Раді Вас бачити!

Зранку мешканців автобуса розбудив оглушливий сміх їхнього басиста. Джакс сидів, закинувши ноги на столик, і відверто реготав, не відриваючи погляду від екрана телефону. 

На полиці навпроти похмурий Зік прикладав до набряклої губи пакунок із замороженим зеленим горошком — єдине, що знайшлося в морозилці тур-баса.

— Ти б бачив своє обличчя на цьому кадрі, чуваку, — крізь сміх видавив Джакс, повертаючи екран до Зіка. — Чистий кримінал. Тебе поліцейський до капота притискає, а ти виглядаєш так, ніби просиш у нього автограф.

Скай і Ліві, які щойно вийшли з задньої частини автобуса, перезирнулися.

— Що там знову? — Олівія підійшла до столика, однією рукою поправляючи волосся, а іншою перехоплюючи телефон Джакса. Скай зазирнула їй через плече.

На екрані крутилося коротке, розмите відео, зняте кимось на телефон біля денверського пабу. На ньому копи крутили руки Зіку, заштовхуючи його в машину, а на задньому фоні було чути жіночий голос — Хлоя щось кричала на захист барабанщика. Під відео красувався заголовок одного з популярних музичних блогів: «Ударні новини: барабанщик висхідної інді-зірки Скай Картер заарештований за розгром бару. Захищав дівчину чи просто не вміє пити?».

— О, чудово, — пробурмотіла Ліві, потираючи перенісся. — Відео арешту. Тільки цього нам не вистачало для повного щастя.

— Я не винен, що в когось там була камера, — пробубонів Зік з-під пакунка з горошком. — І мене офіційно виправдали! Копи зранку подзвонили Бобу, сказали, що подивилися камери з бару. Це була самооборона. Я чистий перед законом.

— Закон — це одне, Зіку, а репутація лейблу — зовсім інше, — Ліві тяжко зітхнула, і саме в цей момент її телефон вибухнув дзвінком.

На екрані світився Річард Гейз.

Скай єхидно посміхнулася, спираючись на спинку крісла. 

— Здається, хтось зараз отримає на горіхи.

Ліві провела пальцем по екрану і включила гучномовець, щоб усі могли насолодитися моментом.

— Олівіє! — голос Гейза звучав так, ніби він стояв на краю прірви. — Я не розумію, ви там музикою займаєтесь чи вирішили зібрати бінго з усіх можливих кримінальних скандалів Америки?! То несанкціонований мітинг, тепер — бійки в барах і арешти! Ти хочеш, щоб інвестори мене живцем з'їли?!

— Річарде, заспокойся, його вже виправдали... — почала Ліві, але Гейз не дав їй закінчити.

— Та мені плювати на поліцію! Я кажу про... — він раптом замовк. Почулося якесь шурхотіння паперів, а потім його тон змінився так різко, ніби його підмінили. — Олівіє. Ти бачила ранкові звіти з тікет-сервісів?

— Ще ні. А що там? — Ліві обмінялася швидким поглядом зі Скай.

— Вчора на ваш вечірній концерт залишалося близько чотирьохсот непроданих квитків, — Гейз раптом перейшов на діловий, майже медовий тон. — Щойно мені повідомили, що після цього відео з арештом... їх розкупили за двадцять хвилин. Сайт організаторів завис. Люди перепродають квитки на сайтах перекупників по триста баксів за штуку.

У салоні автобуса запанувала мертва тиша. Навіть Джакс перестав жувати жуйку.

— Це... феноменально, — прошепотів Гейз у слухавку. — Образ "поганих хлопців-рокерів", які б'ються за своїх дівчат. Соціальні мережі просто горять. Дівчата-підлітки роблять едіти під ваші пісні з кадрами, де цього вашого барабанщика пакують у поліцейську машину. Це чисте золото, Олівіє!

Скай тихенько пирхнула і закрила рот рукою, щоб не розсміятися вголос. Зік самовдоволено випнув груди і відклав заморожений горошок.

— Тобто, ти більше не хочеш нас звільнити? — невинним тоном уточнила Ліві.

