Спочатку:
На сторінку книги
Ночувати в стозі сіна виявилося не так добре і м'яко, як описувалося в романах. Спочатку це сіно розповзалося на всі боки і не хотіло тримати на собі студентів, які намагалися влаштувати спальне місце за допомогою простирадл, поцуплених у селі, щоб помститися за пошуки відьми.
Потім, коли здогадалися викопати в сіні кілька ям і простирадла стелити вже в них, Джульєтта виявила, що сіно попалося якесь неправильне. Ні, Малак стверджував, що правильніше сіна в житті не бачив. І Шелла казала, що воно завжди таке – неоднорідне. Тому що ніхто не перебиратиме скошену траву. А там, де росте щось отруйне, просто не коситимуть. Але Джульєтта чекала чогось іншого. Чогось м'якого і запашного, щоб пахло літом та медом. А тут на тобі — весь час на голову незрозуміло звідки сиплеться пил, у бік упирається товста палиця, а під спиною знаходиться щось, що нагадує старий кошик, з якого стирчать кінці лозин.
А ще в сіні щось шуршало і попискувало. Джульєтта навіть здогадувалась що, але не хотіла про це думати, все одно воно навряд чи полізе до людей.
Коли сонце остаточно сіло, залишивши на небі довгі малинові смуги, до шуршання та попискування приєдналися нахабні цвіркуни. І добре б цвіркотіли собі десь осторонь, до цього всі вже звикли. Так ні, ці нахабні тварюки спочатку полізли на сіно, а потім стали стрибати, як божевільні. І Джульєтті здавалося, що всі намагаються застрибнути на її голову. І судячи з тихих прокльонів, не їй одній так здавалося.
До цвіркунів приєдналися всюдисущі комарі, але вони пищали у висоті, не ризикуючи наближатися. Проти комарів давно були придумані амулети. А ось про те, що непогано було б і решті комах триматися подалі, чомусь ніхто не подумав.
Романтично милуватися нічним небом Джульєтті зовсім не хотілося. Обставини з романтикою не в’язалися. І половина жовтого місяця лише дратувала. Надто яскраво вона світила. І здавалося, що підглядає.
— А давайте розповідати страшні історії, — запропонував звідкись ліворуч Яс.
Підтримувати цю пропозицію ніхто не став, ще й, зважаючи на звуки, хтось спробував Яса придушити.
Джульєтта сумно зітхнула, підозрюючи, що незабаром взагалі розчарується в романтиці, притулилася щокою до плеча Шелли і непомітно для себе заснула.
Ранок почався з дружного клацання зубами і прокльонів на адресу роси, яка випала. Дівчина-перевертень навіть злісно запропонувала підпалити проклятий стіг, щоб зігрітися. Але Роан та Йяда заборонили це робити. Тож у подальший шлях студенти рушили злі та рішучі. Вони навіть бутерброди жували на ходу, бажаючи забратися якнайдалі від злощасного сіна. Коні їх бажання не поділяли і понуро шкутильгали назустріч туману, який повз по степу.
До гір табір доїхав глибокої ночі. Зупинятися біля стогу чи повертати до чергового дозволеного села ніхто не захотів. Дорогою всі себе розважали, як могли. Роан про щось розмовляв з Йядою, і вона час від часу тихенько пирхала чи хихотіла. Шелла, Яс і Льєн намагалися пояснити Джульєтті, що слід написати в творі про допомогу селянам. Вони навіть посперечатися встигли. А потім зійшлися на тому, що «чистка та обрізка корисних рослин» теж непогана тема.
Ольда, не злізаючи з коня, жонглювала парою ножів, і навколо неї утворився порожній простір.
Перевертні взагалі дружно злізли з коней і вирушили розім'яти лапи у звіриних іпостасях. Тея всіх запевняла, що вони побігли полювати на перепілок. А Роан прокричав їм услід, щоб поділилися здобиччю. Щоправда, до самих гір перевертні так і не з'явилися. Але за них ніхто не переживав. У трактирі, куди студенти, позіхаючи, ввалилися дружним натовпом, знайшовся сумний Хене, який обіймав кайгара. Кікх-хей сидів прямо на підлозі, а біля нього на низенькій табуретці сиділа не менш сумна дівчина і щось вишивала.
— Стереже, щоби не вкрали! — одразу здогадався Яс і голосно зареготав.
І не вгадав. Виявилося, і дівчина, і Хене просто зайняли найсвітліше місце. Дівчині світло було потрібне для справи, а кікх-хей, щоб його з порога побачили, підійшли, і він одразу сказав, що заплатив за усі порожні кімнати.
— Так, — сказав Роан. — Зараз відсипаємось, а через гори полетимо завтра.
