Спочатку:
На сторінку книги
Цзе. Обмеження
Прийняття та визнання встановлених обмежень може принести успіх. Подібно до того, як гроші, позичені в годину благоденства, можуть виявитися необхідними у злиднях. Коли ви наштовхуєтесь на зачинені двері, не варто витрачати сили на те, щоб їх розбити. Коли двері відчиняються, увійдіть у них і затримайтеся, хоча б для того, щоб підтвердити своє право на це. Дотримуючись правил, ви можете змусити їх працювати на себе.
(Книга Змін)
Малак похмуро йшов за Джульєттою і Шеллою і ще більш похмуро ніс пакунки з одягом. Почувався він при цьому безглуздим песиком, на якого весь час обертається господиня, щоб переконатися, що улюбленець ніде не загубився.
Хлопець, якщо чесно, до останнього сподівався, що супроводжувати дівчат та їх покупки буде не на самоті. Але друзі сказали, що раз він пообіцяв, йому й робити. Головне, відмивати лабораторію ніхто не відмовлявся, а тут розбіглися, як таргани. Мабуть, був у них досвід походу магазинами з дівчатами.
Малак сумно зітхнув, поправив сповзаючий набік згорток і продовжив свій нелегкий шлях, розмірковуючи про те, як дівчата взагалі бачать різницю між двома абсолютно однаковими тканинами і чому не можна було купити все потрібне в першому магазині? Воно там було, хлопець бачив. І ціни не дуже відрізнялися. Хоча ціни Джульєтту взагалі не цікавили.
— Краще б я зараз по ярах повзав, — сумно сказав він, коли дівчата рішуче повернули до чергової крамниці.
— Чому я беру участь у цьому ідіотизмі? — спитав Янір.
— Копай давай, не відволікайся! — наказав Яс і, подаючи приклад, викинув з ями чергову порцію землі.
Льєн копав мовчки, хоча теж не дуже розумів, чому цим займається. Більшої дурості їхня компанія ще не робила, і якщо вони попадуться, буде грандіозний скандал. А все Яс із його цікавими ідеями.
— Якщо нас упіймають, можуть і зі школи вигнати, — задумливо продовжив Янір.
— Не зловлять, Деньку ми з собою не взяли, — пропихкав Яс. — І від міста ми досить далеко, тому закон про незастосування магії тут вже не поширюється. Тож ніхто тут не стежить за спотвореннями фону, заспокойтеся.
Янір тільки лайнувся, але, що цікаво, копати так і не перестав.
Взагалі, викопувати із землі трупи у будь-якому разі було поганою ідеєю. І спробуй вони щось подібне зробити на цвинтарі, напевно б уже тікали від розгніваних селян. Але Яс знав, де його старший брат із приятелями закопали переможених розбійників, а ці розбійники нікому не потрібні, і мститись за них не будуть.
— О, докопалися, — сказав Янір і голосно чхнув. — Смердить.
— А ти думав, воно фіалками пахне? — спитав Яс. — Витягуємо.
— Усіх? — гидливо спитав Янір, дивлячись на звалених у купу розбійників не першої свіжості.
— Нам одного вистачить, — рішуче сказав Льєн, бо ці ентузіасти зараз усіх витягнуть і почнуть вибирати самого привабливого.
Витягували труп вони досить довго. Не хотів він лежати на старому мішку і весь час намагався повернутися в розриту могилу. Янір продовжував лаятись, Яс щось бурмотів, а Льєн розумів, що ніяка помста цього не варта.
— Краще б ми опудало зробили, — пробурмотів Льєн, коли тіло було витягнуте з яру.
— Опудалом їх не налякаєш, — не погодився Яс і поліз назад у яр, закопувати розбійників.
Льєн і Янір сіли з підвітряного боку від здобутого з такими труднощами трупа і спостерігали за тим, як працює Яс. Спускатися ні той, ні другий не збиралися.
Потім Яс виліз і розклав перед друзями на траві куплені напередодні амулети. Ці амулети за загальні гроші купив брат Яса у місті на іншому кінці королівства, бо хлопці були впевнені: амулетників у столиці розпитають насамперед.
