Спочатку:
На сторінку книги
Джаан сиділа у своїй кімнаті, занурена в тривожні роздуми про слова хлопчика, якому вона являлася уві сні.
«Пф... Я стану ціллю темного дракона? Що за безглуздя?..» — подумки обурилася вона. Та чим довше міркувала, тим глибше в серце закрадався неспокій. «Треба поговорити з мамою. Вона напевно знає, хто такий цей темний дракон. Тоді я зрозумію, чи справді маю його боятися, чи це лише пусті вигадки й хлопець просто хотів мене налякати».
Підвівшись, дівчинка вийшла зі своєї кімнати, але біля дверей її чемно зупинив Рю.
— Ваша Імператорська Величносте, куди прямуєте?
— До мами. Хочу дещо з’ясувати.
— Дозвольте провести вас.
— Ні, Рю, залишайся тут. Я ненадовго.
Легкою ходою Джаан попрямувала до тронної зали. У просторому залі, оповитому м’яким сяйвом денного світла, на троні сиділа її мати — Айла, велична й спокійна, мов тиха гладінь озера перед світанком.
— Мамо... — тихо озвалася Джаан, шанобливо вклонившись.
Айла перевела на доньку лагідний погляд.
— Так, Джаан. Щось трапилося?
— Я хочу дізнатися про одну легенду... і чи є в ній бодай крапля правди.
— Про яку саме? — м’яко запитала жінка.
— Про темного дракона.
На мить в очах Айли промайнув ледь вловимий відблиск задумливості, але її голос залишився спокійним.
— Що ж, сідай поруч. Я розповім тобі.
Джаан слухняно сіла біля матері, і Айла почала свою оповідь:
— Темний дракон, або, як його ще називають, Темний Змій, — найстрашніша істота з усіх, про яких зберегла пам’ять земля Японії. Це древній злий дух, що здавна прагнув оселитися у світі людей, сіючи довкола страждання, страх і хаос. Але, щоб жити серед смертних, йому потрібне людське тіло — молоде, сильне, сповнене життєвої сили. Коли він цілком поглинає людську душу, тіло стає його оболонкою.
Айла на мить замовкла, ніби пригадуючи щось давно забуте, а тоді повела далі:
— Та багато століть тому дев’ятихвостий лис Ліон здолав цього духа й запечатав його в глибокому колодязі серед дрімучих лісів, далеко від людських осель. Кажуть, Ліон і досі існує та захищає Японію від злих духів. Тож нам немає чого боятися.
Вона уважно подивилася на доньку.
— Але чому ця легенда так схвилювала тебе?
— Через хлопця, який нещодавно приїздив. Він говорив про темного дракона так, ніби знає щось більше...
Айла ледь усміхнулася, хоча в її погляді залягла тінь прихованої думки.
— Не забивай собі цим голову, люба. Повертайся до кімнати — незабаром до тебе прийде вчителька з етикету.
Джаан підвелася, шанобливо вклонилася й тихо вийшла. Джаан повільно йшла коридорами палацу, але ноги її здавалися важчими, ніж зазвичай. Слова матері мали заспокоїти, та чомусь лише посилили тривогу.
Коли вона повернулася до своєї кімнати, Рю все ще стояв біля дверей, прямий, як спис, із незворушним обличчям.
— Уже повернулися, Ваша Імператорська Величносте? — тихо запитав він.
— Так… Мама сказала, що незабаром прийде вчителька. — Джаан спробувала посміхнутися, але посмішка вийшла вимушеною. — Рю, ти знаєш легенду про Темного Змія?
Слуга на мить опустив погляд, ніби зважував, чи варто відповідати.
— Знаю лише те, що розповідають старі. Але я не вірю в казки, якщо вони не допомагають захищати вас.
Джаан кивнула й увійшла до кімнати. Сонце вже схилялося до заходу, заливаючи паперові ширми теплим золотавим світлом. Вона сіла біля вікна, обхопивши коліна руками, і знову поринула в думки. Хлопчик … Його очі були такими серйозними, такими справжніми. Чи міг він просто пожартувати? Чи, може, він знав щось, чого не знає навіть її мати?
Раптом легкий вітерець пройшовся кімнатою, хоча вікна були щільно зачинені. Джаан здригнулася. У повітрі ніби пронеслася тінь — холодна, липка, як туман над болотом. Вона швидко озирнулася, але кімната була порожня.
«Це просто уява», — переконувала вона себе.
Тим часом у тронній залі Айла все ще сиділа на троні. Її пальці міцно стиснули підлокітник, обтягнутий шовком. Спокійна маска, яку вона показувала доньці, тріснула, щойно двері за Джаан зачинилися.
— Рю, — тихо покликала вона, хоч слуги й не було поруч. Але за мить він з’явився у дверях, ніби чекав цього.
— Ваша Величносте.
— Подвойте охорону навколо кімнати Джаан. І… відправте гінця до старого храму в горах. Нехай запитають, чи не з’являлися останнім часом ознаки… пробудження.
Рю вклонився, але не рушив одразу.
— Ви вважаєте, що легенда…
— Краще перевірити інформацію. Той хлопчик провидець, і якщо йому наснилася моя донька, то не дуже добрий знак.
Рю виконав все як наказувала Імператорка, та новин про пробудження не було. Змій запечатаний та хвилюватися було не про, що. Айла видихнула спокійно, та дала наказ кухорям приготувати сімейну вечерю. Після вечері Джаан приготували ванну, допомогли залізти в неї, потім одягли і провели до ліжка. Дівчинка заснула глибоким сном. Ранком її розбудив постріл, до її кімнати увірвалися налякані слуги, швидко її одягли, дівчинка зупинилася :
— Стійте!! Куди ми? Що сталося?
— Вибачте ваше Імператорство, нам надали наказ вивести вас із палацу. На нас напали вороги з якими ваша сім'я вже воює багато років. Тому задля вашої безпеки прошу пройдіть за нами. — швидко відповів Рю.
— А як же батьки?!
—Нажаль, вони будуть відстоювати територію, це наказ Джаан, і ми не маємо права не виконати його.
— Ви мої слуги, а не їх. Я наказую провести мене до батьків! — кричала дівчинка.
Юн і Рю, подивилися один на одного, тут ще пролунав вибух і на них посипалися циглинки.
—Швидше Джаан! — крикнув Рю.
Але дівчинка уперто розвернулася і почала бігти до тронного залу. Ще вибух. Джаан відкинуло хвилею.
—Ваше Весокосте!
Рю і Юн підбігли до дівчини, допомогли підвестися. Слуга швидко взяв її на руки і поніс геть із палацу. Джаан, кричала , плакала, намагалася вирватися, але вірний її слуга тримав її міцно та повторював весь час слова:
—Це для вашої безпеки пані.
