Раді Вас бачити!

Молодята одружились у веселому й повному розваг місті, посеред пустелі Мохаве в штаті Невада, де кожного дня одружується купа людей. Але ця парочка була особливою. Вони познайомились випадково й шалено закохалися та зовсім не мріяли про всі ті страждання, якими нагородила їх доля. Палке щастя в одну мить перетворилося на пекельний біль, а відстань могла розділити навіки. Але він вирішив чекати, а вона - боротись. І тоді все склалося.

Батьки Тіни радісно привітали молодят та ввічливо полетіли додому, а містер і місіс Гамаюн залишилися в номері для молодят святкувати народження своєї вистражданої й неймовірно красивої родини. Звісно Росси розуміли, що Тіна повернеться з Гнатом на його батьківщину, а до них діти будуть прилітати, коли зможуть. Це навіювало сум та за час, що вони провели з чарівною донькою, стали мудрішими. Тіна наповнила їх життя довічним сенсом і блаженством.

Наразі Гамаюни зачинилися в номері та намагалися обережно зняти з Тіни весільну сукню, яку подарували їй батьки. Дівчина взагалі хотіла піти до РАЦСу й під вінець у тоненькому сарафані, адже пустельний вітер гнав до міста нещадну спеку. Та щоб задовольнити класичні бажання батьків, молодята погодилися на легкий костюм для Гната, а на Тіну начепили повну амуніцію нареченої.

Після урочистостей Тіна вирішила дати в мережу оголошення та подарувати сукню дівчині, яка не може собі дозволити подібну розкіш. Від її благородного вчинку Гамаюн був просто в захваті! Коли білосніжна краса вже висіла на плічках, парочка ще збиралася переглянути селфі. Але галерея була величезною, а терпіння закоханих - на межі.

Милуючись скарбом, Гнат неквапливо зняв з дружини залишки одягу та традиційно заколисав її у своїх обіймах. Після його появи на американському континенті й нескінченного поїдання фірмових багатошарових бургерів тестя, зять швидко роздобрів. А під нещадними променями місцевого сонця його гарне личко вкрилося бронзовою засмагою й тепер гендиректор «Кращих інвестицій» знову виглядав, як звабливий респектабельний пан.

Спочатку подружжя Гамаюнів натхненно цілувалося, перевіряючи одне одного на витривалість. Але після чергового хтивого поцілунку Гнат не витримав та вкотре обережно посадив дружину собі на руки. Ще з київських часів це була їх улюблена поза. Тіна блаженно зойкнула і тримаючись за плечі коханого почала втамовувати накопичену за день спрагу. Її переповнювали солодкі бажання, що ставали все гострішими. До нестями збуджені розпусники потопали в очах одне одного й милувалися взаємними стражданнями. Щоразу коли Тіна припадала вустами до гарячих губ Гната, їх все могутніше накривали божевільні відчуття.

Приємне ковзання тіл та запаморочливо глибоке проникнення надавало їх близькості ще розкішнішого сенсу. Руки Гната залишалися вільними й тому він робив дбайливий масаж грудей прекрасної дружини та розумів, що вони підходять до взаємного бурхливого оргазму. Тіна не витримала й затріпотіла першою, а він ввічливо пропустив даму вперед та вибухнув у ній струменем вогняної сперми. Тихими цілунками чоловік підтримував легенький рівень напруги аж доки обоє не заспокоїлись.

– Навіть через хвилинку після виверження я вже знову хочу тебе... Так буде завжди, адже ми одне ціле, – вимовив блаженним голосом Гамаюн, тримаючи в обіймах ослаблу дружину.

– А ще тому, що ми безмежно кохаємо. Господи, чим я думала, коли їхала від тебе? Ми ж не можемо жити нарізно. Лише одне в одному! Інакше помремо, – відповіла йому Тіна й тихенько доторкнулась до чарівних губ чоловіка. А він посміхнувся тією неповторною посмішкою, яку побачила вона при першій зустрічі й відповів:

– Завжди у всьому права, моя прекрасна місіс Гамаюн. Я хочу тебе безперестанку й не бажаю зупиняти цього божевілля.

– Знаєш, Гнаточку, я ще й досі не розумію, як стільки подій сталися лише за один неповний рік? Тільки в грудні прийде річниця тієї миті, коли ти вперше заглянув у мої очі й скорив навіки. А ще мені чомусь здається, що ми полетимо додому не самі...

– Так, моя царівно! За неповний рік ми стільки всього пережили, поганого й хорошого... Що ти зараз сказала? – уважно завмер на ній поглядом Гнат. А вона посміхнулася, знизала плечиками й пояснила:

– За чотири дні після твоєї появи, до мене повинна була прийти традиційна бабська болячка, але не встигла. Бо як тільки ти зійшов з трапу, я накинулася мов божевільна й тепер виходить, що в мене вже доволі велика затримка...

На долю секунди Гамаюн прикрив блаженні очі, а потім притис до себе Тіну так обережно, наче їй вже скоро народжувати й прошепотів:

– Значить Бог на світі все-таки існує? Як думаєш: цього разу нам поталанить?

– Не знаю, Гнаточку. Я лише кажу все як є, але нічого нового в собі не відчуваю. Тільки хочу тебе, як одержима, а більше ніяких симптомів, – жартувала вона.

– Яких симптомів, дурненька? Ти найчарівніша жінка на землі, що настирливо чекала й боролась. Ти, не роздумуючи пішла на ризик, тільки щоб втілити нашу мрію. Бог це побачив і дарує нам бажане. Тільки мені треба було сказати раніше. Я ж катую тебе коханням, наче старий гібон. Можливо не треба аж так мучити? – зачаровано пестив він рідне личко.

– Ну, чому ж відразу не треба? Я не згодна. Може пізніше нам прийдеться згадати: як ти робив це вперше. Господи, ти так тихенько тоді рухався, що я втрачала розум від насолоди. А потім, з кожним прожитим з тобою днем, я все нестримніше бажала нашого єднання. Ми дві половинки цілого й тому нам так добре разом, мій старий гібоне. Гнатку, навіщо ти кажеш про себе дурниці? Ти найніжніший та найчарівніший коханець на землі, а ще МІЙ законний чоловік.

– Крихітко, перестань заохочувати! Я ж не витримаю й знову буту мучити тебе, а ще страшенно хочу колисати на руках дві зеленоокі квіточки. А потім ще...і ще...

– А яка рук не вистачить, що будеш робити? – розсміялася Тіна.

– Замовлю собі запасні. Тіночко, мене на все вистачить! Я так довго шукав тебе серед світів. Давай, лягай до мене в обійми та поспи, а я буду тебе охороняти.

– Що? Тепер лише охороняти? Краще б я нічого не казала! – вмостилася вона на міцних грудях і почула відповідь:

– Все моє життя, до останньої краплинки, належить одній Тобі. Відпочинь, я розбуджу тебе Коханням.