Раді Вас бачити!

З коридору, в сумці Тіни забринів телефон.

– Відвернись! – попросила вона Гната, але він і не думав. Навпаки приготувався милуватися тендітним станом своєї юної жінки.

– Не можу! Навіть не проси... – шаленів кароокий красень.

Дівчина зрозуміла, що треба звикати до його блаженних залицянь, махнула долонькою й вийшла відповісти.

– Так, мамо!

– Доню, де ти? Ніч надворі, а воно десь лазить! – невдоволено пробубніла Юлія Павлівна.

– Не хвилюйся, мамо. Я у Гната вдома.

– Що? Навіщо ти туди поперлася? Тобі мало історії з Танею, повторити хочеш? – вмить перейшла на крик жінка.

– Заспокойся, мамо, все добре. Лягай спати, я не прийду до ранку, – солодко посміхнулася дівчина та ще відчувала Його у собі.

– Не смій, Тіно, не смій! Господи, навіщо я викликала тебе на той клятий корпоратив? Де він взявся на наші голови? – билася в істериці зраджена колись коханим пані Джулія.

– Пробач, мамо, але не всі люди однакові. Ми з Гнатом дуже кохаємо одне одного. Він неймовірно порядна людина й ні за що мене не скривдить. Все, матусю, лягай сьогодні без мене. Виросла твоя донька і безмежно щаслива. Добрих тобі снів! – не чекаючи подальших стинань, Тіна вимкнула телефон.

Гнат був вихованим і не хотів підслуховувати розмову матері й дочки, але ж його прекрасна фея знаходилася на відстані однієї кімнати та не збиралася нічого приховувати.

Гамаюн лежав заплющивши очі та радів, що його новонароджена жінка захищає їх Кохання навіть від власної неньки. А Тіна ще сходила до ванної й повернулася в його обійми.

– Все добре? – лагідно запитав Гнат.

– Це ти про мене чи про маму? – уточнила красуня.

– Звісно про тебе, – натякав чоловік на її нещодавно «травмоване» тіло.

– Здається добре. Зі мною це вперше, але я дуже щаслива, – зізналася вона.

– І я щасливий! А з мамою що не так? Вона не хоче, щоб я був твоїм чоловіком? По-моєму, я їй відразу не сподобався, – приголубив Тіну ображений Гамаюн.

– Ні, Гнатку, це інше. Її симпатії до тебе тут ні до чого, – ніжніше притулилася до нього дівчина.

– Як ти мене назвала? – збентежився Гамаюн.

– Тобі не сподобалося? Тоді я не буду. А як ти хочеш? – жартувала маленька кохана та відчувала взаємне піднесення.

– Страшенно сподобалось! Так у дитинстві мене називала мама, – зізнався Гнат.

– Пробач, я спитаю, якщо можна. А де зараз твоя мама? – ніжно пестила Тіна щокою його сильні груди.

– Сподіваюся, що на небесах, разом з татом. Мені було десять, коли вони загинули в автотрощі. Тато працював директором будівельного холдингу. За однією з версій, то було замовне вбивство, але яка різниця? Не стало найрідніших мені людей і всього, чим я жив. Далі, звісно, дитбудинок, – сумно відкрив правду свого життя Гнат.

– Так ось чому ми з тобою такі споріднені? – майже скрикнула Тіна й підвелася, щоб бачити Його очі.

– Ми рідні, Тіночко, але про що ти? – не зрозумів Гамаюн.

– Бідолашний Гнатку, зараз розповім. Ти припустив, що не подобаєшся моїй мамі та справа не в тобі. Колись давно один гад зробив їй дуже боляче. Вона кохала його неймовірно, а він виявився одруженим. А коли подарував дитинку, змусив зробити аборт. Так вона залишилася без діток. Поїхала працювати моделлю за кордон, а як повернулася – започаткувала бізнес і взяла з притулку мене...

– Господи, то ви з пані Джулією не кревні? А я не міг зрозуміти: чому обидві такі прекрасні, але геть різні, – ще ніжніше обійняв чоловік свою долю.

– Так, мені було близько двох рочків, коли мама взяла до себе. З того часу ми нероздільні. Вона оберігає мене від усього, наче тигриця. Ось і зараз страшенно злякалася, що я повторю її долю.

– Ніколи в житті ти не повториш її долі. Я швидше помру, ніж зроблю тобі боляче, – цілував Гнат пухнасте волосся на голові своєї красуні.

– Але ж сьогодні трішки зробив... – пожартувала Тіна.

– Вибач, мій скарбе, я не хотів! Ой, не слухай мене, бо страшенно хотів і знову хочу, – почав цілувати Гнат її личко та опускався все ближче до губ.

– А я навіть не боялася, адже ти не міг зробити мені нічого поганого. Хоча бачила, що сам страшенно боявся, так? – катувала його спогадами Тіна.

– Авжеж боявся. Я мріяв дмухати пушинки навколо тебе, від вітру захищати, а тут така відповідальність... Блаженствував, але боявся! А можеш повторити те, що сказала мамі? – примружив свій чарівний погляд Гнат.

– Про те, що всі люди різні? Чи про те, що ти мене не скривдиш? – загравала розумна дівчина, точно знаючи чого він хоче.

– Ні, пізніше...

– Про те, що я виросла і дуже щаслива з тобою. Це правда. А ще я сказала, що кохаю тебе єдиного на землі, – лагідно обіймала Тіна обличчя, котре вподобала ще в телефоні та заздрила його жінкам. Але все змінилося. Поруч з її красунчиком більше немає жодної залицяльниці й він належить лише їй!