Морок, з яким ми боремося сьогодні, — це не лише те, що відбувається навколо нас, а й те, що часом оселяється всередині нас?Ми живемо у часи, коли кожному доводиться проходити власні випробування. Комусь бракує сил. Комусь — віри. А хтось просто одного дня прокидається з відчуттям, що більше не знає, куди йти далі.Та, можливо, сила ніколи не зникає. Можливо, вона просто чекає, коли ми згадаємо, де її шукати.Одного разу до мене уві сні прийшла моя прабабуся.Вона почала розповідати мені родинну історію — про давні знання, силу предків, таємниці, які передавалися з покоління в покоління, і про те, що навіть у найтемніші часи людина може знайти шлях до світла.Я прокинулася з відчуттям, що це була не просто розмова уві сні.Цю історію потрібно було розповісти.До того я ніколи не писала книг. Але поступово слова почали складатися у світ, якого раніше не існувало на папері, — світ, де оживають давні знання, де природа говорить із людиною, де сила Роду може стати дороговказом, а боротьба зі своїм Мороком починається з пізнання власного серця.Так народилася моя книга «Стежками сили».Це не просто фентезі. Це подорож у світ таємниць, предків, стихій і внутрішньої сили.Якщо ви любите слов’янське фентезі, давні знання, магію, таємниці Роду та історії, у яких за фантастичними подіями ховається щось дуже справжнє, — запрошую вас пройти цими стежками разом зі мною.Можливо, серед цих сторінок ви знайдете не лише мою історію.Можливо, вони приведуть вас до вашої власної сили. ✨
avatar

Віккі Грант

27 серпня, 2026

🩵✨ Фінал! Дякую, що пройшли цей шлях зі мною! ✨🩵

Любі мої читачі!Ось і завершилася моя історія в рамках неймовірного марафону «Відлуння прадавніх лісів»! 💚Це була дивовижна, сповнена магії, випробувань та глибоких почуттів подорож. Наші герої пройшли крізь темряву, здолали давні чари та довели, що справжнє кохання здатне об’єднати навіть найрізноманітніші світи й подарувати жадане щастя.Щиро сподіваюся, що цей щасливий фінал залишив у ваших серцях теплий слід і подарував трохи магії та віри в дива!Окрема, величезна подяка чарівній авторці Асі Рей за цей неймовірний, натхненний та справді казковий марафон! 🌸 Дякую за організацію, підтримку та можливість створити щось особливе в колі талановитих колег. З нетерпінням чекатиму на наступні спільні проєкти та нові марафони!А вам, мої дорогі читачі, дякую за кожну вподобайку, кожен коментар та тепло, яким ви зігрівали кожну главу цієї історії!💬 Як вам фінал? Діліться своїми враженнями в коментарях, мені дуже важливо знати вашу думку!З любов’ю та натхненням,Ваш автор Віккі Грант📖✨
avatar

Милослава Яроцька

26 серпня, 2026

Милослава Яроцька

Літературний марафон "Відлуння прадавніх лісів"Любі читачі!Вітаю вас усіх!Дякую, що завітали на мою сторінку!Я — авторка-початківиця. Мене звуть Милослава Яроцька.Вже давно в моїй душі бриніло бажання написати книгу та відкрити людям справжніх міфічних істот — без негативних і темних сторін, нав'язаних упередженнями.І саме літературний флешмоб «Відлуння_прадавніх_лісів» спонукав мене нарешті почати творити.Моє серце належить історіям про прадавніх богів, мавок та духів природи. Через свої книги я прагну повернути увагу людей до давно забутих міфів і легенд наших предків, поєднуючи дохристиянські вірування із захопливими пригодами.Тут є і магія, і щира дружба, і небезпечні пригоди, а головне — вічна боротьба світла й пітьми за долю всесвіту.Моя історія хоч і казкова, але змушує замислитися над проблемами, що постали перед нашими лісами сьогодні та турбують кожного з нас.
І

Ірен Волфі

26 серпня, 2026

Участь у марафоні "Відлуння Прадавніх Лісів"