— Звільнити? Боже збав! Але Олівіє, послухай мене дуже уважно, — Гейз знову спробував надати голосу суворості, хоча за цим вже явно чулися касові апарати. — Чорний піар — це чудово. Він продає квитки. Але, благаю вас... Доведіть цей тур до кінця хоча б без вбивств, гаразд?

— Жодних убивств, Річарде. Обіцяю, — Ліві стримувала усмішку з останніх сил. — До зв'язку.

Вона скинула виклик і кинула телефон на стіл. Секунду команда дивилася одне на одного в повній тиші. А потім автобус вибухнув сміхом.

Скай підійшла до Зіка і скуйовдила йому волосся. 

— Ну що, кримінальний авторитет, готовий сьогодні ввечері розривати стадіон? Бо здається, сьогодні всі прийдуть дивитися на твою розбиту губу.

Гримерка концерт-холу гула, мов вулик перед грозою. За тонкою гіпсокартонною стіною вже збирався натовп — той самий аншлаговий натовп, який розкупив усі квитки після вчорашніх новин. Гуркіт голосів зливався в єдиний низький вібруючий звук, від якого тремтіли пластикові стаканчики з водою на столі.

Але в далекому кутку кімнати, подалі від метушні техніків та налаштування гітар, панувала своя, майже інтимна атмосфера.

Зік сидів на жорсткому металевому кофрі для апаратури, слухняно завмерши і поклавши руки на коліна. Хлоя стояла прямо перед ним. У її руках була відкрита аптечка, а на обличчі — максимальна зосередженість, змішана з відлунням учорашньої провини. Вона обережно торкнулася ватною паличкою, змоченою в антисептику, розсіченої губи барабанщика.

Зік ледь помітно здригнувся і тихо сикнув крізь зуби.

— Вибач, я намагаюся якомога легше, — Хлоя миттєво відвела руку, її очі винувато метнулися до його обличчя. — Дуже боляче?

— Дурниці, — Зік криво усміхнувся, наскільки дозволяла рана, і раптом перехопив її зап'ястя своїми великими, мозолястими пальцями. Його голос став незвично м'яким, позбавленим звичної дуркуватості. — Хлоє, припини себе картати. Я б зробив це знову, не роздумуючи. Ніхто не має права розпускати руки. Особливо до тебе.

Хлоя зашарілася. Вона не відсмикнула руку, лише опустила погляд на його збиті кісточки, які теж потребували обробки. 

— Тобі могли зламати пальці. А ти ж барабанщик.

— Значить, грав би ногами. Не роби з цього трагедію, — він легенько потягнув її за руку, змушуючи зробити ще пів кроку ближче, так, що вона опинилася майже між його колін. — Давай, добивай мене своїм спиртом. Я готовий.

На іншому кінці гримерки, розвалившись на потертому шкіряному дивані, за цією сценою спостерігали Скай і Ліві.

Скай крутила в пальцях медіатор, її ноги були закинуті на коліна Олівії. Вона дивилася на те, як Хлоя зосереджено дує на ранку Зіка, щоб зменшити печіння, і як цей вічний хуліган дивиться на неї поглядом прирученого вовка.

— Хто б міг подумати, — тихо промовила Скай, не відриваючи від них погляду. — Наш божевільний ритм-двигун виявився справжнім лицарем. Точніше, лицарем у рваній футболці.

Ліві, яка до цього перевіряла таймінги в планшеті, відклала його і лагідно провела долонею по нозі Скай, м'яко погладжуючи денім джинсів. 

— Мене більше дивує те, як швидко ми всі... зрослися, — замислено сказала Олівія. Її погляд ковзнув по кімнаті: Джакс у кутку налаштовував бас і щось наспівував, Зік із Хлоєю були у своєму власному світі, а Боб сперечався з місцевим електриком біля дверей.

Ліві перевела закоханий, теплий погляд на Скай. 

— Коли ми починали все це, я думала, що просто роблю це для своєї коханої дівчини. А зараз...

