Сповіщення

Непрочитано 0 з 0
Позначити як прочитані
Жодних нових сповіщень.
Щойно надійдуть нові сповіщення, вони відображатимуться тут.

Повідомлення

Чати

+

Жодних нових повідомлень

Блоги

avatar

Віккі Грант

12 серпня, 2026

🩵"Блакить на твоїй шкірі" виходить Глава 11, 12, 13 👩‍❤️‍💋‍👨👩‍❤️‍👨

avatar

Лія ЛОРЕЛЯЙН

11 серпня, 2026

💚Моя історія у літературному флешмобі «Відлуння прадавніх лісів»🌲

Вітаю вас, любі читачі й автори, на своїй сторінці❤️Сьогодні я долучаюся до літературного флешмобу «Відлуння прадавніх лісів» від Асі Рей . У його межах розкішні українські легенди й міфологія оживають у яскравих історіях, де вигадка тісно переплітається з реальністю. Моя історія народилася з реальності, з цією реальністю тісно переплетена, проте з її героями ви познайомитеся з іншим боком цієї реальності. Тим, що водночас цікавить і відлякує… #відлуння_прадавніх_лісів #духи_лісу #карпатська_міфологія #фамільяр_мольфара    Мій твір — «МЛИНЦУР»  Закони магічного світу жорстокі: фамільяр без господаря — нічийне майно. Після смерті мольфара Ничая його чорний кіт Млинцур стає бажаним трофеєм для чаклунів і колекціонерів нечисті, адже кожен прагне заволодіти арідником, який століттями накопичував древню силу. Проте найнебезпечніша пастка чекає на нього не зовні, а всередині. Млинцур опиняється між двох вогнів: поки магічний світ готує для нього свої тенета, у порожню хату приходить примара туги й зневіри. Вона прагне отруїти його спогади, зруйнувати душу й підкорити серце. Та арідник, який отримав останній подарунок свого мольфара, не збирається ставати чиєюсь здобиччю… Щоб дізнатись, що з того вийшло, запрошую всіх читати історію мольфарового помічника) 
avatar

Уляна Саммерс

11 серпня, 2026

Читайте Експеремент Наді Мною

" Мене силоміць затягнули в таємний експеримент. За товстим куленепробивним склом перебувають двоє небезпечних злочинців, один із яких — хтко-небудь із них — убивця."Завдання нейропсихіатра просте — вивести злочинця на чисту воду. Але з кожним днем межі стираються, і головна героїня вже не розуміє, хто тут насправді є піддослідним. Один із них — зухвалий блондин, який знає, як довести до краю, а другий — темний брюнет, від якого хочеться водночас тікати і повністю підкоритися. У цій небезпечній грі немає правил, є лише бажання, напруга та вибір, який може знищити.Для кого ця книга:Для прихильників гарячої сучасної еротики та гостросюжетних любовних романів.Для читачів, які обожнюють напружені любовні трикутники, владних персонажів та ігри на межі фолу.Для тих, хто шукає емоційні американські гірки з психологічним напруженням та відвертими пристрастями.https://booktons.com/book/eksperyment_nadi_mnoiu
avatar

Торія Ліра

10 серпня, 2026

💚Літературноий флешмоб «Відлуння прадавніх лісів»🌲👫

Дорогі читачі та автори❤️😍Я долучаюся до літературного флешмобу «Відлуння прадавніх лісів» від Асі Рей, де міфологія оживає у темних легендах, а фентезі переплітається з реальністю. Це подорож крізь туман карпатських полонин, шепіт смерек і таємниці, які старші за людську пам’ять.🌲 Мій твір — «Серце Карпат. Принцеса лісу»Карпати пам’ятають усе. Вони ховають у своїх лісах прадавніх духів, забуті стежки та силу, якої люди не повинні торкатися.Андрій — звичайний хлопець із гірського села. Рятуючи молодшого брата від розлюченого звіра, він робить фатальний постріл і пробуджує чорне закляття, що повільно змінює його долю. Тепер його життя пов’язане з прадавнім Хранителем лісу, а кожен новий день наближає момент, коли він може втратити власну людяність.У заборонених хащах він зустрічає Дару — Принцесу лісу, доньку карпатських духів. Для неї Андрій — чужинець, який приніс у священний ліс метал, кров і смерть. Та коли над Карпатами нависає загроза знищення, вони змушені об’єднатися.На них чекають туманні полонини, древні духи, небезпечна магія та вибір між ненавистю і коханням. Бо іноді саме людське серце здатне врятувати те, що здається приреченим.🌿 «Він приречений чорним закляттям. Вона поклялася ненавидіти людей. Але лише разом вони можуть урятувати Серце Карпат».Далі на вас чекають ще багато неймовірно чарівних історій!
avatar

Венера Зерван

10 серпня, 2026

Темрява починається не в будинку. Вона починається всередині.

