Спочатку:
На сторінку книги
Біля річки Ханзо, Катцумі сиділа у своєму кабінеті, відкинувшись у кріслі, й переглядала звіти про переправлені душі за останній рік. Раптом вона завмерла, ніби щось здригнулося. Стіни ледь помітно тремтіли, а над портретом Ліона по каменю повільно поповзла тріщина. Це могло означати лише одне — Лис порушив закон. Катцумі повільно стиснула руки в кулаки, її обличчя залишалося спокійним, але в очах уже спалахнув гнів. Не гаючи жодної хвилини, вона зникла і вже за мить стояла біля храму.
— Ліоне!
Її голос прокотився всією горою.
Ліон з’явився майже миттєво.
— Чого кричиш, Катцумі?
Вона зробила крок уперед і різко притиснула вказівний палець до його лоба.
— Ти хоч розумієш, що накоїв?
Лис ледь звів брову.
— А що я накоїв?
— Ти вбив людину, Ліоне. Не прикидайся дурнем. Як ти посмів порушити закон?
Його погляд потемнів.
— У мене не було вибору.
— Не було вибору? Це через дівчину?
Ліон промовчав.
Катцумі гірко всміхнулася.
— Я так і знала. Що цього разу?
Він опустив очі.
— Та людина хотіла принести Джаан у жертву Темному Дракону. Я не міг дозволити цьому статися.
Катцумі мовчала.
Кілька секунд вона дивилася кудись убік, ніби зважувала його слова.
Потім тихо сказала:
— Якщо верховні дізнаються… ти розумієш, що з тобою буде?
— Розумію.
Він підняв голову.
— Але я готовий понести покарання.
Катцумі довго дивилася на нього.
— На перший раз я заплющу очі. Спробую приховати це від верховних. Але клянусь тобі, Ліоне — якщо це повториться, я більше не стану тебе захищати.
Вона замовкла.
Зовні її гнів згасав, але всередині лише розростався. Зараз перед нею стояв уже не дух і не хитрий лис, перед нею стояв той, хто свідомо переступив межу.
Нарешті вона видихнула.
— Де дівчина?
Ліон трохи здивувався.
— У безпеці.
— Я запитала не це.
Мовчання.
Катцумі повільно перевела погляд на храм за його спиною.
— Ти привів її сюди?
Він не відповів.
Хранителька заплющила очі й потерла перенісся.
— Ти остаточно втратив глузд…
— Я не міг залишити її.
Вона різко підняла погляд.
— Не міг?
Її голос став холодним.
— Ти вбив смертного, а тепер ще й привів сюди причину всього цього?
— Вона не винна.
— Це не має значення.
Його очі звузилися.
— Для тебе — можливо.
Катцумі завмерла.
Повітря між ними стало густим.
— Обережніше зі словами.
Ліон відвів погляд.
— Вибач.
Після довгої паузи вона сказала вже спокійніше:
— Розкажи все від початку.
Ліон сперся на кам’яний поручень.
— Я разом із Хайго пішов до селища очищати місцевість від злих духів — як ти наказала.
Вона кивнула.
— Коли повернувся, Джаан не було. Її слуги сказали, що не знають, куди вона зникла.
— Як ти її знайшов?
— Обійшов усі території. Потім використав свою силу.
Він замовк.
— І побачив її.
Його голос став тихішим.
— Шаманка збиралася скинути принцесу в колодязь Темного Дракона.
Катцумі насупилась.
— І ти вирішив убити шаманку?
Ліон похитав головою.
— Ні. Вона посипала землю травами — я не міг пройти. Вона шантажувала мене, часу не залишалося.
Він заплющив очі.
— Я бачив, як помирає моє кохання.
Пауза.
— І я не витримав.
Катцумі довго мовчала.
Потім сказала:
— Це звучить так, ніби в тебе справді не було виходу.
Вона підняла на нього погляд.
— Але це все одно не дає тобі права забирати людське життя.
Ліон опустив голову.
— Я знаю.
Катцумі зітхнула.
— Добре. Цього разу я закрию очі, але більше такого не повторюй.
Ліон мовчав кілька секунд.
А потім несподівано обійняв її.
— Дякую.
Хранителька нічого не відповіла. Просто зникла.
Ліон ще довго стояв на подвір’ї храму, дивлячись у порожнечу. Згодом він повернувся всередину, двері до внутрішніх покоїв були прочинені. Біля невеликого вівтаря сиділа Джаан, вона згорнулася клубочком на подушках, обійнявши коліна. Її темне волосся було скуйовджене, а наруках ще залишалися червоні сліди від мотузки.
Ліон знав — вона не спить.
— Джаан…
Дівчина здригнулася й підняла очі.
— Ти повернувся.
Пауза.
— Я чула крики. Це була Хранителька?
Ліон кивнув, сів поруч, обережно взяв її за руку.
— Вона все знає.
Джаан закусила губу.
— І тепер… через мене…
Голос затремтів.
— Ти вбив людину.
Ліон м’яко стиснув її долоню.
— Не через тебе.
Він подивився їй в очі.
— Для тебе.
Вона мовчала.
— Я не хотіла цього, — прошепотіла дівчина. — Я просто хотіла погуляти, в натомість потрапила в халепу.
Ліон похитав головою.
— Ти не могла знати.
Він трохи наблизився.
— А я не міг дозволити тобі померти.
Джаан обережно поклала голову йому на плече.
Він застиг, в потім обійняв її.
— Катцумі приховає це цього разу, — сказав він тихо. — Але вдруге вона не зможе.
Джаан підняла голову.
— Тоді пообіцяй мені.
Її очі блищали в напівтемряві.
— Більше не роби цього.
Ліон сумно всміхнувся.
— Не можу.
Вона насупилася.
— Упертий лис.
Він тихо засміявся.
Наступні дні проходили без небезпечних подій, Джаан повністю відновилася після дій шаманки, та більше не порушувала заборони лиса, а якщо їй і хотілося вийти за межі храму то з нею обов'язково хтось був. Але сила Темного Дракона все більше і більше брала верх над тілом і розумом Джаан, поки одного дня остаточно розум принцеси не став його.