— А зараз ти багатодітна мати зграї проблемних рокерів, — закінчила за неї Скай, хитро примружившись, і потягнулася вперед, щоб залишити короткий, але дуже щирий поцілунок на губах Ліві. — Звикай, Астор. Ми тепер сім’я.

У двері гримерки різко постукали, перериваючи момент. 

— П'ять хвилин до виходу! — прокричав голос організатора з-за дверей. — Зал повний!

Скай миттєво піднялася з дивана, і її очі спалахнули знайомим адреналіновим вогнем. 

— Ну що, готові? — гукнула вона на всю кімнату, звично перекидаючи ремінь гітари через плече. — Пішли, покажемо їм, як звучить справжня банда!

Коли Зік першим вийшов із темряви й сів за свою установку, зал просто зірвався з котушок. Хтось у першому ряду навіть підняв нашвидкуруч намальовану маркером на картоні табличку «FREE ZEKE», хоча він і так уже був вільний. Зік поправив мікрофон, криво усміхнувся своєю розбитою губою і кілька разів крутнув паличку між пальцями, вітаючи публіку. Натовп завив ще дужче.

Слідом вийшов Джакс, а за ним, впевненою, майже хижою ходою — Скай.

Щойно вона ступила на освітлену частину сцени, натовп перетворився на єдину, шалену хвилю енергії. Скай підійшла до мікрофонної стійки, але не стала одразу вдарити по струнах, як робила зазвичай. Вона обхопила холодний метал мікрофона обома руками і дозволила цій хвилі накрити себе з головою.

Вона оглянула переповнений зал: тисячі очей, тисячі піднятих рук, спалахи камер. Вони прийшли сюди не за ідеально вилизаними текстами. Вони прийшли за бунтом. За правдою.

— Денвере! — її низький, трохи хрипкий голос прокотився залом, змушуючи вібрувати колонки. Глядачі відповіли їй оглушливим криком. — Ви сьогодні якісь особливо дикі! Мені це подобається.

Скай витримала паузу, дозволяючи натовпу трохи стихнути, а потім відступила від стійки й обернулася назад. Вона вказала грифом своєї старої гітари просто на барабанщика. Світловий промінь миттєво вихопив Зіка, який завмер з піднятими паличками.

— Думаю, ви всі бачили новини, — Скай знову наблизилася до мікрофона, і на її губах заграла зухвала, фірмова усмішка. По залу прокотився схвальний сміх і свист. — Тож першу пісню я присвячую нашому барабанщику. Бо в нашій зграї діє одне просте, але залізне правило...

Скай нахилилася до самого мікрофона, і її голос прозвучав різко, немов постріл:

— Якщо ви чіпаєте когось із наших — ви маєте справу з нами всіма!

Натовп буквально вибухнув. Ця фраза стала сірником, кинутим у бочку з бензином. Реакція була настільки потужною, що, здавалося, від крику заклало вуха.

— Раз! Два! Три! Чотири! — закричав Зік без мікрофона, і вдарив по тарілках з такою скаженою силою, ніби намагався пробити їх наскрізь. Джакс миттєво підхопив ритм, а Скай вдарила по струнах, виливаючи всю свою енергію в зал.

Це був не просто концерт. Це був якийсь первісний, емоційний катарсис. Музиканти не грали пісні — вони проживали їх прямо на сцені. Зік вкладав у кожен удар по барабанах всю свою злість на систему і всю свою відданість команді. Скай літала по сцені, співаючи так надривно і чесно, що в багатьох фанатів на очах блищали сльози.

Ліві стояла у своїй звичній рятівній тіні за кулісами. Поруч із нею Хлоя притискала руки до грудей, заворожено дивлячись на пошарпанного, але абсолютно щасливого Зіка.

Олівія схрестила руки на грудях, відчуваючи, як підлога ходором ходить під її ногами. Вона дивилася на Скай — на її розпатлане руде волосся, на те, як вона тримає цей гігантський натовп на самій лише своїй харизмі. І Ліві відчула, як її серце стискається від неймовірної гордості і безмежного кохання до цієї дівчини з гітарою. Вони були на самій вершині світу, і їхній політ лише починався.