Це початок. Будинок, який здається звичайним. Але щось у ньому… не так. Іноді перший крок виглядає безпечним. Поки не стає пізно. Сергій першим переступив поріг. Відразу помітив по-господарськи: підлога йде під ухил, балки просіли, але будинок стоїть міцно, ніби не здається. Він завжди дивився на все очима майстра, не простої людини, а ремісника, якому дерево шепоче, де болить. Провів долонею по стіні: гладка, міцна. Вапно щільне, не обсипається. — Ага... Не халтурили. Тут працювали добрі руки, не абихто, — пробурмотів він напівголосно, ніби розмовляв із самим будинком. — Матеріал добротний... видно, жили не бідно. Погляд впав на різьблені візерунки біля сходів, що трохи потемніли від часу. Серед них — герб, старовинний, з великими витіюватими літерами. Він підніс руку, провів по них пальцем — під нігтями залишився пил. Щось у цих лініях насторожувало й притягувало водночас — надто вигадливо, ніби зайве в цій тиші. Він пішов далі, і під ногами тихо скрипіли дошки в коридорі, ніби будинок відгукувався на нових господарів. — Так-так, бачу я, бачу, — посміхнувся він. — Все розповіси, не поспішай. У кухні помітив стару піч, по кутах — сліди грибка, стіни сирі. — Ось де гниє. Тут все починати треба, інакше не витягнути. — Він нахилився, понюхав повітря: вогкість, стара глина і трохи цвілі. Сергій скривився, але очі світилися вогнем. Він любив цю справу, коли будинок потребує рук і турботи. Він вийшов у двір із широкою посмішкою і розкинув руки в сторони, ніби обіймаючи. Вітер підхопив торішнє листя та легке сміття з двору й закрутив їх у вир. Сарай для худоби, навіс для дров, господарські будівлі та залишки огорожі, по якій вилися дикі лози. Поруч із ділянкою — старі яблуні, що давно не плодоносили, але все ще стояли, як старенькі, яким нікому підрізати гілки. І тут Сергій побачив за огорожею перекладину — саморобний місток, що вів до зарослого рову. Він спустився ближче. Там, де колись був струмочок, тепер густо пахло мохом і мулом. Земля волога, ніби п’є воду з підземних джерел. — Ось вона, ця вогкість, — пробурмотів він. — Звідси все й іде. Як дощі підуть — потягне по стінах. Сергій стояв біля рову, дивлячись на те місце, де колись текла вода. І раптом відчув дивне, ледь помітне печіння в грудях. Відчуття, ніби хтось свердлить йому спину. Він різко обернувся в бік будинку, але там нікого не було. Ніби будинок перевіряє його на міцність, оцінює, чи підходить він. Але Сергій лише відмахнувся. Здалося. — Ну що ти, старий, мені розповіси? Не бійся. Я все тобі полагоджу. Тільки не смій тріщати вночі — Марина злякається. Сергій повернувся у двір. Окинувши будинок господарським поглядом, посміхнувся стримано, по-чоловічому, але з якоюсь тихою гордістю за себе. Дорога нагадувала про себе втомою. — Робота є, але це по мені. Все виправимо. Тільки жити треба тихо. І не турбувати.📖 «Лялька без очей» — містичний психологічний горор від Венери Зерван. https://booktons.com/book/lialka_bez_ocheiЧитати 📚 на Booknet, Booktons, Arkush, Wattpad 🔗 https://heylink.me/venaxbooks/ ↗️ Приємного читання.
avatar