Вітаю Вас усіх. Дякую, що завітали на мою сторінку. Мене звати Ірен Волфі. Створити це оповідання мене надихнув літературний флешмоб "Відлуння прадавніх лісів" від Асі Рей, дякую їй і іншим учасницям за таку чудову можливість долучитись і поспілкуватись з різними авторами, надихнутись чудивими оповіданнями про міфи і історії прадавніх лісів.Ось, і моя книга торкається цієї загадкової теми, а ще трішки теми духовності, власного призначення, бо у вирії власних проблем і бескінечних бажань ми часто забуваємо, що є власний шлях, по якому повинна пройти душа, а не тіло.Моє оповідання трішке схоже на казку. Схоже, бо є давно забуті щира дружба, справжня відданість, непоказова доброта. Те, що в реальному світі багато хто замінив на гроші. Сподіваюсь, що цей твір пренесе Вам духовну насолоду, а може щось нове запалить у серці.Дякую за увагу, з повагою Ірен Волфі.
avatar

Ксенія Терра

26 серпня, 2026

Трохи цікавенького з Драксарії

​Дракен переміг із розгромним, абсолютним рахунком. ​Щойно магічний бар’єр, який захищав трибуни, розсіявся, сталося те, чого Кайрен абсолютно не очікував.На арену з вереском, якому позаздрили б баньші, хлинув натовп. Переважно дівчата.​Людські старшокурсниці в розстебнутих мантіях, витончені ельфійки Повітряного сектору, кілька суккубів із рогами, що сексуально згиналися, і навіть русалка, яка якимось чином левітувала у сфері з водою, — всі вони кинулися до переможця.​Кайрен думав, що "Льодяний Принц" зараз заморозить їх усіх одним поглядом. Але Дракен несподівано... розтанув.Обличчя ожило широкою, хижою і абсолютно нахабною усмішкою. Замість того, щоб відштовхнути фанаток, він пірнув у цей натовп. Дракен підморгнув ельфійці, пригорнув до себе якусь людську дівчину, лишаючи кривавий відбиток на її білій блузці (від чого та ледь не зомліла від щастя), і, коли проходив повз суккубку, грайливо, але міцно вщипнув її за сідницю. Суккубка радісно пискнула, випустивши хмарку рожевого диму.​— Оце так... — у Торіка відпала щелепа. — Він же півхвилини тому чорну діру розірвав! А тепер мацає демонесу! Він що, звичайний гульвіса?! Це ж не тільки я бачу?​— Типовий викид тестостерону та адреналіну після загрози смерті, — монотонно відрапортував Зіірі. — Репродуктивні інстинкти примітивних видів.​— Це... це просто несмак! — обурено пирхнула Вірея, відвертаючись. Щоки вкрилися густим рум'янцем чи то від сорому, чи то від обурення, що чистокровний ідеал виявився звичайним бабієм.
avatar

Лада Короп

26 серпня, 2026

Ельфійки хочуть заміж

Привіт всім! Я повернулася й не одна, а з новинкою. В жанрі фентезі. Що робити, коли твоя найшляхетніша пожертва виявляється ідеально спланованою зрадою?Ліарет добровільно пішла в клітку до нещадного володаря Півночі, щоб врятувати сестру. Але правда розбила її світ на друзки: сестра виявилася хитрою маніпуляторкою, а Ліарет тепер — законна дружина крижаного принца Касіана, який не знає жалю.Він звик заморожувати чужі душі одним поглядом. Вона ж не вміє коритися і звикла сяяти. Їхній шлюб мав стати покаранням. Але коли ельфійська гордість зіткнеться з абсолютною кригою, у замку вічної мерзлоти стане надто гаряче. Хто з них здасться першим?У книзі на вас чекають: * Вимушений шлюб і таємниці минулого * Болісна зрада найрідніших * Пекуче протистояння від ненависті до коханняЩиро буду вдячна за сердечка й прочитання. 💖💖💖
avatar

Лада Короп

26 серпня, 2026

Ельфійки хочуть заміж

Привіт всім! Я повернулася й не одна, а з новинкою. В жанрі фентезі. Що робити, коли твоя найшляхетніша пожертва виявляється ідеально спланованою зрадою?Ліарет добровільно пішла в клітку до нещадного володаря Півночі, щоб врятувати сестру. Але правда розбила її світ на друзки: сестра виявилася хитрою маніпуляторкою, а Ліарет тепер — законна дружина крижаного принца Касіана, який не знає жалю.Він звик заморожувати чужі душі одним поглядом. Вона ж не вміє коритися і звикла сяяти. Їхній шлюб мав стати покаранням. Але коли ельфійська гордість зіткнеться з абсолютною кригою, у замку вічної мерзлоти стане надто гаряче. Хто з них здасться першим?У книзі на вас чекають: * Вимушений шлюб і таємниці минулого * Болісна зрада найрідніших * Пекуче протистояння від ненависті до коханняЩиро буду вдячна за сердечка й прочитання. 💖💖💖
avatar

