Спочатку:
На сторінку книги
Рю біг коридорами храму так швидко, що ледь не ковзався на поворотах. Серце калатало в грудях, а в голові лунав переляканий крик Юн.
— Ліоне! — гукнув він. — Ліоне, де ти?!
Відповідь прийшла майже миттєво.
— Що сталося?
Лис з’явився з іншого кінця коридору так тихо й раптово, ніби виринув із тіні. Але щойно Рю побачив його очі, слова застрягли в горлі.
— Це... це Джаан...
Усе всередині Ліона похололо.
— Що з нею?
— Вона... її обличчя... там луска...
Договорити Рю не встиг, як Ліон уже зірвався з місця. Повітря навколо нього здригалося від сили, хвіст нервово метався за спиною, вуха були притиснуті, а в золотистих очах був страх того, що Катцумі була права на рахунок принцеси. Коли він різко відчинив двері кухні, усередині запала мертва тиша. Юн стояла біля стіни, бліда як крейда на підлозі валявся перекинутий посуд, а біля дзеркала, тремтячи всім тілом, сиділа Джаан. Її пальці були в крові від намагання здерти із себе луску. Чорна луска вкривала частину шиї та ліву половину обличчя, ніби щось темне проростало крізь шкіру зсередини. Джаан підняла погляд і лис відчув, що діяти він має прямо зараз.
Джаан судомно прикрила луску долонею.
— Не дивись... — її голос зламався. — Будь ласка... не дивись на мене так...
Ліон мовчав. Це мовчання вбивало її сильніше за будь-які слова.
— Я не хотіла... — прошепотіла вона. — Я не знаю, що це... Я не знаю, чому це зі мною...
Її плечі затремтіли.
— Мені страшно, Ліоне...
Дев'ятихвостий повільно підійшов ближче. Юн хотіла щось сказати, але, зустрівшись із його поглядом, мовчки вийшла з кімнати, забираючи із собою Рю. Двері тихо зачинилися. Тепер вони залишилися самі. Джаан не наважувалася підняти очі.
— Якщо ти хочеш піти... я зрозумію...
Від цих слів щось боляче стиснулося всередині Ліона. Він повільно опустився навпочіпки перед нею. Джаан здригнулася, коли його рука обережно торкнулася чорної луски на її щоці, вона була холодною настільки, наче лис торкався криги. На мить перед очима Ліона спалахнули спогади: бій з Темним Драконом, він не хотів, щоб в цей раз йому прийшлося битися з дівчиною. Його пальці ледь помітно затремтіли.
— Я огидна...
— Ні.
Відповідь прозвучала миттєво. Ліон нахилився ближче, притиснувшись чолом до її чола, як колись зробила вона сама.
— Не кажи так.
— Але це правда... — голос Джаан тремтів. — Подивись на мене...
— Я дивлюся.
— Ліоне... — тихо покликала Джаан. — Скажи чесно... це через нього?
Кілька секунд він мовчав.
Потім дуже тихо відповів:
— Так.
Вона здригнулася, ніби від удару.
— Усередині мене... Темний Дракон?
— Частина його сили.
Джаан повільно похитала головою.
— Тоді... я небезпечна.
— Не для мене.
— Ти не можеш цього знати!
Її голос раптом зірвався на крик. По шкірі шиї миттєво поповзли нові чорні тріщини, а зіниці на мить стали вузькими, драконячими.
Ліон різко схопив її за руки.
— Джаан! Дивись на мене! Послухай, ти можеш ще боротися, не здавайся, в тобі лише його частина , і ти можеш її контролювати. Візьми контроль над своїм тілом та розумом, не дай йому оволодіти тобою.
Вона важко дихала.
— Ліоне, як я це зроблю?
— Увімкни фантазію: уяви, шо він, як залежність від чогось — це може бути будь, що. Залежні люди поки самі для себе не вирішать, що хочуть позбутися цього, вони будуть залежними. Ось і ти, забажай від цього позбутися, як від залежності.
Лис обережно притиснув її до себе. Спочатку Джаан завмерла, а потім раптом вчепилася в його одяг так сильно, ніби боялася провалитися в безодню.
— Я не хочу стати чудовиськом... — задихаючись прошепотіла вона.
— Ти не станеш. Давай Джаан, зберися, він — твоя залежність, позбуться його, забажай цього на стільки сильно, на стільки можеш.
Принцеса, заплющила очі, не відпускаючи одягу лиса . Вона уявила, що вона наче у болоті, який повільно тягне її униз, навколо немає нічого, тільки темрява. У своїй підсвідомості, вони почала намагатися вилізти з болота, але кожен рух тягнув її до низу. Тоді Джаан уявила собі, що наче її батьки простягають їй руки, вона тягнулася до них, що сили, та схопилася за руку матері. Поступово виходячи з болота, луска на її шиї та обличчі зникала, дихання уповільнювалось, і вона різко відкрила очі.
—Вийшло?
—Так. Ти молодець. — посміхаючись відповів Ліон.
Але на цей раз у Джаан вийшло взяти верх над своїм розумом, та це все не на довго. Про нове тіло для Дракона вже дізналася шаманка Міко, яка багато років служить Дракону та чекає його повернення у світ.
