Спочатку:
На сторінку книги
Джульєтта ніколи навіть не підозрювала, що шиття може стати такою цікавою справою. Шити вона вміла, як і належить вихованій дівчині з хорошої сім'ї. Причому, на її шиття навіть тітка Ебіль не лаялася, а матінка взагалі хвалила, але попри все це нитки з голками Джульєтта відверто не любила. І досі намагалася їх уникати будь-якими шляхами.
А тут прибігла щаслива Шелла з пакунком у руках, розгорнула його на ліжку і похвалилася гарною синьою сукнею. Вона було придбана в магазині готового одягу, тому була довга і трохи провисала в ліфі, зате у всіх інших місцях сиділа як слід і дуже дівчині йшла. А далі налетіли якісь незнайомі дівча. Джульєтті спочатку здалося, що не менше десяти, але, виявилося, лише п'ять. Вони шуміли, галасували, хвалили та критикували. Потім притягли важку дубову табуретку, встановили її посеред кімнати і змусили одягнену в сукню Шеллу на цю табуретку залізти.
Ось так Джульєтта і дізналася, що шиття — цікава та весела справа. Спочатку всі дружно розкритикували нерівний і зовсім не підшитий поділ і стали його загинати, рівняючи довжину по табуретці, закріплюючи шпильками, голками, а кілька разів навіть дешевими брошками. Потім довго дивилися на отриманий результат, намагаючись зрозуміти, чи рівно вийшло, чи не дуже. Закінчилося тим, що невисока кучерява дівчина побігла за довгою лінійкою, щоб підрівняти довжину поділу, міряючи від шва на талії. Поки чекали лінійку, встигли випити збадьорюючого напою, трохи попліткувати і заколоти надлишки ліфа, вирішивши нічого там не пороти і не різати, а просто зробити додаткові виточки, все одно вся ця краса буде прикрита мереживом.
Поділ підшивали всі разом, сидячи на підлозі довкола сукні. Справа йшла швидко, добре шити вміла не одна Джульєтта. Принагідно дівчата розповідали новенькій про вчителів і викладачів, яких слід побоюватися, скаржилися на дурість хлопців, які завжди все псують і вирішували, де краще купити зацукровані фрукти. З одного боку, на ярмарку дешевше. З іншого — на ярмарку постійно хочуть разом із хорошим товаром підсунути якусь гидоту.
Дівчатам було добре та весело. Поділ був майже закінчений, а нова тема для розмови була легко знайдена. І в цей самий момент, коли вони нічого поганого ні від кого не чекали, у коридорі хтось зло зареготав, незамкнуті двері відчинилися і прямо на сукню полетіла крихітна сіра мишка, відчайдушно крутячи хвостом.
Дівчата відреагували по-різному. Джульєтта заверещала і незрозумілим чином опинилася на ліжку, попутно встигнувши відзначити, що мишка дуже симпатична. Кучерява Ринка теж заверещала, схопилася на ноги і струснула недошиту сукню, як запилений половичок. Гризун, який щойно встиг приземлитися і не встиг зорієнтуватися знову злетів, і звалився на голову світловолосої Кайрі. Та відразу ж підключилася до хору, що верещав. Ще дві дівчини мовчки відповзли. Одна здивовано плескала очима. А Шелла хоробро простягла руку і витягла з зачіски подруги мишу. За хвостик.
Гризун приречено повис.
— Дрібні гаденята, — по-зміїному зашипіла водниця, і її волосся підозріло заворушилося.
Дівчата від такого видовища дружно перестали верещати.
У коридорі знову хтось зареготав, після чого ще десь стали верещати. А потім ще десь.
— Уб'ю! — сказала Шелла і стала на ноги.
Джульєтта нарешті зрозуміла, що миші самі по собі не літають. Немає у них крил. А значить, нещасного дуже симпатичного та дуже сумного гризуна хтось підкинув. А тепер ще й регоче.
І Джульєтті стало прикро. Як за себе з дівчатками і зіпсований вечір, так і за бідну мишку, яка зовсім не бажала комусь заважати.
