Спочатку:
На сторінку книги
Загалом лекція закінчилася для Роана непогано. І до свого будиночка він йшов у хорошому настрої і з думками спробувати ще раз знайти постійно вислизаючу похибку у співвідношенні величини щита і кількості точок-якорів. Але всі добрі наміри зникли відразу, як хлопець побачив Джульєтту, яка сиділа на порозі.
Вигляд у дівчинки був сонний і незадоволений. Мабуть, дуже довго чекала.
— Щось трапилося? — обережно спитав Роан.
— Як мені знайти Яніра? — випалила Джульєтта, схоплюючись на ноги. — Знайти так, щоб він не подумав, що я його переслідую чи…
— А він ховається? — здивувався Роан.
Чомусь він думав, що Джульєтта, разом зі своїми нездоровими фантазіями про князів, переслідує лише Малака.
— Ні, він про мене навіть не підозрює, — сумно сказала дівчина, склавши долоні будиночком перед грудьми. — А я мушу йому сподобатися. Інакше у нас нічого не вийде.
Роан зітхнув, почухав потилицю і запропонував дівчинці ідею з пошуків предмета симпатії. Дуже хотілося, щоб вона швидше відстала, доки настрій остаточно не зіпсувався.
— Походи по школі, позаглядай в аудиторії. А як знайдеш, влаштуй засідку під дверима, а потім «випадково» збий його з ніг.
— Я ж теж вчуся! — обурено сказала Джульєтта і вперла руки в боки.
Того, що Джульєтті навчання цікавіше симпатичного Яніра, Роан не очікував. Але думати над цим не хотілося, і він швидко скоригував план із полюванням на чоловіка мрії.
— Тоді лови його біля шкільних воріт вечорами, — запропонував заморочений маг, якому хотілося, щоб нещасний хлопець якнайшвидше дав зрозуміти Джульєтті, що вона йому не подобається. Чим швидше вона розчарується в черговому великому коханні, тим краще буде для всіх. Насамперед для самої дівчини, а то вона такого собі нафантазує, а потім ще й повірить. — А далі за планом. Збивай з ніг, вибачайся, допомагай очистити одяг та щебечи.
Джульєтта радісно кивнула і помчала. Здається, навіть до шкільних воріт.
— Твого щебету жоден нормальний чоловік довго не витримає, — тихенько додав до сказаного Роан і таки увійшов у будиночок.
А добрий настрій таки зник. І навіть ручкою на прощання не помахав. Бажання працювати теж кудись поділося. Тому Роан, увійшовши до будинку, схопив з вішалки куртку і пішов у сад. Там було одне дерево, з якого зручно перестрибувати шкільний паркан, металевий, з піками, що стирчать у небо. Викладачам, навіть початківцям, звичайно, краще не ганьбитися та йти через ворота. Ніхто їх там не зупинить і незручні питання ставити не стане. Але там була Джульєтта, яка могла захотіти ще трохи поговорити.
— А що ти тут робиш?
Жіночий голос пролунав біля вуха саме в той момент, коли Роан майже дійшов гілкою до паркану і готувався стрибати вперед і вниз. Утримався на гілці і не впав животом прямо на піки він лише дивом. А коли озирнувся, зрозумів, що це всього лише Брамниця, яка, напевно, знову занудьгувала.
— Тікаю, — похмуро сказав Роан.
Фантом хихикнула, прикривши рота долонею. Підморгнула правим оком і тихенько вимовила:
— Якщо хочеш жінку, не вибирай легких шляхів. Ти симпатичний.
Потім погладила по голові і зникла.
— І що за день? — спитав у вечірнього сонця Роан і все-таки зістрибнув з дерева. Розбиратися в тому, що саме хотіла сказати Брамниця він не збирався. Може, вона просто не радить більше ходити у веселі будинки.
Джульєтта йшла і міркувала про те, що скаже чоловікові своєї мрії після того, як зіб'є його з ніг. Причому, вона так захопилася, що думок про те, що Янір може і не з'явитися сьогодні біля воріт, просто не допускала. А про те, що Янір хлопець міцний і тендітна дівчина навряд чи зможе його збити, взагалі не задумалася. Можливо, саме тому доля вирішила над нею пожартувати та підкинула черговий камінь прямо дівчині під ноги. І камінь цей був справжнісіньким. Джульєтта спіткнулася об нього, встигла усвідомити, що падає, а потім схопити когось за одяг і все-таки не впасти.
— Ой, — сказала Джульєтта, коли глянула в обличчя своєму рятівнику.
Ні, вона мала намір подякувати і вибачитися. Просто не очікувала, що тримається за сорочку розшукуваного Яніра.
— Хм, — глибокодумно видав хлопець.
— А я мало не впала, — тоном дитини, яка хвалиться, сказала Джульєтта і невпевнено хихикнула.
— Хм, — знову озвався хлопець.
Розмова щось не клеїлась. Джульєтта відпустила сорочку, утрималася від бажання розгладити долонею зім'яту тканину і, несподівано для себе самої, схилила голову, притиснувши долоні, складені разом до лоба.
— Вибач, — сказала щиро. — Я не хотіла тобі сорочку псувати.
— А ти смішна, — сказав Янір.
І Джульєтта зрозуміла, що цього разу перемогла. Він заговорив, перестав хмикати і заговорив. Тож план працює!
— Ти непритомніти не збираєшся? — спитав Янір.
— Ні, — невпевнено відповіла Джульєтта.
І подумала, що, мабуть, слід було впасти. На стежці якраз нікого крім них немає, тому йому довелося б допомагати. Можливо, взагалі поніс би до лікарів на руках. Чи це занадто?
— От і чудово, — сказав Янір, розвернувся і спробував піти.
— Почекай! — вигукнула Джульєтта і сказала перше, що спало на думку: — Я заблукала.
— Що?! — не повірив своїм вухам хлопець і демонстративно глянув на школу, що височіла ліворуч.
— Я репетирую! — випалила Джульєтта, кліпаючи очима і благаючи всіх богів, щоб він не запитав, що саме і навіщо вона репетирує. — Ось! А ще гарячого шоколаду я хочу. А всім не до мене, всі зайняті. Гарячий шоколад дарує мені життя та натхнення, а вони…
Джульєтта схлипнула, щиро засмутившись через те, що каже всі ці дурниці, які буквально позавчора вичитала в досить безглуздій книзі, і відчула, що ось-ось бурхливо розридається. Заплакати в неї завжди виходило легко. Іноді навіть усупереч бажанню.
— А, — сказав Янір і зацьковано озирнувся. — Шоколад. Добре, добре, напою я тебе шоколадом. Тільки не плач, бо мене в групу до Льєна засунуть. У ту, яка якийсь дивний курс проходить. Вони не повірять, що я тебе не кривдив!
— Шоколад, — сумним голоском вимовила Джульєтта, розуміючи, що виглядає якщо й не дурою, то дуже дивною особою.
З іншого боку, дивні особи, якщо вірити романам, завжди привертають увагу фатальних чоловіків. А Янір фатальний та красень.
— Ходімо! — рішуче промовив хлопець і пішов.
Джульєтта посміхнулася, подумки дорікнула його в тому, що він не запропонував жінці лікоть, за який їй належить триматися, і поспішила слідом. Оптимізму дівчина не втрачала. Не страшно, що розмова вийшла такою дивною. Шоколад вона збиралася пити довго і вдумливо, а принагідно завести розмову, більш гідну фатального чоловіка і прекрасної незнайомки.
