Раді Вас бачити!

Темна, тісна підсобка пахла пилом, вогким картоном і дешевим мийним засобом. Але для Ліві зараз це місце було кращим за всі п'ятизіркові готелі світу, тому що тут, у цій абсолютній темряві, не було жодних правил. Були тільки вони.

Щойно гучно клацнув замок, відрізаючи їх від клубу, Скай притисла Ліві до дерев'яної панелі з такою силою, що з грудей дівчини вирвався судомний видих.

— Ти зводиш мене з розуму, Олівіє, — хрипко прошепотіла Скай прямо їй у губи, перш ніж знову жадібно впитися в них поцілунком.

Усе відбувалося на шаленій швидкості. Адреналін після виступу, густа вібрація басів, що пробивалася крізь стіни і відлунювала прямо під ребрами, і цей нестерпний голод останніх днів перетворили кожен дотик на електричний розряд.

Дороге кашемірове пальто Ліві м'яко зісковзнуло з її плечей і безжально впало прямо на брудну, запилену підлогу. Ліві навіть не помітила цього. Її руки гарячково тягнули за блискавку шкіряної куртки Скай, бажаючи якнайшвидше позбутися всіх перешкод. Куртка полетіла вбік, гучно вдарившись об якісь коробки.

Тут не було місця для обережних, романтичних прелюдій. Скай підхопила Ліві під стегна, і та інстинктивно обплела її талію ногами, міцно тримаючись за плечі музикантки. Скай зробила крок уперед, вдавлюючи Ліві спиною в холодну стіну. Від цього різкого контрасту температур Ліві вигнулася, видаючи тихий, рваний стогін.

Шорсткі, збиті гітарними струнами пальці Скай нетерпляче ковзнули під шовкову тканину блузки Ліві, піднімаючись вище. Її дотики були владними, але водночас несли в собі таку щиру, майже релігійну жагу, що Ліві остаточно втратила контроль над реальністю. Коли гарячі долоні Скай накрили її груди, Ліві різко вдихнула — соски вже були твердими й чутливими, і кожен рух пальців Скай віддавався гострим, солодким спазмом нижче. Музикантка стиснула груди сильніше, великими пальцями круговими рухами дражнячи вершинки, і Ліві закусила губу, щоб не застогнати голосніше.

— Скай... благаю... — прошепотіла Ліві зривистим голосом, зариваючись пальцями в густе руде волосся дівчини.

Її ідеальний, розпланований до дрібниць світ розлітався на друзки в цій запиленій комірчині. Престон, злиття капіталів, правила поведінки — все це згоріло дотла. Залишилося лише відчуття вологих губ Скай, її переривчасте дихання і неймовірна, нищівна хвиля задоволення, яка почала скручуватися внизу живота.

Скай діяла інтуїтивно, ніби знала тіло Ліві все життя. Її пальці були швидкими та безсоромними, розпалюючи вогонь так майстерно, як вона розпалювала натовп у залі кілька хвилин тому. Вони ковзнули під спідницю, по внутрішній поверхні стегна. Ліві інстинктивно розсунула ноги ширше, запрошуючи. Скай не змусила чекати. Вона відсунула тканину трусиків вбік, кругові рухи, легкий тиск на клітор, а потім один її палець повільно увійшов в лоно Ліві, та застогнала їй в шию, стискаючи стегнами талію. Скай додала другий палець, рухаючись глибше, ритмічніше, точно знаходячи те місце, від якого в Ліві все скручувалося всередині.

Олівія важко дихала, притискаючись до Скай кожною клітинкою тіла, намагаючись стати з нею одним цілим. Її нігті залишали напівмісяці на спині музикантки крізь тонку тканину майки.

Коли хвиля досягла свого піку, Ліві міцно заплющила очі і прикусила плече Скай, щоб не закричати на весь клуб. Її тіло прошила серія потужних, солодких спазмів. Скай міцно притиснула її до себе, ховаючи обличчя в вигині її шиї та з шумом втягуючи повітря.

Ще кілька хвилин вони стояли так, переплетені в темряві, намагаючись вирівняти дихання під ритмічний гуркіт ударної установки за стіною. Ліві повільно опустила ноги на підлогу. Вона відчувала себе абсолютно розбитою і водночас найживішою людиною на всій планеті.

Темрява підсобки повільно повертала їх до реальності. Ліві стояла, притулившись спиною до дверей, і намагалася вгамувати шалене серцебиття. Скай обережно відсторонилася і провела по своєму розпатланому рудому волоссю рукою, тихо сміючись.

У темряві вони навпомацки знайшли свої речі. Дороге кашемірове пальто Ліві було безжально вкрите сірим пилом, але зараз це викликало в неї лише легку, ірраціональну радість — ніби цей пил був доказом того, що все, що щойно сталося, їй не наснилося.

Коли вони нарешті вийшли через чорний хід на вулицю, прохолодне повітря нічного Сохо здалося їм неймовірно свіжим. Ліві глибоко вдихнула, кутаючись у пальто. Вона відчувала приємну, тягучу слабкість у кожному м'язі. Скай стояла поруч, закинувши гітару за спину, і дивилася на неї з такою сумішшю ніжності та пристрасті, що Ліві мимоволі усміхнулася.

— Джемма прикриває мене, — тихо сказала Ліві, порушуючи тишу провулка. Вона зробила крок ближче, беручи Скай за руку. — Моє алібі діє до самого ранку. Я твоя на всю ніч.

В очах Скай спалахнув небезпечний вогник, але за мить він змінився ледь помітною розгубленістю. Вона потерла потилицю вільною рукою.