Шелла перестрибнула через сукню, яка лежала на підлозі, і пішла до дверей. Джульєтта зіскочила з ліжка і поспішила за нею. Решта швейного гуртка перезирнулась і теж пішла слідом.
Дівочі крики розросталися і множилися. У коридорі щось бумкало і реготало. А Шелла завмерла у дверях. І дихала, голосно, явно намагаючись стриматись і не влаштувати потоп.
— Гидкі, дрібні… — шепотіла вона.
— Ух-ха-ха! — відповіли їй.
— Що там? — запитала Рінка.
— Сама глянь, — сказала Шелла і вийшла в коридор.
Дівчата поспішили за нею і подивилися.
Наприкінці коридору, на тлі темного вікна щось зелене біснувалося и світилося. Воно ж і реготало. Пара хлопчаків, пихкаючи від натуги, смикали замкнені двері, за якими голосно верещали і щось кидали.
— Зміїні діти! — занадто життєрадісно закричала Шелла.
Волосся її підтримало і дружно хитнулося вперед, як атакуючі змії.
Хлопці подивилися на Шеллу, щось явно зрозуміли, переглянулись і рвонули до сходів, маючи намір встигнути, перш ніж до них дійде розлючена дівчина. Зелене щось подавилося черговим «ух-ха-ха» і спробувало побігти за приятелями. Ось тільки не розрахувало довжину вбрання і, наступивши на нього, з гуркотом звалилося.
— Стояти, смертники! — наказала Шелла, кидаючись навперейми хлопчакам.
Джульєтта підхопила поділ і чомусь побігла слідом, розуміючи, що зловити дрібних шкідників вони не встигнуть. Хтось з тупотом помчав за нею. А потім сталося три речі.
Хлопчаки до сходів добігли першими і, завмерши, скорчили на прощання мерзотні пики.
Шелла розмахнулася і запустила в хлопчаків мишею.
Хабка, велична, як латний воїн на параді, ступила в коридор зі сходового майданчика і дуже невдало обернулася до Шелли.
Найгірше довелося мишці. Вона врізалася Хабці в лоб, вчепилася у волосся, розпласталася і почала сповзати на видатний ніс комендантки. Вищати жінка не стала. Вона схопила гризуна за хвіст і пильно на нього подивилася, після чого нещасний вирішив, що краще прикинутися мертвим, і повис, як ганчірка.
— Хто?! — люто спитала Хабка.
Хлопчаки розвернулися і рвонули до приятеля, який намагався встати і позбутися зеленого простирадла. Напевно, вирішили у вікно викинутись. Вереск миттєво вщух. А Джульєтта від несподіванки відпустила вогонь. Він гарно пролетів під самою стелею і підпалив фіранки.
Шелла сказала незрозуміле слово, і на фіранку обрушилася злива. Разом з нею вона обрушилася і на хлопчиків, і на комендантку, і навіть на необережно визирнувше в коридор конопате дівчисько. Зате миша збадьорилася, вирвала з рук Хабки, що хапала ротом повітря, свій хвіст, спритно злізла по одягу і поспішно зникла за цілими фіранками.
— Усі! Негайно! До мене! До кабінету! — наказала комендантка, розвернулась і пішла.
— Казав же, нас спіймають, — жалібно пробурмотів товстенький хлопчик, все-таки виплутавшись із простирадла, за що отримав тичок ліктем від приятеля.
— Я не хотіла, — сумно сказала Джульєтта.
— А воно завжди так буває, — сказала анітрохи не засмучена Рінка.
— Не хвилюйся, — підтримала її підозріло спокійна Шелла. — Упевнена, найбільше Хабці не сподобався мій кидок мишею. Тож тебе сильно лаяти вона не буде. Зате тепер мені є чим похвалитися. Я тепер майже шкільна легенда. Хто ще крім мене наважувався запускати в нашу комендантку гризунів?
Навіть хлопчаки підтвердили, що ніхто, і сповнена незрозумілого оптимізму Шелла перша попрямувала до сходів — здаватися і отримувати наганяй за скоєне.
— Дівчатка, двері замкніть, — попросила вона, не обертаючись.
