Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Неонова вивіска «HOTEL» за вікном давно втратила літеру «О» і тепер дратівливо блимала червоним світлом, заливаючи тісну кімнатку тривожними спалахами. Цей дешевий хостел ніколи не пах домом — тут завжди тягнуло вогкістю, хлоркою та чиєюсь втомою, яка, здавалося, намертво ввібралася у стіни вузьких коридорів. Але сьогодні для Скай це було найкраще місце на землі.
Вона щойно стояла біля ресепшену, де вічно сонний адміністратор за склом байдуже пробив їй ще два дні проживання. Коли вона простягла йому ту саму хрустку стодоларову купюру, він навіть не підняв очей, механічно відраховуючи решту засмальцьованими папірцями. Скай же на мить завагалася, перш ніж відпустити її з пальців. Здавалося б, це просто гроші. Дах над головою, гаряча вода, стабільність на кілька днів. Але тепер ці сто баксів намертво асоціювалися з вугільним кашеміром і темними очима, в яких було занадто багато смутку для дівчини з «Майбаха».
Повернувшись у номер, Скай скинула потерту куртку на спинку розхитаного стільця і залізла під гарячий душ. Вода з гулом вдарила по плечах, змиваючи кіптяву Нью-Йорка, пил з асфальту та льодяний вуличний холод. Вона заплющила очі і підставила обличчя під жорсткі струмені, дозволяючи теплу повільно розслабити зведені м'язи.
Поки краплі води ще стікали по плечах, Скай заходилася витирати руде волосся жорстким, запраним рушником. Вона зупинилася перед потрісканим дзеркалом над раковиною. Відчуття полегшення накочувало хвилями. Сьогодні вона багачка. Вона в теплі. Але щойно вона закривала очі, у голові знову бився той самий зірваний акорд, а в пам'яті зринала крихітна, щира усмішка незнайомки.
— Хто ж ти така? — тихо прошепотіла Скай своєму відображенню, торкаючись збитих мозолів на пальцях.
Спустившись на перший поверх, Скай вийшла з хостелу в прохолодну нью-йоркську ніч. Вуличне повітря після гарячого душу здалося ще більш крижаним, тому вона глибше сховала підборіддя в комір куртки і швидким кроком подолала ті півкварталу, що відділяли її від улюбленого закладу.
На розі вулиці привітно світилася знайома вивіска цілодобового дайнера. Скай штовхнула масивні скляні двері, і над головою звично дзенькнув старий латунний дзвіночок, сповіщаючи про нового гостя. В обличчя одразу вдарила щільна хвиля тепла. Тут панувала та сама американська класика, яка робила це місце прихистком для всіх втомлених душ Нью-Йорка: затерті до блиску червоні вінілові диванчики, чорно-біла плитка на підлозі та густий, неймовірно затишний запах смаженої картоплі, бекону і солодкого вишневого сиропу.
Скай вибрала свою улюблену кабінку в самому кутку, подалі від панорамних вікон, і ковзнула за стіл із потертою пластиковою стільницею. Офіціантка у світло-рожевій уніформі, з бейджиком, який висів трохи криво, мовчки поставила перед нею пузате біле горнятко і налила по вінця гарячої фільтр-кави зі скляного кавника.
Сьогодні був особливий вечір.
— Мені, як завжди. Але сьогодні додайте ще великий чизбургер і шматок вишневого пирога, — сказала Скай, обхоплюючи гарячу кераміку горнятка змерзлими руками і відчуваючи, як тепло нарешті розливається тілом.
Поки на кухні позаду бару апетитно шкварчало м'ясо на грилі, Скай розстебнула рюкзак і дістала свій старенький, обклеєний різнокольоровими музичними стікерами ноутбук. Він невдоволено й гучно зашумів кулером, але за хвилину екран таки засвітився, підхоплюючи безкоштовний і до болю повільний Wi-Fi дайнера.
Вона відсьорбнула гіркої, обпікаючої кави, відганяючи від себе думки про дівчину в кашеміровому пальті, і відкрила програму для відеодзвінків. Настав час для найважливішої частини її дня.
Екран кілька разів блимнув сірими квадратами через слабкий зв'язок, а потім нарешті сфокусувався. На Скай дивилося веснянкувате обличчя молодшої сестрички Мії. За спиною дівчинки крізь вікно яскраво світило сонце — на Західному узбережжі був лише пізній післяобідній час.
— Скай! — радісно пискнула сестра, підсовуючись ближче до камери смартфона.
— Привіт, дрібна, — Скай миттєво змінилася. Вулична колючість і втома зникли з її обличчя, поступившись місцем теплій, абсолютно щирій усмішці. — Як справи в школі? Родина Стівенсів тебе не надто дістає своїми правилами?
— Та ні, вони нормальні. Місіс Стівенс сьогодні спекла печиво. Але... воно зовсім не таке смачне, як ті пончики, що ми купували в пекарні містера Чо. — Мія опустила очі і почала нервово крутити ґудзик на кардигані. — Я сумую, Скай. Коли ти вже мене забереш?
Скай відчула, як у грудях звично, боляче защеміло. Вона наблизилася до екрана, намагаючись передати через ці нестабільні пікселі всю свою впевненість.
— Вже скоро, обіцяю. Я... я сьогодні дуже непогано заробила. Заощаджу на студійний час і запишу те демо. І як тільки якийсь лейбл дасть мені хоча б мінімальний контракт — я зніму нормальну квартиру, і ми оформимо документи. У нас будуть власний диван, телевізор і, може, навіть кіт. Тримайся там, добре? Я тебе люблю.
Коли дзвінок завершився, Скай ще кілька секунд мовчки дивилася на чорний екран ноутбука, де відбивалося її власне втомлене обличчя. Її молодша сестра зараз була за тисячі миль звідси, у будинку чергової прийомної родини, і ця несправедливість системи тиснула на плечі важким вантажем. Її гіркі роздуми перервав гучний стукіт кераміки об стільницю. Офіціантка блискавично поставила перед нею тарілку з величезним, стікаючим розплавленим сиром чизбургером, картоплю фрі з беконом та щедру порцію вишневого пирога.
Скай закрила ноутбук, глибоко вдихнула цей божественний запах смаженого м'яса і, не церемонячись, обхопила бургер обома руками. Вона жадібно відкусила шматок. Гаряча котлета, пікантний соус, хрустка булка і мариновані огірки — це було саме те, що треба після важкого дня.
Вона задоволено примружилася, витерла краплю кетчупу з куточка губ, і раптом зловила себе на абсолютно безглуздій думці. А що взагалі їдять багачки? Ті, що носять бездоганні кашемірові пальта і розкидаються хрусткими стодоларовими купюрами? Чи затискають вони такий самий жирний чизбургер обома руками десь посеред ночі, забруднюючи пальці в соусі? Чи в їхньому ідеальному світі існують лише мікроскопічні порції чогось блідого і з невимовною французькою назвою?
Скай тихо хмикнула, уявляючи ту витончену брюнетку з «Майбаха» за цим липким пластиковим столом із дешевою кавою. Чомусь ця безглузда картинка викликала в неї ледь помітну усмішку. Вона зробила ще один великий кусь, остаточно вирішивши, що багатії просто не знають, що втрачають.