— Це чудово, Королево, але... є одна проблема. Мій хостел зараз виглядає як декорації до фільму жахів. Там двоярусні ліжка, тонкі стіни і якийсь хлопець із Колорадо, який хропе голосніше, ніж мій басист на саундчеку. Я не поведу тебе туди.

Ліві тихо розсміялася, уявляючи цю картину.

— Нам не потрібен хостел. Тут, буквально за два квартали, є чудовий бутик-готель. Давай знімемо номер.

Скай миттєво напружилася. Її пальці, що стискали руку Ліві, стали жорсткішими. Вулична гордість і звичка рахувати кожен цент миттєво дали про себе знати.

— Ліві, ти ж знаєш, що я не зможу...

— Знаю, — м'яко перебила її Олівія. Вона піднялася на навшпиньки і залишила легкий поцілунок на щоці Скай. — Але в мене є гроші. Точніше, це картка батька. Послухай, — вона хитро примружилася, — його компанія постійно списує шалені суми на «представницькі витрати». Давай змусимо цей корпоративний рахунок хоч раз оплатити щось дійсно прекрасне. Вважай це моїм маленьким особистим бунтом.

Скай секунду дивилася на неї, намагаючись знайти підступ, але потім її губи розпливлися в широкій, майже хуліганській усмішці.

— Змусити капіталістів оплатити номер для двох дівчат? Звучить як найкращий план у моєму житті.

Готель знайшовся швидко. Він був невеликим, із приглушеним світлом у стильному лобі та м'якими диванами кольору марсала. Щойно вони зайшли всередину, Ліві обережно випустила руку Скай.

— Зачекай мене он там, добре? — Ліві кивнула в бік диванів у дальньому кутку холу. — З гітарою біля стійки тобі буде незручно, та й цей портьє виглядає так, ніби готовий ставити зайві питання. Я все швидко владнаю сама.

Скай знизала плечима і слухняно попрямувала до вказаного місця, розглядаючи абстрактну картину на стіні й навіть не обертаючись.

Ліві підійшла до рецепції. Її серце радісно стукало, коли вона швидко дістала з внутрішньої кишені платинову картку. Вона прослідкувала, щоб Скай була достатньо далеко і стояла до неї спиною. Олівія приклала картку до термінала, розмашисто підписала електронний чек і швидко сховала пластик назад, перш ніж Скай встигла б помітити ім'я на ньому чи сам процес оплати.

— Номер 402, пані, — портьє ввічливо простягнув їй магнітний ключ.

Ліві обернулася, помахала ключем у повітрі, і Скай рушила їй назустріч, готова до продовження їхньої ночі.

Номер 402 зустрів їх ідеальною чистотою, запахом лаванди та м'яким, приглушеним світлом торшерів. Посередині кімнати стояло величезне ліжко з білосніжною постіллю, яке після жорстких стін підсобки та холодного нью-йоркського вітру здавалося просто хмарою.

Скай обережно опустила гітару біля входу і скинула черевики. Ліві стягнула своє багатостраждальне пальто, кинувши його в крісло, і, не змовляючись, вони обидві одночасно повалилися на ліжко прямо в одязі.

Матрац м'яко прогнувся під їхньою вагою. Ліві повернула голову до Скай. Її губи все ще горіли від поцілунків, а тіло пам'ятало кожен дотик. Вона простягнула руку, повільно проводячи пальцями по вилиці музикантки, і спробувала посунутися ближче, щоб поцілувати її.

Скай потягнулася назустріч, її очі потемніли, але раптом замість палкого стогону з її грудей вирвалося довге, важке зітхання, яке несподівано перейшло в позіхання.

Скай завмерла, кліпаючи очима, і з жахом подивилася на Ліві.

— О ні, — пробурмотіла вона, закриваючи обличчя долонями. — Скажи мені, що я цього не зробила. Скажи, що я не позіхнула, коли поруч лежить найгарніша дівчина Нью-Йорка.

Ліві спробувала стримати сміх, але не змогла. Вона пирхнула, і вже за мить вони обидві тихо сміялися, зариваючись обличчями в м'які подушки. Сміх змішався зі свинцевою втомою. Адреналін останніх днів — побачення, втеча, виступ, шалена напруга в клубі — різко відпустив їх, залишивши по собі лише фізичне виснаження.

— Я жахлива, — крізь сміх і сон прошепотіла Скай, перевертаючись на бік і обіймаючи Ліві за талію. Вона притиснулася лобом до її плеча. — Я так хотіла показати тобі, як сильно ти мені потрібна, а замість цього моє тіло просто вимкнуло живлення.

— Моє теж, — чесно зізналася Ліві. Їй було трохи сумно, що їхня перша спільна ніч закінчується ось так, без другого раунду і романтичних зізнань до світанку, але в цих обіймах, у цьому спокійному диханні Скай на її шиї було стільки затишку, що будь-який смуток швидко танув. — Ми просто перегоріли.

Скай намацала в кишені телефон, натиснула кілька кнопок не дивлячись і поклала його на тумбочку. Кімнату наповнили тихі, тягучі звуки старого джазу — якийсь невідомий Ліві саксофоніст виводив повільну, заспокійливу мелодію.

— Наступного разу я вип'ю три еспресо, обіцяю, — пробурмотіла Скай, її голос ставав дедалі тихішим. Вона міцніше притисла Ліві до себе, переплітаючи їхні ноги.

— Ловлю на слові, — усміхнулася Ліві, закриваючи очі.

Музика заколисувала. Уперше за дуже довгий час у голові Олівії не було ні планів на завтра, ні страхів, ні голосу матері. Був тільки запах вишні, тепло чужого тіла і відчуття безпеки. За кілька хвилин вони обидві міцно спали, сховавшись від усього світу в номері 402.