Раді Вас бачити!

— Розумієте, це ж нечесно, — тихо казав Яс, нависаючи над Роаном, що сидів за столом. — Виходить, що їм усе можна, а нам нічого. Вони вчаться битися, вони цілеспрямовано розвивають тіло, і після цього починають бійки з нами. А ми не можемо їм відповісти. Тому що магам застосовувати те, чого вони вчаться, за межами школи не можна.

Роан втомлено кивав і щиро шкодував про своє бажання стати аспірантом. Не візьми він цей камінь, і Яс ніколи не з'явився б у його житті.

Коли Яс прийшов і попросив його вислухати, Роан здуру погодився. Якось не подумав, що поговорити недолітку захочеться про свою велику помсту учням-воїнам. Причому не просто побалакати, а спробувати довести свою правоту.

— Вони теж вважають, що це нечесно, — сказав Роан, коли Яс замовк.

— Що саме? — щиро зацікавився недолітка.

— Наприклад, те, що у вашій школі є дівчата, а у їхній школі майже немає. І ви замість того, щоб приділяти час одногрупницям, відбиваєте городянок у славних хлопців із військової школи. Ну, не городянок ж їм після цього бити, правильно?

Яс кивнув, підтиснув губи і заявив:

— Тоді нам слід дозволити застосовувати проти них магію.

— Бо нечесно, — втомлено мовив Роан. Ось що за впертий осел? — І ви, відбиваючись від своїх ворогів, спалите половину міста. Те, що не спалите — втопите. Решту знищите при спробі щось виправити. Краще зайнялися б своєю фізпідготовкою, замість вимагати справедливості. Думаєш, я не знаю, що з усієї групи моїх бовдурів на додаткові заняття з цією метою ходять лише Ольда, Льєн та Янір? Чи думаєш, я не знаю, що ви, без того ж Яніра, весь час отримуєте, а потім тягнете його чинити помсту в ім'я справедливості? Добре хоч у Льєна вистачає розуму не вплутуватися в це.

— Вважаєте, слід цим зайнятися? — здивовано спитав Яс, а потім почав усміхатися, радіючи чомусь.

— Я це знаю, — відповів Роан. — Не факт, що ви одразу отримаєте роботу. А для вільного мага вміння битися, швидкість, витривалість та решта — необхідність. Я вже знаю. Якби я повільно бігав і покладався тільки на магію, мене давно б немертве зжерло. Розумієш? З таким противником магу-початківцю не варто зв'язуватися. Це не здурілий перевертень, якого можна бити силою, поки в нього не закінчаться резерви для регенерації. Це труп, якому начхати на те, зламаєш ти його або в корж роздавиш. Він все одно рухатиметься, навіть швидкість не сповільнить. Від нього можуть шматки відвалюватися, а він все одно відгризе твою дурну голову. Насправді у трьох тямущих воїнів більше шансів знищити немертве, ніж у десятка безглуздих магів-початківців. Тому що безглузді маги не вміють ухилятися, захищатися і тікати.

— Зрозуміло, — сказав Яс.

— Радий за тебе, — озвався Роан. — Більше не волатимеш до справедливості?

— Ні. Мене взагалі сюди одна бабка направила. Я її в коридорі зустрів. А вона на мене подивилася і сказала, що ви зможете відповісти на ті запитання, які хочу задати тим, хто говорить про долю. Ну, я й пішов. І ви відповіли. Спасибі!

Освітивши світ усмішкою, Яс попрямував до дверей. А заморочений Роан глянув у вікно, побачив там Йяду і вирішив піти постояти поруч із нею. Все приємніше, ніж вислуховувати студентів, яких до нього спрямовують якісь бабки.

А ще Роан несподівано відчув себе дорослим та мудрим. І це йому чомусь не подобалося. Здавалося, що він обманює когось.

У Хене Оно-Хасу, на відміну від брата, жодних проблем не було. Проблеми були в його співрозмовника, який щиро намагався допомогти, але не розумів, чим саме.

— Вони живі? — тоном наївної дитини питав кікх-хей і намагався потикати пальцем у щось схоже на здоровенну чорну амебу.

Супроводжуючий перехоплював його руку і пояснював, що голою шкірою до кайгарів краще не торкатися. При польоті на них накидають шматки тканини, через що дурні селяни наполегливо стверджують, що жителі гір вміють літати на килимах, а іноді навіть на скатертинах.

Кікх-хей задумливо посміхався, намагався зазирнути під кайгара, що завис над самою землею, і ставив такі питання:

— А як вони тримаються в повітрі? Що їх відштовхує від землі? Для ширяння у них недостатня площа, здається. Та й не може ширяння тривати так довго, висхідних потоків тут немає. Чи вони наповнені легким газом, чи гарячим повітрям, як кулі прикордонної варти?

У наглядача кайгарів голова йшла кругом, і він розумів, що нічого про своїх чарівних тварин не знає. Якщо чесно, раніше й знати не хотів, але перед цим дивним замовником чомусь було соромно.

— Вони їдять енергію, така буває лише тут. Маги кажуть, що через щілину десь під горами, що пов'язує наш світ із якимось іншим. Ця енергія чужа, тому кайгари відштовхуються від землі. Тільки дуже слабкі та голодні можуть на неї лягати, решта хоч і низько, але все одно висять.

— Ага, — азартно сказав кікх-хей. — Чому я цієї теми не вивчав? Якщо вигадати аналог, то ми зможемо будувати крилани з важкого металу. Ви не знаєте, щілину якось можна побачити?

Наглядач не знав, чому був дуже радий.

Хене похитав головою, дивуючись такїй незацікавленості незвичайним явищем, натягнув на долоню рукавичку і, не слухаючи обурений зойк, торкнувся кайгару. Здоровенна амеба під долонею завібрувала, як кішка, що мурчить, і стала тепліти. А потім і злітати. Повільно і акуратно піднялася вище голови кікх-хей, а потім стрімким ривком підскочила і розпласталася по стелі великою ляпкою.

— А якщо їх помацати не голою рукою, вони вважають, що настав час летіти. Їх так видресирували, — похмуро сказав доглядач. — Тепер доведеться чекати, поки зрозуміє, що на ній немає сідока. До цього вона не спуститься.

— Це дівчинка? — одразу ж зацікавився Хене, проігнорувавши невдоволення співрозмовника. — А як ви їх розрізняєте?

Доглядач плеснув себе долонею по лобі і тихенько лайнувся. Нарешті він зрозумів, кого йому нагадує цей замовник — дрібного племінника. Всієї різниці, що малюк не вміє до ладу говорити. А так, питання ставить з тією ж швидкістю і погляд такий же наївний.

Коли нарешті стемніло і помічники стали довгими палицями виштовхувати кайгарів із приміщення, що рятувало їх від сонця, на вулицю, доглядач туди побіг попереду всіх. Нібито через термінову справу. А насправді з надією на те, що Хене знайде собі іншого співрозмовника. Погонщиків багато, нехай вибере кого захоче і зводить з розуму питаннями вже його.