Спочатку:
На сторінку книги
— Даремно ти так, — у своїй улюбленій добродушній манері сказав Ольшан, коли спітнілий і блідий до синяви Олан вийшов з аудиторії.
— Вважаєш, я мав пожаліти цього самовпевненого бовдура? — щиро здивувався Діньяр. — Та я йому добро роблю. Не можна з його здібностями робити такі дурні помилки і не бачити далі свого носа. Йому скільки років? Він би мені ще про те, що таке гейзер почав розповідати.
Ольшан похитав головою, подивився на Роя, який уважно слухав, і далі почав говорити ламаною мовою кікх-хей.
— Я про того хлопця. Він же не знає, що тобі дочок треба видати заміж, що їх у тебе п'ять.
— Уже чотири, одну видав, — гордо промовив багатодітний батько.
— Неважливо. Ти заощаджуєш, а він втрачатиме час і ображатиметься. І це він ще не знає, скільки коштує технічний переклад.
— Ольшан, усе він знає, — анітрохи не покаявся Діньяр. — Мені було цікаво, чи буде він торгуватися чи ні. Адже ти ніколи не стикався з кікх-хей на їхній території і не розумієш.
— Він не кікх-хей.
— Він все одно, що кікх-хей, ти його перстень бачив?
— Не звернув уваги, — зізнався Ольшан.
— Даремно. Цікаве кільце. Рід Хасу. Не знаю, що за гілка цього роду, але Хасу у будь-якому випадку з тих, хто зберігає та примножує знання. Розумієш? А судячи з кільця, цей хлопчик знає багато всього цікавого про той світ, звідки вони прийшли. Він ріс із ними, вони його прийняли, як свою дитину, розумієш?
— Сподіваєшся щось вивідати?
— Цікаво ж, — зовсім по-хлоп'ячому підморгнув Діньяр, широко посміхнувся і махнув рукою. — І загалом цікаво, що він зробить. Він не став торгуватись. Значить, наша школа йому справді потрібна, розумієш? Він побоявся, що я не погоджуся із запропонованою ціною, розлютуюсь і відправлю його на інший необов'язковий іспит. А він не впевнений, що впорається. Ось так. Цілеспрямований хлопчик.
— То він тобі сподобався, — зрадів Ольшан.
— Ні, не люблю шахраїв і неуків, — заперечив Діньяр. — Але це не скасовує того, що він цілеспрямований і кікх-хей у людській шкурі. Майже вовк в овечій. Дуже цікаво.
Ольшан махнув рукою і поплескав по плечу Роя, який стояв, кліпав очима, як дівчина, до якої прийшли свататися незнайомці, і нічого не розумів. Та й вираз обличчя у нього був такий самий, як у тієї дівчини. Мабуть, підозрював, що старші колеги розмовляють про щось непристойне.
Після обіду претенденти в аспіранти знову стояли під дверима аудиторії та чекали, доки до них зійдуть.
Запальна Лінн запідозрила, що про них просто забули, про що й розмовляла сама з собою.
Калев, що виявився простуватим і доброзичливим хлопцем, підійшов до Роана знайомитися і слово за слово розповів йому по секрету, що мову кікх-хей здавав через безглузду суперечку. А так би в життя не зв'язувався з Діньяром. Тому що Діньяр відома сволота, яка має моменти просвітління. Загалом, Калев успішно вписався в один з таких моментів, чому був дуже радий.
Олан, якому не пощастило, притулився спиною до стіни і вивчав свої тремтячі руки. З аудиторії його випустили перед поверненням решти претендентів, тож катували хлопця страшно.
Нарешті двері відчинилися, і молодший викладач Рой Дезім запросив усіх увійти. Олан насилу відліпився від стіни і зашкутильгав у пащу до дракона першим. Лінн, яка встигла відійти в кінець коридору, практично побігла назад. А Калев, перш ніж йти за результатами, створив перед обличчям знак, що відганяє зло.
Роан увійшов останнім, пропустивши дівчину вперед. Акуратно зачинив двері і став наприкінці ряду.
— Вітаю, — сказав магістр Діньяр. — Ви всі здали, але я хочу сказати кожному з вас кілька слів, щоб ви не мали ілюзій.
Лінн тихенько пирхнула, а Ольшан, що стояв поряд з Діньяром, тяжко зітхнув.
— Почнемо з юної діви, — продовжив свою промову Діньяр. — Те, що вона склала мій іспит, зовсім не скасовує того, що вона має великі проблеми з політикою та філософією. І я б на її місці їх вирішив якнайшвидше, бо це не останній іспит у її житті і через півроку хтось недобрий може поставити незручне питання.
Лінн кивнула.
— Олан, хлопчику мій, — звернувся до наступного претендента Діньяр. — Ти дивувався з того, що я не захотів бути керівником такого повного усіляких достоїнств юнака, як ти. Так ось, я був абсолютно правий. Я був би тобі поганим керівником, бо дуже не люблю учнів, які не розуміють сенсу заданого питання. Думай, Олан, думай, перш ніж починати вивалювати на співрозмовника знання, що зберігаються в твоїй розумній голові. Недобре, коли ці знання зовсім не та інформація, яка була співрозмовнику потрібна. Думай і не хапайся за перше, що спало на думку, інакше остаточно зіпсуєш собі репутацію.
Олан почервонів і старанно закивав. Ще й дякувати намагався, плутаючись у словах.
— Калев, а ти мене здивував, приємно здивував, — продовжив ділитися враженнями Діньяр. — Не думав, що твої впертість і любов до дурощів можуть принести такі результати.
Калев недовірливо витріщився на викладача.
— Так, тепер наша меншість. Упевнений, у тебе ті ж проблеми, що й у Лінн, втім, і такі самі переваги. Ти не любиш займатися тим, що не цікаво? — спитав Діньяр.
Роан знизав плечима. Щиро кажучи, не любив, але зусилля час від часу прикладав.
— А доведеться! — життєрадісно сказав викладач і став усіх вітати з успішно зданим іспитом.
Він вітав довго і нудно, переливав з пустого в порожнє, йшов у якісь несусвітні історичні далі, а потім починав говорити про світле та цікаве майбутнє. І заспокоївся тільки після того, як у животі Олана, що не встиг пообідати, голосно забурчало. Після цього викладач похитав головою, пробурмотів щось про неповагу і нарешті всіх відпустив.
— А ще він дріб'язковий, — сказав Калев, опинившись за дверима.
Але це Роан і так зрозумів.
І написати пісню захотілося ще більше.
