Спочатку:
На сторінку книги
У наметі було душно, а витрачати заряджений амулет Роану не хотілося. Тому викладачі та гості розпивали вино зовні, сидячи за хитким розкладним столиком. Сиділося їм добре. І розмовляли вони більше, ніж пили.
Роан скаржився на студентів, Ламіш схожим тоном і схожими словами скаржився на селян. Окосівший з одного ковтка Міран добродушно кивав і посміхався. Хене, судячи з виразу обличчя, міркував про долі світів. А Йяда, що сиділа підперши щоку долонею, дивилася на чоловіків співчутливо, і за одне це її можна було полюбити.
Студенти не заважали. Займалися своїми справами. Малак з одним із перевертнів намагалися за допомогою округлого наверша кинджала виправити вм'ятину на казанку Теї, а дівчина ходила навколо них і зрідка заглядала через плечі. Яс сумно жував травинку, вдесяте перечитуючи своє завдання і намагаючись знайти там чарівну фразу: «Я пожартував, роби, що хочеш!». Фраза не знаходилася, і Яс усе більше втрачав оптимізм. Роан вважав, що краще б він підходящі камінці в яру пошукав, але підказувати цьому бовдуру не збирався. Принаймні, не одразу.
Потім повернулися Джульєтта та Шелла з корзинами. Джультта свою тримала перед животом, намагаючись відсунути її якнайдалі, але руки втомлювалися, і кошик безсоромно притискався до сукні, змушуючи господиню морщитися.
З дівчатами відразу ж почали ділитися новинами, і Джульєтта засмутилася, що пропустила стільки цікавого. А Шелла лише відмахнулася. Вона народилася десь у цих краях, так що про улюблені розваги осілих степовиків, розбавлених різноманітними приїжджими, знала все.
— Каранка, — несподівано для Роана прошепотів Міран і спробував підвестися, ледь не перекинувши стіл.
Його впіймав Ламіш. А Йяда озирнулася і зацікавлено запитала:
— Де?
— Он, та що темноволоса, — видихнув Міран і впевнено вказав на Шеллу, яка щось пояснювала Джульєтті. — На дикому коні спустилася з небес, упіймала блискавку…
— Це її тато блискавку впіймав, — поправив Роан. — І не зміг цю знаменну подію пережити.
— Це моя майбутня аспірантка, — представила дівчину Йяда. — Вона гарна дівчинка, розумна, тільки нестримна трохи.
— Так, — підтвердив Роан. — Джульєтта з таким захопленням розповідала, як волосся цієї дівчини зображало змій.
— Каранка! — ще більше переконався у своїй правоті Міран. — Каранка добра богиня, але коли сердиться, ловить блискавку і її волосся піднімається зміїними тілами...
— Електрика, — зі знанням справи сказав Хене і запив це одкровення вином. — Якщо ловити блискавки, так воно й буде.
Міран чомусь кивнув і захитався, заодно знову захитавши стіл.
Роан зрозумів, що краще відвести розмову подалі від богинь, а то нетверезий помічник божественного голосу зараз ще піде ловити Каранку, що втілилася в магічці. На очі магу знову потрапили Малак з перевертнем, які все ще намагалися повернути котелку первозданний вигляд, і нова тема для розмови була знайдена.
— Шановний Ламіш, ви як голос богині, повинні розбиратися в перевертнях, — сказав задумливо.
Ламіш теж глянув на перевертня і впевнено сказав:
— Клановий. І вовк.
— Ну, про цього перевертня я знаю все, що написано у його супровідних документах. А цікаво мені ось що. Як можна знайти не кланового перевертня, якого зводить з розуму місяць, якщо він не хоче, щоб його знайшли і поки що нікого не чіпав?
— Якщо він без магії, то нескладно, — озвався замість начальства Міран. — Достатньо взяти на руки кішку, спокійну таку, домашню, меланхолійну. Яку навіть діти тягають як іграшку, а вона не заперечує. Ось, взяти таку кішку і походити під дверима будинків. Де вона, всупереч своєму характеру, збожеволіє і спробує вирватися, там був перевертень. Вони завжди в двері шкребуться, коли шалені. Просто їм рідко відкривають, тому вони спочатку нікого не чіпають. Про те, що люди через двері ходять, божевільні ще пам'ятають, а відкрити їх чи виламати вже не можуть… Ось. Знайдеш перевертевий слід і йдеш ним. Можна зі спеціальним собакою, можна з амулетом, а можна навіть з клановим перевертнем, ну, чи самому навчитися ходити цим слідом.
— Ага, — сказав Роан. Ідея була цікава, але не в цьому випадку — перевертень не тільки маг, він ще й обертатися не вміє, місяць на нього якось інакше впливає, якщо вірити дівчатам, які люблять підслуховувати. — А якщо перевертень із магією?
Ламіш сумно зітхнув і сказав:
— Тоді тільки сторожові сітки натягувати та дзвіночки вішати. Свій слід він сховає.
