Раді Вас бачити!

Ранок в автобусі почався з того, що телефон Ліві завібрував на столику з такою шаленою силою, що ледь не звалився на підлогу. На екрані зловісно блимало ім'я: «Річард Гейз».

Ліві тяжко зітхнула, потерла очі, проганяючи залишки сну, і натиснула кнопку прийому, завбачливо відсунувши динамік на безпечну відстань від вуха.

— Олівіє Астор! — голос генерального директора «Сілвер Саунд», здавалося, міг розбити шибки в тур-басі. — Ти взагалі розумієш, що ви вчора накоїли?! Це тотальна катастрофа! Організатори фестивалю розривають мій телефон, менеджмент Чейза Стерлінга погрожує позовами, а ви... ви влаштували якийсь дешевий балаган на парковці! Як ти могла дозволити Скай поводитися як неконтрольованій вуличній волоцюзі!

Скай, яка сиділа навпроти з великим горнятком міцної кави, лише насмішкувато пирхнула, почувши цей монолог. Після вчорашнього неймовірного адреналіну вона спала, як убита, і зараз виглядала абсолютно щасливою та умиротвореною.

Ліві навіть не думала виправдовуватися. Поки Гейз продовжував вивергати прокльони та сипати юридичними термінами, вона незворушно відкрила свій ноутбук. Її пальці швидко пробіглися по клавіатурі.

Те, що вона побачила на екрані, змусило її фірмову менеджерську усмішку стати ще ширшою та впевненішою.

— Річарде, — спокійно перебила вона боса, щойно той зупинився на мілісекунду, щоб набрати повітря. — Ти закінчив? А тепер, будь ласка, відкрий Твіттер. Або ТікТок. Або Інстаграм, якщо тобі там зручніше.

— Який ще Твіттер?! Я говорю з тобою про розірвання...

— Просто відкрий, Річарде, — сталевим тоном наказала Ліві.

Вона розвернула екран ноутбука до Скай. Очі рудої дівчини кумедно розширилися над краєм горнятка.

Уся стрічка була просто завалена аматорськими відео з їхнього вчорашнього стихійного виступу біля фонтану. Хештеги #SkyeStreetRiot, #RealMusic і відверто знущальний #ChaseWho розривали глобальні тренди. Одне з відео, зняте зблизька, де Скай надривно співає приспів під біт кахона, перевалило за півтора мільйона переглядів лише за ніч. У коментарях тисячі людей писали, що цей виступ став єдиною справжньою подією фестивалю.

У слухавці почулося важке сопіння, а потім швидке, гарячкове клацання мишки. Гейз шукав статистику.

Зависла довга, надзвичайно показова пауза.

— Нічого собі... — пробурмотів Гейз. Його голос раптово втратив усю свою лють, змінившись на солодку інтонацію жадібного бізнесмена, який щойно знайшов нафту у себе на задньому дворі. — Згадки в медіа зросли на шістсот відсотків. Продажі альбому на стрімінгах злетіли на перше місце в жанрі...

— Я ж казала, Річарде, — промуркотіла Ліві, переможно відкидаючись на спинку дивана. — Ми не зірвали їхній фестиваль. Ми стали його головними зірками. І при цьому не заплатили за промоцію ані цента.

Гейз голосно прочистив горло.

— Кхм. Так... ну... це, безсумнівно, дуже нестандартний піар-хід. Надзвичайно агресивний маркетинг. Але... він спрацював.

Скай не витримала і тихо розсміялася в каву, ховаючи обличчя.

— Але послухай мене уважно, Олівіє, — голос Гейза знову став суворим, хоча гніву в ньому більше не було й краплі. — Наступного разу, коли ви вирішите влаштувати революцію і повалити музичну індустрію, попереджайте мене хоча б за годину. Моє серце не казенне. Більше не грайтеся з інфарктами керівництва, зрозуміло?

— Абсолютно, пане директоре. Гарного дня, — Ліві натиснула відбій і змовницьки підморгнула Скай. — Ну що, порушнице спокою, готова підкорювати наступне місто?

