Раді Вас бачити!

— На підлогу! — гаркнув Роан, визирнувши у вікно і переконавшись, що кричать не просто так.

Крикуни ще й стріляти намагаються з хімічних пістолів, і олов'яні кульки чорними мошками повисають у щиті каравану. Краще б ці стрілки взяли старі добрі арбалети. Болти ще можна заговорити так, що хоча б частина проб'є стандартний караванний захист. А хімічні пістолі годилися тільки для полювання та дуелей, заговори на них зовсім не трималися. Ну, чи для полювання на незахищених людей. Тому пістолі й мали таку популярність у найманих убивць. Щит тиші на них тримався, хоч і не довго. Три постріли, не видаючи себе, зробити можна було. А олов'яні кульки летіли набагато далі і швидше, ніж стріли та болти. Головне, підстерегти жертву та стріляти саме у той момент, коли вона беззахисна. Втім, це ненадовго, Роан чув, що хтось уже винайшов щити, що реагують на постріл з пістоля, і зараз тривають випробування.

— І не подумаю, там брудно! — обізвалася дівчинка і гордо задерла свій кирпатий ніс.

Роан закрив очі долонею.

Може її зв'язати, заштовхати під лавку і вдати, що так і було? Дурне дівчисько. Це нападники поки що стріляють. І вони навряд чи думають, що їхня стрілянина завдасть каравану шкоди. Ця стрілянина швидше відволікає. А тим часом кущами крадуться друзі стрільців. І в них мечі та амулети, що дозволяють подолати стандартний караванний щит. А ще у них можуть бути арбалети з заговореними болтами. А тут руда дурепа з цікавістю у вікно дивиться.

Поки Роан примірявся, як би капризну підопічну скрутити і вкласти, зовсім поруч щось спалахнуло і карету хитнуло.

— Маги! — захоплено прошепотіла Джульєтта і кинулася відчиняти дверцята.

Роан упіймав її за поділ і посадив назад.

— Дурепа!

— Але ж цікаво! — заволала дівчина. — У мене щит є. Я тільки подивлюсь і повернуся. І… Справжні розбійники все одно змусять нас вийти, бо інакше грабувати буде незручно!

Немов підтверджуючи її слова, у віконце постукали. Досить ввічливо. Дівча відсмикнула фіранку і майже з любов'ю витріщилася на худенького хлопця, навіщось одягнувшого учнівський плащ школи магії.

— Ми виходимо, зачекайте, — заявила вона і відчинила дверцята.

Роан від несподіванки навіть завадити їй не встиг. Йому, як розумній людині, не могло спасти на думку, що хтось з радістю і натхненням відчинить двері перед грабіжником.

— Ви такий симпатичний розбійник, — заявила Джульєтта. — На сіверянина схожі. О! Може ви той вигнаний мачухою княжич? Татусь розповідали, що один такий десь у наших краях ховається і це дестабілізує міжнародну обстановку. Його вдома звинувачують у зраді та замаху на княгиню, а він у нас. Уявляєте? То це не ви?

Хлопець від несподіванки навіть позадкував.

А Роану захотілося провалитися крізь землю. Тільки ж почала поводитися нормально і на тобі. Може це рецидив якоїсь загадкової хвороби?

Подати руку симпатичний розбійник, на жаль, не здогадався. Роан теж не поспішав допомогти, і Джульєтті довелося спускатися самостійно, боячись послизнутися на сходинці і впасти в пилюку. Але ж не станеш піднімати спідницю, щоб розгледіти цю сходинку, коли навколо стільки незнайомих чоловіків.

Напевно, треба було послухатись тітоньку Ебіль і одягнутися в костюм для полювання. Іноді навіть вона каже слушні речі. У костюма спідниця спереду розрізана, інакше жінка зможе на коні скакати тільки боком, а це заборонено найвищим указом Велерда Сильного. У короля Велерда в дамському сідлі не втрималася улюблена дочка і померла. Ось він розсердився і заборонив. А жінкам довелося різати спідниці і надягати під них високі чоботи та широкі штани, в яких ходять жінки Жовтої Пустелі. Потім Велерд постарів і помер, але повертатися в жіночі сідла жінки королівства відмовилися. В чоловічих набагато безпечніше. Тож скасовувати указ ніхто не став.

Спустившись, Джульєтта несхвально подивилася на імовірно княжича. Він відповів їй невпевненим поглядом і відступив на крок. Дівчина навіть занепокоїлася. Може, у неї з обличчям щось не так? Раптом прищ на носі вискочив, а вона й не знає.

Про всяк випадок торкнувшись носа, Джульєтта обдарувала розбійника широкою посмішкою.

Він чомусь почервонів.

Джульєтта вирішила, що це добрий знак і зробила крок назустріч, щоб розпитати і точно дізнатися княжич він чи ні? Якщо виявиться, що княжич, вона сама собі заздрити буде. Зустріч, як у романі. Пустельна дорога, десь недалеко дзвенять мечі, і тут з'являється він, герой, щоб урятувати героїню.

На цьому місці дівчина збилася з думки, бо виходило: рятувати її княжич мав від самого себе.

Подумати над цією проблемою Джульєтті не дали. Спочатку опанувавший себе Роан заштовхав її за спину і почав похмуро дихати. А потім з кущів вивалився пошарпаний колишній наречений і, корчачи злі пики, пішов до карети.

— Що в нього з обличчям? — ошелешено запитав Роан.

Джульєтта, що миттю вирішила, що навіть дивитись не буде в той бік, виглянула з-за мага і мстиво сказала:

— Стійкий клей попався.

Офіцер, тепер, мабуть, теж колишній, зло подивився на неї, блищачи волоссям, яке склеїлося, і не відмитою половиною обличчя. Найцікавіше виглядав синій камінчик на кінчику носа, особливо, коли власник носа мимоволі намагався на нього подивитися. Джульєтта навіть хихикнула, після чого колишній коханий розлютився і став кричати щось дивне про те, що все одно одружиться і ніхто йому не завадить.

Власне, Джульєтта заважати не збиралася. Нехай собі жениться, скільки хоче. Головне, щоб фізіономію зумів відмити, бо всі наречені порозбігаються.