Марчук Катерина

09 серпня, 2026

🌿 ВІДЛУННЯ ПРАДАВНІХ ЛІСІВ 🌿

🌲 ВІДЛУННЯ ПРАДАВНІХ ЛІСІВ 🌲Літній авторський марафон від Асі Рей1–31 серпняЄ місця, де ліс — це просто дерева.А є такі, де кожен шелест листя приховує давню історію, стежка веде до невідомого, а тиша може розповісти більше, ніж тисячі слів...Саме таким є Прадавній Ліс. 🌿🌙Цього серпня я з радістю долучаюся до літнього авторського марафону «Відлуння прадавніх лісів», організованого Асею Рей.Цей марафон став для мене чудовою нагодою знову зануритися у світ, де містика переплітається з природою, стародавні легенди оживають, а магія ховається поміж деревами.І сьогодні я хочу познайомити вас зі своєю історією...📖 «Зачарований. Легенда прадавнього лісу» Марчук КатеринаМоя історія народилася з любові до природи, українських легенд і тих особливих казок, які хочеться слухати біля вечірнього вогнища.У її центрі — молодий травник Левко, який живе на самому краю Прадавнього Лісу.Він знає силу цілющих трав.Він допомагає людям.Він любить природу.Але має одну таємницю...Левко чує голоси дерев. 🌳І одного дня ліс покличе його туди, звідки вже не можна буде повернутися колишнім.На нього чекають Великий Дуб, біла сова-провідниця, загадкове місячне озеро, духи лісу та давнє пророцтво.А десь у самому серці Прадавнього Лісу прихована таємниця, здатна змінити долю всіх його мешканців...🌿 Запрошую вас у мою легендуСідайте зручніше.Уявіть вечірній ліс.Тріск багаття.Запах трав.Срібне світло місяця поміж гілками.І десь далеко...шелестить Великий Дуб.Можливо, він хоче розповісти вам свою історію.✨ Ласкаво прошу до Прадавнього Лісу.Нехай ця подорож стане ще одним відлунням серед тисячолітніх дерев.Автор: Марчук КатеринаКнига: «Зачарований. Легенда прадавнього лісу»Флешмоб: «Відлуння прадавніх лісів»Організаторка: Ася Рей 🌿
avatar

Ксенія Терра

08 серпня, 2026

Мої творчі експеременти.

Спостерігаючи за неймовірними роботами колег, я нарешті наважилася на те, про що давно мріяла — спробувати свої сили в абсолютно новому для себе жанрі. Так, це буде трилер! ​Наразі я якраз закінчую свою книгу в жанрі фентезі, але паралельно вже накидала детальний план для майбутнього трилера. Проте, оскільки це досить складний жанр, який потребує дуже багато емоційних сил та енергії, я вирішила трохи збалансувати процес.​У перервах я вирішила спробувати написати легеньку книжку — жіночий роман із нотками дарк-романсу. І, на диво, текст ллється просто на одному диханні! ​Можливо, знайдеться хтось, хто скаже, що жіночий роман — це щось «відстійне» і не варте серйозної уваги. Але я абсолютно не згодна. Я вважаю, що такі історії чудово розвантажують мозок. За легким романчиком ти по-справжньому відпочиваєш — і думками, і тілом. Це те, що надихає, допомагає переключитися та створює свою цікаву, неповторну атмосферу. 
avatar

Ксенія Терра

07 серпня, 2026

Пастка для власного серця.

Що буває, коли страх перед власними почуттями бере гору? ​Поки вона безкінечно сумнівалася, зводила стіни й відчайдушно опиралася тому, що тягнуло її до нього, він вирішив не чекати. Образа та спрага помсти взяли своє. Він зробив крок назустріч іншій жінці. Спочатку це була просто спроба забутися, втекти від болю, але гра зайшла надто далеко, він захопився... І ось лунає новина, яка б'є наче грім серед ясного неба — інша жінка вагітна.​Здавалося б, це ідеальна точка неповернення. Нове життя, нові обов'язки, непереборна прірва між ними.​Але чи дійсно можна ось так просто взяти й випалити з серця справжні почуття? Чи здатна інша жінка (і навіть спільна дитина) назавжди стерти пам'ять про ту єдину, яка колись торкнулася його мертвої душі, оживила її, а потім... безжально прогнала геть?​Чи можна помститися, змушуючи себе кохати іншу? І чи є взагалі шлях назад, коли між двома стоїть не просто гірка образа, а вже чиєсь нове життя?
avatar

