Спочатку:
На сторінку книги
Поверталися до школи студенти у відмінному настрої. Врятованого Деньку на своїх плечах тягли Роан і Яс, вони були приблизно однакового зросту. Яс, час від часу хихикаючи, розповідав Яніру, як тримав динамічну ілюзію, заглядаючи у віконце, і запевняв усіх, що з чимось подібним міг би передчасно закінчити відповідний курс. Просто йому не хочеться. Роан торгувався через щось із бардом. Малак, який зіграв роль невтішної тітки невтішної нареченої, ділився враженнями з Льеном. А окрилена Джульєтта згадувала зіграну роль і милувалася чоловіком своєї мрії.
Деньку, який все ще не прийшов до тями і не повернув свій образ, Роан перекинув через паркан за допомогою левітації, побурчавши про те, що так ніяких амулетів не вистачить і що він заощаджує саме на собі. Після цього компанія пішла до воріт, біля яких Роан таки заплатив барду за пісню, яку хотів послухати, перш ніж платити за її спів. Янір і Яс відразу помчали в сад, шукати Деньку і думати, як непомітно занести його до гуртожитку. Малак подивився їм услід і рішуче кудись пішов. А Льєн упіймав Джульєтту за руку і серйозно сказав:
— З ним щось не так.
— З ким? — здивувалася дівчина, що витала в мріях.
— З Яніром. Щось із ним не так. І він не пригнічує агресію, він її зганяє. Він не те щоб поганий хлопець, просто…
— Я не... — спробувала щось сказати Джульєтта. — Він мені подобається!
— У цьому й проблема, - сказав Льєн. — Просто врахуй, що він не такий, як ти думаєш про нього, він навіть не такий, яким його знаю я і той самий Малак, який живе з ним в одній кімнаті. Янір потайливий, і з ним щось не так. У мене дар при його наближенні завжди насторожується. Неприємне почуття.
— Зрозуміло, — сказала Джульєтта і посміхнулася. — Правильні фатальні чоловіки й мають бути небезпечними. А ще шляхетними.
Поділившись цією потаємною думкою, Джульєтта, яка не розгубила оптимізму, пішла до свого гуртожитку і не чула, як Льєн сказав:
— І шляхетності в ньому немає. Добре хоч дівчат зі школи не кривдить. Боїться.
Зітхнувши, Льєн озирнувся, а потім рішуче пішов допомагати Яніру та Ясу. Все одно робити нічого. Начебто.
А через два дні магістр Дуейн Лєска, переглядаючи викладки аспіранта, написані неакуратним почерком на м'ятому папері, задумливо сказав:
— Це ти молодець, що допоміг хлопцеві. Він дурень, але талановитий і свою дурість ще переросте. Але якщо наступного разу будеш настільки неакуратним, я не говоритиму, що не знаю хто, зістарив ґрати.
І Роан кивнув.
Того, що варта може зажадати абсолютно безкоштовного фахівця зі школи, він якось не врахував. Потрібно буде повчитися маскувати сліди.
Чи може попросити ту ж Джульєтту поділитися силою і дати їй амулет? Вона не відмовить. А в суміші повітряника і вогневика навіть дуже хороший фахівець не розбереться. Ці сили доповнюють одна одну, так що вони сплетуться намертво, вростуть одна в одну і стануть чимось середнім, з чого неможливо отримати початкове. Непогана ніби ідея. І нескладна у реалізації.
Нікого Роан більше рятувати з в'язниці не збирався, але мало як життя складеться. Доля — жінка серйозна. Все може стати в нагоді.