Автобус м'яко котився нескінченною стрічкою міжштатної магістралі, залишаючи позаду фестивальне божевілля. Після ранкової бурі з лейблом у салоні запанувала лінива, затишна атмосфера. Джакс у навушниках щось зосереджено читав на своїй полиці, а технік Боб тихо хропів у кріслі водія-напарника.

У задній частині салону, біля імпровізованого міні-складу, панував легкий хаос. Вчорашній стихійний концерт майже спустошив їхні запаси, і тепер Хлоя намагалася навести лад у залишках мерчу.

Вона стояла навшпиньках, кумедно витягнувшись стрункою, і відчайдушно намагалася стягнути з верхньої полиці важку картонну коробку. Та не піддавалася, вперто зачепившись кутом за металевий бортик. Хлоя тихенько засопла від зусиль, здуваючи з лоба неслухняне пасмо волосся.

— Гей, обережніше, вона зараз звалиться тобі прямо на голову, — пролунав поруч хриплуватий зі сну, але напрочуд м'який голос.

Зік, який ще хвилину тому здавався міцно сплячим, раптом опинився зовсім поруч. Він легко потягнувся вгору — його рука в татуюваннях пройшла буквально за міліметр від плеча Хлої — і без видимих зусиль зняв уперту коробку, плавно опустивши її на відкидний столик.

— Дякую, — Хлоя трохи зніяковіло усміхнулася, відчуваючи, як від його несподіваної близькості на щоках з'являється рум'янець. — Вчора розкупили майже всі розміри «M» і «L», я хотіла перевірити, чи залишилося хоч щось на дні.

Зік не відійшов. Замість цього він сперся ліктем на полицю поруч із нею і зазирнув у коробку. Звична для нього гіперактивність кудись зникла, поступившись місцем якійсь хлоп'ячій, трохи незграбній уважності.

— Знаєш, — протягнув він, підчепивши пальцем один зі значків із логотипом гурту, — я вчора дивився зі свого кахона, як ти розкидаєш ці футболки в натовп. Ти виглядала як справжній вовк з Волл-стріт. Тільки набагато симпатичніше.

Хлоя тихо розсміялася, ховаючи погляд і починаючи квапливо перекладати чорні бавовняні згортки. 

— Я просто намагалася, щоб нас з Ліві не розтоптали.

— Ні, серйозно, — Зік обережно перехопив її руку, зупиняючи цю нервову метушню. Його великий палець на секунду, ніби випадково, ковзнув по її зап'ястю. — Ти крута. Ми б без тебе там точно не впоралися.

Хлоя нарешті підняла на нього очі. Повітря між ними раптом стало якимось дуже густим, а шум двигуна ніби відійшов на задній план. Вони стояли так близько, що Хлоя могла розгледіти маленький шрам, схожий на крапку, над його лівою бровою. Зік дивився на неї, не відриваючись, і на його губах грала вже не хуліганська, а дуже ніжна, відкрита усмішка.

У іншому кінці автобуса, на своєму улюбленому шкіряному дивані, сиділи Скай і Ліві. Вони ідеально бачили всю цю сцену через відкритий прохід.

Скай, яка лежала головою на колінах Олівії, тихенько пирхнула, намагаючись стримати сміх, і прошепотіла: 

— Ставлю десять баксів, що до кінця тижня він запропонує їй покататися на його барабанній установці.

Ліві лагідно запустила пальці в руде волосся Скай, перебираючи пасма. На її обличчі сяяла тепла, щира посмішка. 

— Не будь такою цинічною, зірко, — так само пошепки відповіла вона, дивлячись, як Зік незграбно допомагає Хлої складати значки назад у коробку. — Це виглядає неймовірно мило. Нашому барабанщику, здається, щойно збили ритм.

Скай підвела очі на Ліві, перехопила її руку і м'яко поцілувала внутрішню сторону долоні. 

— Знайоме відчуття, — промуркотіла вона.

Автобус продовжував свій шлях, несучи їх назустріч новим містам, але всередині цього металевого гіганта зараз було так багато життя, тепла і зародження чогось нового, що дорога вже не здавалася такою довгою.