Сперечатися з ним не стали. Більшість навіть вечеряти не стали, розбрелися по кімнатах і лягли спати. На магів вони на той час були схожі найменше. Як відомо, кожен маг, що себе поважає, здатний почистити одяг і навіть вмитися без води. Маги не стануть бродити як сомнамбули, човгаючи ногами і дивуючи нетверезих мужиків сухою травою, що намертво застрягла у волоссі або налипла на одяг. Так що прийняли табір за дурнів, які платять різним шахраям, щоб вони зводили їх до стародавніх могил, показали місця, де росла колись чорна трава, і налякали страшними історіями. Роан і Йяда відразу були визнані шахраями і небезпечними особистостями, від яких краще триматися подалі. Мечі Льєна та Яніра теж були помічені. Та й загалом із хлопцями вирішили не зв'язуватися. Навіщо зв'язуватися із якимись незрозумілими хлопцями, коли є дівчата?
Тріска стояв біля кута шинку, ховаючись за шипшиною і стежив як за дверима, так і за дорогою. З іншого боку тим же займався Товстун, якщо, звичайно, не жер нишком ковбасу. Втім, ймовірність, що хтось йтиме з того боку, була надто мала. Безпалий і Шапка прилаштовували до стіни драбину, тихенько сперечаючись, чи то вікно? Вони, звичайно, заплатили кухонному хлопчику, щоб він простежив у яких кімнатах дівчата, але чи мало? Рахувати хлопчик вмів погано, міг і помилитись.
— Ми тихеньку зазирнемо і якщо там не дівки… — гаряче зашепотів Шапка, знайшовши місце, де клята драбина стояла рівно.
— Тихо! — велів Безпалий, якому здалося, що в кущах щось шуршить.
Потім йому здалося, що звідти на нього дивиться три пари очей. Різних за розмірами, але які однаково світяться в темряві. Але очі швидко зникли і шуршання припинилося.
— Здалося, — вирішив Безпалий і наказав: — Лізь, дивись, а я потримаю. Якщо дівки, теж полізу.
Шапка тхором здійнявся сходами. Спробував роздивитись щось у темній кімнаті. Потім здуру спробував витерти рукавом скло, яке видалося йому запорошеним і непрозорим. Стара шкіра гидко заскрипіла, і вікно різко відчинилося.
— Знову ти?! — гаркнула розпатлана і розхристана відьма, яка тримала в руці нічний горщик, і наділа цю ємкість Шапці на голову. — Відмив блискітки і радієш?! — запитала дівчина щось дивне і стукнула кулаком по горщику. — Ненавиджу тебе!
І зачинила вікно.
Нестійка драбина загадково рипнула і зі скреготом стала кренитися вправо. Шапка, що застиг статуєю з мідною головою, навіть не спробував спуститися, зате став підвивати. Безпалий чесно спробував його утримати і в результаті теж упав, отримавши драбиною на хребті.
— Дивні у вас розваги, — сказала темрява приємним жіночим голосом.
Безпалий тихо посварився і абияк виповз з-під драбини. Дивитись, що там трапилося з Шапкою і куди поділися Товстун та Щепка, йому не хотілося. Найбільше чоловікові хотілося лягти та померти. А натомість слід було встати і втекти. А то хтось обов'язково зацікавиться шумом, доводь потім, що випадково тут прогулювався, а драбина з небес впала.
Згадавши недобрим словом темних богів, Безпалий відірвав голову від землі, піднявся на руках і ніс до носа зіткнувся з великою кішкою. Від несподіванки кішка йому здалася взагалі величезною, милі пензлики на вухах виглядали отруєними голками казкової звір-діви, а ікла могли б посперечатися величиною з кинджалами.
— Пані?! — чомусь уточнив чоловік.
Кішка перебрала лапами та пирхнула.
— Ну, привіт, пізня вечеря, — сказала вона тим самим приємним голосом.
Безпалий крякнув, а потім якимось дивом відлип від землі і рвонув у темряву рачки, не відразу згадавши, що вміє бігати на ногах. Дорогою він мало не налетів на якесь чудовисько з великою круглою безволосою головою, яке намагалося цю голову відірвати. Скакнув ліворуч, розминувшись з ним, і сам не зрозумів як скотився в канаву, вириту господарем корчми для якихось незрозумілих потреб. Там він і затих, ударившись головою об сколотий з одного боку великий казан.
Рись спустилася слідом, торкнулась чоловіка лапою, понюхала, переконавшись, що живий, і з почуттям виконаного обов'язку вирушила шукати хлопців, що десь ганяли інших злодіїв. А що, теж непогана розвага. І злість можна зірвати, ту, що накопичилася через невловимого перевертня. Головне, щоби ніхто не вкрав зайців, яких наловили спеціально для Роана.
Далі буде...