— От дивіться, ці два відповідають за левітацію. Задамо висоту, щоб ледве від землі відривався і вийде щось на зразок привиду братів Оно-Хасу, — сказав Яс, вказавши на два абсолютно однакові прямокутні куски дерева. — Ось цей штовхаючий, такими вантажники користуються, коли треба перетягнути щось дуже важке. Знизу прикріплюють, і він штовхає нагору. Напрямок у нього лише один. Приліпимо на спину, і наше немертве буде летіти уперед. Головне, вибрати місце, щоб густих кущів не було, а то застрягне, весь ефект пропаде. А це сигналка, реагує на задані параметри. Думаю, як параметр потрібно задати цих чотирьох потвор, вони точно будуть. Ось. І ніхто нас не знайде. Впливати на тіло ми не будемо. Нам же справжня немертве не потрібне. А маскуючі простирадла відразу заберемо, як тільки тіло почне рухатись. Ось.
— Ідіотизм, — звично припечатав Янір, але не встав і не пішов, хоча його хлопці з військової школи якраз били найменше, надто вже добре він б'ється і вміє ухилятися від чужих ударів.
Динамічну ілюзію, що робить простирадло практично невидимим на тлі навколишньої рослинності, накладав Льєн. У Яса та Яніра воно виходило набагато гірше. Зате у створенні «вудки», за допомогою якої це простирадло зірве з трупа, коли настане час, Льєн вже не брав участі, чому був дуже радий. Надто вже довго Яс і Янір сперечалися про докладання зусиль, не вистачало ще самому вплутатися.
Про те, як вони тягли труп у мішку через ліс та поля, згодом ніхто з месників згадувати не хотів. Але дотягли до гаю неподалік дороги, приклеїли амулети, задавши включення на спрацьовування сигналки. Замаскували простирадлом за досить чахлим кущем, причому Янір знову стверджував, що це ідіотизм і що хтось обов'язково полізе за цей кущ, щоб сходити до вітру, після чого учує труп через запах і підніме паніку. Яс з ним не погоджувався, він був упевнений, що в цей чахлий гай, переповнений сміттям з ярмарків, ніхто в здоровому глузді не піде. Є місця приємніші. Льєн подумки захоплювався тим, що ні себе, ні друзів Яс здоровими не вважає.
Потім довелося повертатися до лісу, шукати струмок і відмиватися. Провонялий одяг взагалі закопали в яру, недалеко від розбійників. Сліди розкопок абияк замаскували перепрілим листям і сухими гілками. А потім довго нюхали одне в одного волосся, бо жоден не був упевнений, що Ясова чудо-настойка справді змила з нього весь запах.
Потім за допомогою гри в пальці вибрали Яніра на роль того, хто завтра піде чекати майбутніх воїнів, які так вчасно вирішили потренуватися за містом, і забере маскувальне простирадло. Після чого нарешті повернулися до школи. А на півдорозі від воріт до чоловічого гуртожитку зустріли якогось прибитого Малака. І хлопці навіть нічого сказати не встигли, бо блондин глянув на них сумними очима, широко махнув рукою і заявив:
— Все, тепер точно ніколи не одружуся.
І сумно пішов в сад.
— Схоже, ми не гірше за всіх провели день, — відразу загорівся незрозумілим ентузіазмом Яс.
— Ідіотизм, — промимрив Янір.
А Льєну захотілося піти слідом за Малаком. Якось неправильно у шкільному гуртожитку розподіляють кімнати. Ось Яс з Яніром чудово жили б разом. Один би видавав ідеї, а другий обзивав їх ідіотизм. Дивишся, і проблем у обох було б менше. А самому Льєну як сусіда більше б підійшов той же Малак. Він спокійний і розважливий. А те, що до дівчат ставиться упереджено і вважає, що всі вони дурні, просто деякі непогано маскуються... Ну, невідомо, як би до них ставився сам Льєн, якби у нього був натовп старших сестер — рідних, двоюрідних та інших. Ні, сестри у Льєна теж були, але вони, на щастя, не вважали за потрібне турбувати його своїми жіночими проблемами, та й не маячили перед очима щодня, варто було з'явитися вдома.