Торія Ліра

25 серпня, 2026

💚Щасливий фінал "Серце Карпат. Принцеса лісу"💚💚💚

Ось і завершилася моя історія в марафоні «Відлуння прадавніх лісів»! 🌿✨Це був неймовірний творчий шлях — із магією, таємницями, випробуваннями, коханням і, звичайно, величними Карпатами. Саме тут народилася історія Дари та Андрія, їхньої любові, боротьби й нового життя серед чарівного лісу. 🥹❤️Особливо хочу подякувати чудовій авторці Асі Рей за цей марафон! 💚Дякую за натхнення, атмосферу, можливість творити та знову повірити, що навіть із маленької ідеї може народитися цілий світ.«Відлуння прадавніх лісів» залишить по собі не лише завершену історію, а й багато теплих спогадів. 🌲✨А тепер я з нетерпінням чекатиму на наступний марафон! ❤️Цікаво, куди цього разу поведе нас творчість і які історії народяться завдяки новому виклику.Дякую всім, хто читав, підтримував і був поруч! 🥰До нових історій! 📖✨Торія Ліра ❤️
avatar

Віккі Грант

25 серпня, 2026

🩵"Блакить на твоїй шкірі" виходить Глава 22, 23👩‍❤️‍💋‍👨👩‍❤️‍👨

🌊 «Вона піде на все, щоб знищити суперницю...» Емоційний вибух та нова загроза у главах 22, 23! 🔥✨Привіт, мої любимі читачі! 📚💖Події в нашій історії «Серце у морській солі» досягли справжнього піку напруги! На сайті вже опубліковані одразу три нові глави (22, 23), і повернення назад уже немає — маски скинуті, а вороги переходять до рішучих дій!Якщо ви ще не встигли прочитати оновлення, ось невеличкий анонс того, яка буря розгортається на сторінках:📖 Про що розповідають нові глави?💬 Запитання до читачів:Любі мої, як вам вчинок Микити, який без вагань підставився під удар заради Аурелії? 🥺 захист справжнього чоловіка!І головне питання: чи зможе Аурелія врятуватися від підступної пастки Поліни та Еліни, коли поруч не буде Микити? Пишіть свої здогадки в коментарях! 👇✨Будь ласка, не забувайте підтримувати історію:* 📥 Додавайте книгу до бібліотеки!* ⭐ Тисніть «Мені подобається» (зірочку)!* 💬 Залишайте свої емоційні коментарі — ваша підтримка надихає писати далі! 💖🔥
А

Ася Ніконова

24 серпня, 2026

🌿 Запрошую до прадавнього лісу: прем'єра містичного детективу!

Привіт, любі читачі!Сьогодні я рада представити вам свою нову історію — містичну новелу «Доки існує ліс». Це не просто розповідь, це подорож у світ, де межа між реальністю та міфом дуже тонка.📚 Доки існує ліс🎭 Жанр: фентезі, містичний детективДопоки існує ліс існують і лісові духи, які повинні його захищати. Вони не так далеко, як нам здається, вони поруч з нами.💬 Чиє тіло знайшли на узліссі? Ця моторошна загадка відкриває двері у світ, де духи мають свої почуття і уявлення про життя, свій внутрішній світ і своє призначення. Ця новела змушує задуматися: чому одні люди живуть в ладу з собою та природою, а інші плюндрують її за ради наживи? У центрі детективної історії розкривається глибока таємниця, яка покаже, чому кохання буває інколи більшим за людське життя. На ці запитання відповість новела «Доки існує ліс».💡 Для кого це оповідання: ▫️ Для тих, хто любить фентезі і детективи. ▫️ Для тих, хто цікавиться фольклором, віруваннями наших предків.🌲 Тема захисту природи | 🕵️ Детективний сюжет | ❤️ Кохання більше ніж людське життя | 🔥 Несподіваний фіналЗапрошую вас до прочитання! Буду дуже вдячна за ваші коментарі, підтримку та зірочки. Додавайте книгу до бібліотеки, щоб не загубити!
avatar

Ксенія Терра

23 серпня, 2026

Професор, який навчає мовчати навіть власні думки.