— Ага, — знову сказав Роан. — А ще мені розповідали про перевертнів, які не вміють перетворюватися, вони всі маги, але, напевно, слабші за тих, хто вміє.
— Сильніші, — припечатав Міран і похитнувся на стільці.— Сила в них все одно перевертня, коли місяць повний. Ми ось, — вказав підборіддям на начальство, — через такого перевертня тут і кукуємо. Давно було діло. У варті ми служили, я так, пацан, який тільки військову школу закінчив, так і не зумівши повністю впоратися з доспішними амулетами. А Ламіш уже тоді був ветераном. Ви не дивіться, що він молодо виглядає, він справжній голос, його богиня тримає. Без богині він би одразу після тієї бійки помер, так його той хлопчик порвав.
— Порвав? — перепитала Йяда.
— Голими руками, — підтвердив Міран. — Це страшно, бачити, як тоненький недоросль ударом кулака зминає обладунки, а потім їх рве, як папір, і долонею пробиває грудну клітку, і кричить, що має з'їсти серце. Добре, що він не знав, де це серце знаходиться, інакше б і богиня не врятувала. Ось так. А ми й підійти не могли, нас сила не пускала. Поки Ламіш заговореним шилом йому потилицю не пробив, шпурляло нас, як кораблі по штормовому морю. Таких перевертнів треба знати, куди бити, регенерують вони навіть швидше, ніж ті, що вміють перетворюватися на звірів. Ось. А потім до Ламіша прийшла богиня і сказала, що скінчилася його воля, настав час віддавати борги — сім'ю завести, доглядати за людьми. Він і пішов. І я пішов разом із ним.
— Справи, — тільки й сказав Роан.
Якщо перевертень, якого шукають, справді такий, то можуть бути проблеми навіть у школі магів. Звичайні перевертні голими руками, та й іклами обладунок розірвати не можуть.
— Якщо зустрінеш такого перевертня, не намагайся його бити та ламати, — сказав Ламіш. — Він надто швидкий, і твої спроби його тільки підбадьорять. Краще спробуй утримати його на місці та бий по голові. Шилом чи звуком, чи ще чимось. Вбити не вб'єш, але сповільниш і встигнеш упіймати, а там уже, як вийде. Такі перевертні рідко божеволіють. Того хлопчика дуже налякали, а так, напевно, нічого б і не сталося. І не дізнались про нього навіть. Вміють вони ховатися.
Роан кивнув, не розуміючи, здогадався голос богині, що це не порожні розпитування, чи ні? А може, йому його богиня нашіптувала. Або він із усіма охочими слухати ділиться цією мудрістю.
Йяда сумно зітхнула.
Міран знову почав дивитися на Шеллу, чи то насправді підозрюючи в ній богиню, що спустилася з небес, чи просто сподобалася.
— Ех, — зітхнув він, надивившись. — Умів би я малювати краще, така Каранка б у нас була. Краще за ту, яка згоріла.
— Давайте я намалюю, — великодушно запропонував Хене. — Я вмію.
Міран розплився у широкій усмішці і мовчки вказав пальцем на Шеллу, яка в цей момент відступала подалі від Джульєтти, що дивилася на складені купкою сухі коров'ячі коржі.
Хене, що сидів спиною до цього пейзажу, різко обернувся, щоб подивитися на кого йому вказують.
Коров'ячі коржі спалахнули, як метеорит, із тріском, шипінням і розкиданням іскор помчали в небо. Хтось тут же почав матюкатися. Малак з перевертнем кинули чи то виправлений, чи ні казанок і кинулися гасити кут намету, на який звалився цілий корж, який чомусь не побажав підноситися разом з рештою. А Джульєтта стояла і безглуздо кліпала. Схоже, вона не такого ефекту очікувала від спроби підкорити стихію.
— Баяриця, — впевнено сказав Міран. — Та, що зрідка будить вічний вулкан і змушує киплячу воду вириватися з-під землі.
— Вулкана з гейзерами нам тут якраз і не вистачає, — пробурчав Роан, розуміючи, що на деякий час доведеться забути про свою ляльку.
Краще для початку навчити Джульєтту відчувати та порівнювати. Або хоча б переконати її відходити для експериментів подалі від табору. Інакше тут і гніву богині не знадобиться, Джульєтта з її роботою чудово впорається.
— А як було б гарно, якби воно полетіло вночі, — замріяно мовила Йяда.
— Хочете, я вам феєрверк зроблю? — одразу ж запропонував життєрадісний Хене. — У мене якраз порох є.
Роану захотілося стукнутися чолом по столу, зупинило тільки те, що такого удару долі ця хитка конструкція вже не витримає.
Ні, Хене чудовий брат. Але коли на нього нападає жага до діяльності, від нього краще триматися подалі. А то й собі знайде купу роботи, інших навантажить, а попутно обов'язково щось зламає. Потім сам же і полагодить, звичайно, але все одно неприємно. Залишалося сподіватися, що так на нього вино подіяло, і це скоро минеться.