Віккі Грант

06 серпня, 2026

🩵"Блакить на твоїй шкірі" виходить Розділ 6 у🧜🏻

Мої дорогі читачі! 💙Історія Аурелії та Вівіани робить найнебезпечніший і найочікуваніший поворот! Тільки-но вийшла Глава 6, і вона сповнена магії, темних таємниць та перших людських кроків!🔍 Що чекає на вас у новій главі:Небезпечний візит: Русалоньки вирушають до похмурої печерної чаклунки Морфени — єдиної, хто володіє прадавнім закляттям трансформації.Прихована заздрість та зрада: Ви дізнаєтеся страшну таємницю підводного світу... Виявляється, Морфена — рідна сестра Королеви Селени! І поки дівчата мріють про людське життя, чаклунка замислила підступний план — вигнати Короля й загарбати трон Чорноморського царства.Ціна людських ніг: Ритуал здійснено, але магія чаклунки підступна: якщо почуття сестер на суші будуть надто сильними або вони зіткнуться з брехнею — їхня шкіра знову вкриється сяючою лазуровою лускою!Перші кроки по піску: Вівіана у ніжній рожевій сукні та Аурелія у блакитному вбранні вперше ступають на теплий одеський берег. Вони вірять, що попереду лише щастя й зустріч із мамою... Але як зустріне їх світ людей?«— Не хвилюйся, сестричко. Ми знайдемо маму, дізнаємося правду і відтепер будемо втрьох разом. Назавжди...»🩵"Блакить на твоїй шкірі"🩵🌊 Як ви думаєте, чи зможуть дівчата одразу розшукати Селену в гамірній Одесі? І що станеться, коли Аурелія знову перетнеться зі світлооким Микитою?Діліться своїми враженнями у коментарях! Мені надзвичайно важлива ваша підтримка та кожна думка! 💬👇Приємного читання! 💕Ваша Віккі Грант
avatar

Ася Рей

06 серпня, 2026

Серпневе повітря вже пахне стиглими яблуками, корицею та затишними осінніми читаннями. З Яблучним Спасом вас!

avatar

Оксана Павелко

05 серпня, 2026

Новий розділ вже на сайті.

Всім доброго ночіра ☺️Щось тут мені не дуже до вподоби така (не)активність. Коротше багато розсусолювати не буду. Просто додала новий розділ і ось вам блог до нього, можете (не)коментувати як і попереднього разу, та дивіться не перечепіться від "поспіху" на почитати)))Короче ось анотація:Коли рідна мати відмовляється від власної дитини, світ руйнується в одну мить.Для Тамари одна донька була майбутнім, а інша — лише тягарем, від якого можна позбутися. Продана за гроші, покинута напризволяще, Надя опиняється в пастці, де людське життя не варте нічого, а довіра може коштувати надто дорого.Та навіть у найтемнішій безодні жевріє надія. Щоб вижити, дівчині доведеться пройти через біль, страх і приниження. А ще — знайти в собі сили відповісти на запитання, яке переслідує її день і ніч:Чому рідна мати прирекла її на таку долю?18+Попереджаю одразу, книга не для слабко нервових і не для вразливих, але для тих, хто любить натягнутість нервів до межі і добряче погризти нігті, сміливо додавайте до бібліотеки. Можу сказати з впевненістю, ця історія пронесе вас разом з Надюшкою, як по американських гірках.
avatar

Ксенія Терра

04 серпня, 2026

Віштовхути, щоб потім згорати від ревнощів.

Найболючіший біль — це коли ти сама сказала йому «ні», бо злякалася власних почуттів. А він... просто послухався. ​Ти переконала себе, що статус і обов'язок — важливіші. Збудувала між вами крижану стіну, щоб не втратити контроль. Але тіло досі пам'ятає кожний дотик і кожен подих тієї єдиної, шаленої ночі.​А тепер? Тепер ти змушена щодня стояти в тіні і мовчки дивитися, як його сильні руки обіймають іншу. Ту, яка не побоялася зробити крок. Ту, поруч із якою змученому війною воїну нарешті просто і тепло.​Що переможе: гордість чи ревнощі, які вже випалюють душу зсередини? І чи витримає витримка, коли він торкнеться її губ просто на твоїх очах?​Готуйте вогнегасники, бо в цій главі емоційна напруга і незримі іскри між героями просто випалюють весь кисень. ​А як би ви вчинили: продовжували б тримати обличчя чи пішли б відвойовувати своє?