Якщо після занять Блікса Фламберґа першокурсники перевіряють, чи всі кінцівки залишилися на місці, то після лекцій професора Драґорна вони перевіряють дещо інше — чи всі думки в їхній голові досі належать їм.Драґорн не кричить. Не жбурляє у студентів вогняними кулями. Не влаштовує вибухів посеред аудиторії.Йому це просто не потрібно.Він може змусити цілу залу замовкнути одним поглядом.Саме Драґорн навчає майбутніх вершників «Вузла Тиші» — ментальної техніки, без якої повноцінне злиття з драконом може закінчитися божевіллям. Адже впустити у свою свідомість істоту, яка прожила кілька людських життів, — це зовсім не те саме, що навчитися триматися в сідлі.Разом із драконом у голову вершника можуть увірватися його страх, лють, інстинкти, чужі спогади… а іноді й те, що залишилося від попередніх мертвих напарників.І тоді треба вміти зробити найскладніше.Знайти серед усього цього хаосу себе.Драґорн називає це просто:«Якщо ви не здатні почути власну думку серед тисяч чужих — драконові вершник не потрібен. Йому потрібна буде лише ваша голова».А поруч із професором майже завжди його дракон.Не менш моторошний за господаря.Між ними давно немає звичного поділу на вершника та звіра. Іноді здається, що дракон реагує ще до того, як Драґорн віддає наказ. А професор повертає голову за секунду до того, як його напарник видає звук.Наче одна свідомість просто навчилася існувати у двох тілах.Першокурсники вже зрозуміли одну просту річ:у Драксарії найнебезпечніші викладачі — не обов'язково ті, які намагаються вас убити.Іноді значно страшніші ті, хто може навчити вас зачиняти двері у власній голові.Питання лише в тому…від кого саме Академія так старанно вчить їх зачинятися?
avatar

Валері Сонях

22 серпня, 2026

Літературний Флешмоб "Відлуння прадавніх лісів"

Вітаю! У Вас є чудова можливість побувати у Карпатських лісах й відчути атмосферу давно забутих легенд й переказів, а також познайомитись з безліччю міфологічних істот й яскравих персонажів. Я долучаюся до літературного флешмобу "Відлуння прадавніх лісів" від Асі Рей. Для мене це чудова можливість стати частинкою чудового кола авторів, а для Вас — познайомитися з кожним учасником флешмобу, і зануритися у світ фентезійних творів. Мій твір "Що знає вітер" вже чекає Вас на сторінці! Далекий ліс, де ніколи не ступала нога людська, відомий своїми легендами про істот, що вичікують кожної миті, аби належне зустріти незнайомців, що матимуть сміливість увійти в царство таємниць й забутих переказів. Є серед них й добрі створіння. Народжена з роси й подруга вітру — молода Віла живе у старій хатинці, зовсім не здогадуючись, що готує їй доля. Любов чи все ж затьмарена брехня зустрінеться їй на шляху? Втім, вона має встигнути прокинутися. Допоки відростуть нові крила, і поки пам’ять не зітреться. Вітер знає одне: часу залишилось обмаль…Не забудьте прокоментувати й поставити вподобайку)
avatar

Ксенія Терра

21 серпня, 2026

Знайомство з викладачами Академії Драксарії. Космічна провідниця.

Якщо ви думаєте, що навчитися літати на драконі — це просто триматися за поводи і не панікувати, то професорка Ліора Селестін швидко переконає вас у протилежному. Знайомтесь, викладачка злиття свідомостей і жінка, яка виглядає так, ніби належить не людському світу, а зоряному небу. ​Вона вчить тому, чого бояться більшість курсантів — перестати бути тільки собою. Її лекції завжди починаються з тиші, яка лякає більше за будь-який екзамен. Вона говорить метафорами, які спочатку здаються суцільною загадкою, раптово завмирає посреди речення, бо «слухає» щось своє, і бачить студентів наскрізь.​Поруч із нею завжди її дракон — Ейріс. Вони розуміють одне одного без слів, адже межа між їхніми розумами майже стерта. Ейріс відчуває емоції гостріше, ніж будь-хто з людей, і здатна читати думки так глибоко, що після цього залишається відчуття легкого запаморочення.​Їхні методи здаються дивними й нелогічними, але саме Ліора здатна достукатися до найбезнадійнішого студента й допомогти йому відчути справжній, ментальний зв'язок із крилатим побратимом.​Але за цією космічною спокійністю ховається важка ціна. Постійне перебування на межі двох свідомостей виснажує. Іноді здається, що професорка занадто глибоко розчиняється в чужих думках і втрачає зв'язок із реальністю...​Чи наважилися б ви впустити когось у свій внутрішній світ і почути справжній голос свого дракона?
О

Олеся Остапенко

21 серпня, 2026

Літературний флешмоб «Відлуння прадавніх лісів»