Раді Вас бачити!

Джордж кинув зневажливий погляд на пиво, потім перевів очі на мене й легко кивнув головою.

— Добре… Зачекай он там…

Він показав на стіл у кутку майстерні. На ньому валялися інструменти, розгорнутий брудний блокнот і пластикова коробка з канцелярським приладдям та дрібними цвяхами. Я сів, відсунувши вбік викрутку. Мені не було чим зайняти руки, тому я просто поклав їх на коліна й почав дивитися навколо. Увага чіплялася за найменші дрібниці. За тонку тріщину, що тягнулася від стелі аж до підлоги. За пляму іржі на металевій шафі. За старий календар, на якому досі залишався дев'яносто сьомий рік. Під ним висів постер із Кеном Ґріффі-молодшим * у бейсбольній формі — краї паперу вже відклеювалися від стіни, а на обличчі спортсмена застигла усмішка, надто яскрава для цього приміщення.

Я дивився на календар, хоча насправді думав про Девіда. Про те, що хотів запитати. Про те, як обережно доведеться підбирати слова. Джордж не належав до людей, які розповідають щось просто так. Йому потрібно було дати привід, змусити говорити, не показавши, наскільки сильно мені потрібна його відповідь.

Через кілька хвилин клієнт попрощався й вийшов, грюкнувши дверима. Холодне повітря ворухнуло запах мастила й тютюну. Джордж дочекався, поки кроки чоловіка стихнуть надворі, тоді взяв пляшку пива й сів на край верстака. Він відкрив її об металевий край столу.

— Покидьок знову щось утнув, — сказав він, зробивши ковток. — Я ж попереджав. Казав, що він гнилий, як його батько.

Я підняв голову.

— Хто його батько?

Джордж пирхнув і знову приклався до пляшки.

— Та хто ж його знає? Але лише покидьок може залишити жінку з пузом.

Я мовчав, відчуваючи, як усередині повільно стискається щось холодне. Джордж говорив так, ніби йшлося про давно відому мені історію. Ніби я мав знати, про кого саме він говорить.

— Розкажіть мені про Девіда, — попросив я. — Що ви маєте на увазі?

Джордж подивився на мене поверх пляшки. На його обличчі не було ані співчуття, ані сумніву. Лише втомлена, майже байдужа впевненість людини, яка збирається сказати щось неприємне.

— Девід убив свою матір.

 Я не одразу зрозумів, що він сказав. Слова ніби зависли між нами, загубившись у запаху мастила й тютюну.

— Що?

Джордж усміхнувся. Не широко — лише трохи розтягнув губи, наче моя реакція його потішила.

— Девід убив свою матір.

Я відчув, як усередині все різко похололо.

— Це божевілля...— мій голос прозвучав глухо, майже чужо. — Як це взагалі можливо?

Джордж знизав плечима й зробив ще один ковток пива.

— Можливо. Я сам бачив, як цей покидьок убив свою сестру.

Я витріщився на нього, намагаючись збагнути почуте. У голові воно не вкладалося. Девід. Тихий, м'який Девід, який іноді сором'язливо всміхався, коли я торкався його волосся. Девід, який не міг навіть дивитися на чужий біль без того, щоб відвести очі.

— Він не міг цього зробити. Йому було лише дев'ять.

— П'ятнадцять, — відказав Джордж. Він сказав це спокійно, майже байдуже, наче виправляв мене в якійсь дрібниці. — Йому було п'ятнадцять.

Я опустив погляд на пляшку в його руці. На тонку смужку піни, що залишилася біля горлечка. Мені раптом здалося, що я більше нічого не чую, крім власного серцебиття.

П'ятнадцять років.

Я спробував уявити Девіда в тому віці. Ще хлопчик. Худий, з довгим волоссям? Ні, тоді воно, напевно, було коротшим. Я не знав. Я раптом усвідомив, як багато всього про нього не знав.

— Ви… ви серйозно? — запитав я.

Джордж скривився.

— Не віриш?

Я нічого не відповів. У мене пересохло в роті.

— Тоді поїдь на кладовище, — сказав він. — На Cypress Hills. Там, у старій частині, де ховають таких, як вона. Подивишся на могилу. На дату смерті.

Він знову підніс пляшку до рота, а я залишився сидіти за столом, дивлячись на тріщину в стіні. Вона тягнулася від самої стелі до підлоги, тонка й темна, ніби хтось колись намагався розколоти будівлю навпіл.

— Звідки ви взагалі можете це знати? — запитав я. — ви ж не був там.

Джордж подивився на мене, і на його обличчі знову з'явилася та сама крива усмішка. Він підняв пляшку, що досі залишалася в його руці, і залпом допив пиво. Ковтнув важко, витер рот тильною стороною долоні. Його очі вже трохи затуманилися, хоча я не був певен, чи то від алкоголю, чи від спогадів, до яких він повернувся.

— Не був? — перепитав він. — Я сам це бачив. На власні очі.

Я нічого не сказав. Джордж поставив порожню пляшку на верстак. Скло глухо вдарилося об метал.

— Тоді я вирішив провідати сестру. Давно не заходив до неї. Підходжу до будинку й чую крики. Її крики. А ще якийсь гуркіт, наче там бійка. Я спочатку подумав, що це її новий хахаль знову щось утнув. Вона тоді з якимось байкером крутилася. Ну, думаю, посварилися через випивку чи гроші. У неї завжди через щось таке починалося.

Він замовк, ненадовго втупившись у підлогу. Я відчував, як напруження підіймається від живота до грудей. Усе, що він говорив, здавалося якимось чужим, брудним сном, у якому я випадково опинився. Але я не міг відвести погляду від його обличчя. Хотів почути кожне слово. Навіть якщо потім шкодуватиму.

— Коли я зайшов, — продовжив Джордж, — то побачив Девіда. Стояв посеред кімнати. Притискав руку до живота, а між пальцями кров текла. Багато крові.

Я затамував подих. Згадав той шрам, що тягнувся від пупка до самого паху. Джордж нахилив голову, ніби намагався роздивитися перед собою не мене, а ту давню кімнату.

— А ти думав, звідки в нього той шрам?

Я відчув, як у мене похололи пальці.

— Джині намагалася захиститися від нього. Схопила кухонний ніж і пирнула його. А сама… — Джордж раптом запнувся. Його голос став хрипким. — А сама лежала на підлозі. З шиї стирчав шприц. Тіло ще здригалося… у передсмертних судомах.

Джордж голосно шмигнув носом і відвернувся. На якусь мить я побачив у ньому не грубого, вічно невдоволеного чоловіка з брудними руками, а брата, який стояв посеред власного жаху й нічого не міг змінити. Схоже, він справді любив свою сестру. 

* Кен Ґріффі-молодший (Ken Griffey Jr.) — відомий американський бейсболіст, аутфілдер клубу Seattle Mariners. Грав за команду в 1989–1999 роках, а згодом повернувся до неї у 2009–2010 роках. У 1997 році здобув звання найціннішого гравця Американської ліги (MVP).